Механізми та інструменти політичної модернізації

Політична модернізація - формування, розвиток і поширення сучасних політичних інститутів, практик, а також сучасної політичної структури. Маються на увазі ті політичні інститути і практики, які найбільшою мірою здатні забезпечувати адекватне реагування і пристосування політичний системи до мінливих умов, до викликів сучасності, які можуть як відповідати моделям сучасних демократичних інститутів, так і відрізнятися в різному ступені.
Г. Алмонд і Л. Пай, виходячи з функціонального підходу, встановили, що «зміна системних якостей і функцій політичних інститутів включає три процеси: 1) структурну диференціацію інститутів політичної системи і спеціалізацію їх функцій; 2) зростання здатності політичної системи до мобілізації та виживанню»(Л. Пай); 3) тенденцію до рівноправності.
Найбільш часто використовуваний механізм політичної модернізації - запозичення (копіювання, імітація) зразків.
Зазвичай виділяють два типи імітації:
- Імітація алгоритму, коли копіюється механізм якого-небудь процесу, включаючи його зміст чи функціональне навантаження (наприклад, процесу взаємодії трьох гілок влади);
- Імітація результату чи форми, іншими словами, «симуляція» (наприклад, проголошення вільних і змагальних виборів як принцип, тобто де-юре, при їх невільному і несоревновательном характері де-факто чи створення трьох гілок влади без фактичної реалізації принципу поділу влади).
Найкращі результати з погляду рішення завдань модернізації дає імітація алгоритмів.
Імітація здійснюється не в порожньому просторі, а в конкретно-історичному і соціокультурному контексті тієї чи іншої країни під впливом національних традицій. Імітаційні інститути і практики не тільки змінюються під впливом традицій, а й переробляються під ці традиції. В цілому можна стверджувати, що відбувається взаємовплив традицій і запозичень і їх зміна в ході цього процесу.
Незважаючи на те, що модернізація може здійснюватися різними способами з використанням різних механізмів, можна виділити універсальні складові політичної модернізації:
1. створення диференційованої політичної структури з високою спеціалізацією політичних ролей та інститутів;
2. створення сучасної держави, що володіє суверенітетом;
3. посилення ролі держави, розширення сфери дії і посилення ролі закону, що зв'язує державу і громадян;
4. зростання чисельності громадян (осіб з політичними і громадянськими правами), розширення включеності в політичне життя соціальних груп та індивідів;
5. виникнення і збільшення раціональної політичної бюрократії, перетворення раціональної деперсоніфікованого бюрократичної організації в домінуючу систему управління і контролю;
6. ослаблення традиційних еліт і їх легітимності;

Механізми ефективного здійснення політичної модернізації

структурне оновлення політичної системи

формування політичної структури соціальної дії, оскільки політична система повинна бути якомога більш адаптованою до нових проблем,породжених сучасним суспільством, здібною діяти за конкретних історичних умов суспільно-політичних ситуацій

відкрите політичне суперництво лідерів та еліт та висока політична активність населення, що можливі лише за умов структурного перетворення політичної системи.

забезпечення високої політичної активності населення, як здатність влади до мобілізації людських і матеріальних ресурсів задля вирішення суспільно значущих завдань.

Інституціоналізація політичної структури також є вельми важливою, оскільки є удосконаленням традиційних інститутів, які в процесі модернізації суттєво змінюють свої функції та характер діяльності або взагалі реформуються у нові, сучасні соціально-економічні інститути

Ці універсальні норми - це комплекс цілей, спираючись на які, країни, в яких відбуваються процеси модернізації будуть спроможні проводити інституціоналізацію відповідну потребам часу. Але все ж, на нашу думку, всі модернізаційні перетворення повністю залежні від історичних особливостей розвитку того чи іншого суспільства, його націо-ментальних характеристик.

22. Актуалізація політичної модернізації. Політичні зміни і політичний розвиток.

Поняття «політична модернізація» нині пов'язують із формуванням політичних інститутів, соціальною мобілізацією, розширенням політичної участі населення, закріпленням демократичних цінностей і норм. За сучасних умов політична модернізація особливе значення має для суспільств, віддалених від магістрального шляху розвитку людської цивілізації, відчужених від загальнолюдських цінностей.

Модернізація є однією з необхідних умов становлення нового світового порядку. В її основі лежить визнання головною закономірністю соціального розвитку постійної зміни, ускладнення політичних, економічних і культурних структур та їхніх функцій відповідно до потреб раціонального та ефективного функціонування суспільства.

Концепції модернізації набувають чітко визначеного соціально-культурного характеру. Це виявляється у подоланні евроцентризму і визнанні як самоцінних ісламської та індуїстсько-буддійської «квазіцивілізацій», врахуванні цивілізаційної культури окремих соціумів взагалі. Вчені майже одностайно дійшли висновку щодо неможливості механічного перенесення західних моделей розвитку на інші регіони світу.

В останні десятиліття XX ст. намітилася трансформація процесу модернізації у постмодернізацію, яка охоплює: переорієнтацію інфраструктури індустріального суспільства на розвиток його інформаційних можливостей та постматеріальних цінностей; формування екологічного суспільства, заснованого на впровадженні природозберігаючих технологій; розширення сфери індивідуальної свободи людини, створення для неї можливостей вибору, незалежності від тиску традицій, середовища, місця проживання.

Отже, поступово із засобу теоретичного забезпечення політики Заходу стосовно країн, що звільнилися від колоніальної залежності, теорія модернізації трансформувалася в інструмент комплексного пояснення, продукування і прогнозування соціально-політичного розвитку. Осучаснена теорія розглядає модернізаційний процес у межах певного суспільства як свідому настанову держави на якісні перетворення не калькуванням досвіду передових країн, а поєднанням найпоширеніших універсальних політичних структур, інститутів, цінностей із традиційною специфікою певних суспільств.

Актуальність політичної модернізації забезпечується її здатністю до раціоналізації та забезпечення ефективності влади як вирішальних чинників довіри до неї й підтримки її громадянами, оскільки з цими поняттями пов'язані її результативність, ступінь реалізації нею тих функцій і сподівань, що їх покладає на владу більшість населення, а також до диференціації політичної структури (інституціоналізація), яка передбачає формування розгалуженої мережі соціально-економічних, політичних та інших інститутів суспільства, спрямованих на забезпечення стабільності й соціального порядку. Розвивається вона через удосконалення (осучаснення) традиційних інститутів, які в процесі модернізації суттєво змінюють свої функції та характер діяльності, а також через формування нових.

Політичні зміни— наростання нового у структурних і функціональних особливостях політичних явищ і процесів.

Політичний розвиток— перехід від одного політичного етапу до іншого, якісно досконалішого.

Дата добавления: 2015-07-16