|
Читайте также: |
У другій половині 80-х років одержує свій розвиток концепція “модернізації в обхід модерніті”, тобто концепція політичного розвитку, заснованого на збереженні соціокультурних традицій без нав'язування західних зразків (А. Абдел-Малек, А. Турен, С. Хантінгтон, Ш.Ейзен-штадт та ін.). “Модерніті” зв'язувалася з прихильністю західно-європейському раціоналізму, ідеям індивідуальної свободи і соціальної рівності, ліберальної демократії і соціальної держави, правової держави і цивільного суспільства; з орієнтацією соціальних суб'єктів на інноваційні форми діяльності як основою економічного росту і добробуту.
У рамках цієї концепції не заперечується універсальність суспільного і політичного розвитку. Разом з тим принцип універсалізму сполучається з партикуляризмом, а їхній органічний синтез розглядається як запорука успіху модернізаційного процесу. Модерні-зація розглядається як процес, що саморозвивається і залежить не тільки від діяльності політичних еліт, але й, у першу чергу, від впливу об'єктивних обставин і поводження рядових членів суспільства.
У рамках цієї концепції одержують свій розвиток терміни “контрмодернізація” і “антимодернізація” (А. Турен). Контрмодернізація позначає альтернативний варіант модернізації по незахідному зразку (наприклад, сталінську модернізацію), а антимодернізація позначає активну протидію цьому процесу. На думку А. Турена, ці два варіанти і складають головну тенденцію суспільно-політичного розвитку XX ст., засновану на втраті віри в принцип універсальності. Набуває нового звучання питання про співвідношення політичної й соціально-економічної модернізації, відповідь на який стає в цілому ще більш неоднозначним, ніж у попередні десятиліття.
Як приклад контрмодернізації звичайно наводять країни Східної Європи та Китаю 50-х років, індустріалізацію в колишньому СРСР. Результатом сталінської індустріалізації були побудова індустріальної держави, але не індустріального суспільства; закладення підвалин подальшого розвитку в напрямку до пізньо-індустріального суспільства, які так і залишилися невикористаними; кардинальний злам соціальної структури й суспільної психології, що при використанні кріпосницьких і рабських методів призвів до знищення мільйонів громадян. Водночас решта була готова терпіти – в одних випадках через насилля і терор, а в інших – задля "світлого майбутнього.”
Дата добавления: 2015-07-16; просмотров: 98 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Регіональні та національні основи стратегії сталого розвитку | | | Антимодернізація як активна протидія процесу універсалізму |