Взаємозв’язок політичної модернізації та економічного зростання.

Під «модернізацією», яка в загальнотеоретичному сенсі базується на ідеї внутрішньої здатності суспільства до якісної еволюції, в науці розуміють: сукупність різного роду економічних, політичних, державно_правових, психологічних, культурологічних зрушень та перетворень конкретного суспільства у напрямі його осучаснення і постійного вдосконалення; наближення соціальних і політичних систем та їхніх фрагментів до максимально можливого рівня розвиненості.

Мета модернізації у загальносвітовому масштабі тісно пов’язана з ціннісно_культурним механізмом її забезпечення — економічного зростання, демократії для народу, політичної стабільності й соціального порядку, добробуту і всебічного забезпечення творчого потенціалу особистості, врівноваженого соціальною справедливістю й рівністю можливостей. Гармонійний розвиток і вдосконалення ціннісно_культурного механізму дозволяє позбавитися бідності, нерівності (надмірної поляризації суспільства і зрівнялівки), репресій, насилля, залежності суспільства від владно_бюрократичних структур тощо.

У сучасному розумінні політична модернізація в категоріальному вимірі означає:

1. комплекс науково_методологічних засобів, спрямованих на пояснення джерел, характеру і напрямів політичних змін на історичній, сучасній і постсучасній стадіях загальноцивілізаційного розвитку з адекватним розкриттям на рівні окремо взятих соціумів усієї сукупності взаємовідносин: держава — міжнародна система, держава — громадянське суспільство, держава — особистість, суспільство — особистість, індивідуум — індивідуум та ін.;

2. практичне втілення елементів раціоналізації влади і політичної бюрократії шляхом органічного поєднання політичних, економічних і духовних чинників соціального розвитку; зростання здатності політичної системи постійно й успішно адаптуватися до нових зразків соціальних цілей; диференціація політичної структури, орієнтована на створення ефективної інституціонально_рольової системи; ослаблення і заміна традиційних еліт модернізаторськими; подолання відчуження населення від політичного життя й забезпечення його групової та індивідуальної участі в ньому; постійне вдосконалення нормативної і ціннісної систем суспільства.

Економічну модернізація включає застосування нових технологій, широке освоєння й раціональне використання ресурсів та електроенергії; постійне вдосконалення, стимулювання й регулювання нових форм та механізмів розвитку ринкових відносин, зокрема, розширення вторинного (переробка, торгівля) і третьорядного (послуги) секторів господарства, розвиток ринку товарів, фінансів і праці; формування "економічної людини",здатної забезпечити нормальне функціонування середнього класу як станового хребта сучасного модернізованого суспільства. Таким чином, економічне зростання є одним із показників модернізації (вдалого її втілення в життя).

В економічній сфері стрижнем модернізації вважається прискорене індустріальний розвиток, що припускає використання нових технологій, ефективних джерел енергії, поглиблення поділу праці, розвиток товарного та грошового ринків. Слід зазначити, що такому прискореному розвитку підлягали всі без винятку галузі економіки, а не окремі експортоорієнтовані виробництва. Питання про джерела інвестицій, необхідних для такого швидкого зростання, залишається відкритим; більшість експертів статі, по-перше, що розвиваються, не можуть обійтися без значного припливу капіталів ззовні і, по-друге, що на шляху до ринкової економіки їм доведеться пройти властиву раннього капіталізму фазу різкої соціальної диференціації. У цьому зв'язку основні рекомендації зводяться, з одного боку, до необхідності активного залучення іноземних інвестицій, а з іншого - до проповіді максимального заохочення заощаджень, доцільності стримування споживання, відмови від принципів майнової рівності задля формування соціально неоднорідного суспільства, що дозволяє створити національну буржуазію, і т.буд. Багато підкреслюють роль держави, покликаного зосереджувати інвестиційні потоки на пріоритетних напрямах і заохочувати підприємницьку ініціативу, що сприяє зростанню обсягів промислового виробництва. Тут важливо підкреслити, що метою подібної модернізації виступає не створення централізованого планового господарства, а формування ринкової економіки західного типу, де провідна роль закріплюється за промисловими корпораціями, банками, торговими і фінансовими компаніями, які в максимально можливій мірі стають незалежними від політичних та ідеологічних чинників, внаслідок чого економічне зростання набуває природний і самоподдерживающийся характер.

У сучасній політичній науці широко поширене переконання, що економічні фактори роблять значний вплив на процес демократизації суспільства, але не є визначальними. Демократизація стає можливою в тому випадку, якщо економічні зміни тягнуть за собою важливі зміни в стратификационной системі суспільства, впливають на зменшення поляризації суспільства, сприяють зміні цінностей. Це може бути пояснено наступним чином
1. Зростання економічного добробуту формує у громадян нові цінності, сприяючи розвитку міжособистісного довіри, компетентності та задоволеності життям, а ці якості взаємопов'язані з легітимністю демократичних політичних інститутів.
2. Економічне зростання впливає на розвиток освіченості суспільства Саме найбільш освічена частина суспільства висловлює симпатії до демократії.
3. Економічний розвиток створює більше ресурсів для розподілу їх серед різних соціальних груп, а це в свою чергу зменшує гостроту соціальних конфліктів
4. Економічне зростання призводить до формування середнього класу, який є соціальною основою демократії
5. Економічний розвиток сприяє розвитку торгівлі, інвестицій, комунікацій, інформаційних технологій, туризму та ін., Що відкриває суспільство впливу демократичних ідей.

Дата добавления: 2015-07-16