Договору про європейський Союз

ВИСОКІ ДОГОВІРНІ СТОРОНИ,

БЕРУЧИ ДО УВАГИ частину 6 статті 42 та статтю 46 Договору про Європейський Союз,

НАГАДУЮЧИ, що Союз проводить спільну зовнішню та безпекову політику, засновану

на досягненні зближення дій держав-членів,

НАГАДУЮЧИ, що спільна безпекова та оборонна політика є невід’ємною частиною

спільної зовнішньої та безпекової політики; що вона забезпечує Союзові оперативну

спроможність, яка спирається на цивільний та військовий потенціал; що Союз може

використовувати такий потенціал у місіях, зазначених у статті 43 Договору про

Європейський Союз, за межами Союзу для підтримування миру, запобігання конфліктам

та зміцнення міжнародної безпеку згідно з принципами Статуту ООН; що ці завдання

необхідно виконувати, використовуючи ресурси, які надають держави-члени відповідно

до принципу єдиного набору збройних сил,

НАГАДУЮЧИ, що спільна безпекова та оборонна політика Союзу не шкодить

особливому характеру безпекової та оборонної політики певних держав-членів,

НАГАДУЮЧИ, що спільна безпекова та оборонна політика Союзу поважає зобов’язання

згідно з умовами Північноатлантичного Договору певних держав-членів, що вважають

свою спільну оборону реалізованою в Організації Північноатлантичного Договору, яка

залишається фундаментом колективної оборони її членів та є узгодженою в цих рамках зі

спільною безпековою та оборонною політикою,

ПЕРЕКОНАНІ, що більш позитивна роль Союзу у суспільстві у сфері безпеки та оборони

сприятиме життєздатності оновленого Північноатлантичного Альянсу відповідно до

домовленостей «Берлін-плюс»,

З НЕПОХИТНИМ ПРАГНЕННЯМ забезпечити здатність Союзу повністю оцінювати

свою відповідальність перед міжнародною спільнотою,

ВИЗНАЮЧИ, що Організація Об’єднаних Націй може потребувати допомоги Союзу для

термінового виконання місій, що проводяться згідно з Главами VI та VII Статуту

Організації Об’єднаних Націй,

ВИЗНАЮЧИ, що зміцнення безпекової та оборонної політики вимагатиме зусиль держав-

членів у сфері ресурсів,

УСВІДОМЛЮЮЧИ, що перехід до нової стадії розвитку Європейської безпекової та

оборонної політики включає рішучі зусилля з боку зацікавлених держав-членів,

НАГАДУЮЧИ про важливість того, щоб Верховний представник Союзу з питань

закордонних справ і політики безпеки був повною мірою залученим до процедур, що

пов’язані з постійною структурною співпрацею,

С 115/276 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008

ПОГОДИЛИСЯ про такі положення, які додаються до Договору про Європейський Союз

та до Договору про функціонування Європейського Союзу:

Стаття 1

Постійна структурна співпраця, зазначена у частині 6 статті 42 Договору про

Європейський Союз, є відкритою для будь-якої держави-члена, яка візьме на себе такі

зобов’язання з дати набуття чинності Лісабонським Договором, для того, щоб:

(а) більш інтенсивно підвищувати свій оборонний потенціал через розширення своїх

національних внесків та участі, якщо необхідно, у багатонаціональних силах, в

основних європейських програмах оснащення, та в діяльності Агенції у сфері

розвитку оборонного потенціалу, досліджень, закупівель та озброєння (далі –

«Європейська оборонна агенція»), та

(b) мати можливість не пізніше ніж до 2010 року забезпечити, або на національному

рівні, або у якості частини багатонаціональних груп збройних сил, спеціальних

бойових одиниць для запланованих місій, структурованих на тактичному рівні як

бойова група, елементами підтримки, що включають транспорт і логістику, здатними

__________виконувати завдання, зазначені у статті 43 Договору про Європейський Союз,

протягом періоду від п’яти до 30 днів, зокрема, у відповідь на запити від Організації

Об’єднаних Націй, і які можуть тривати 30 днів на початковому етапі та можуть бути

подовжені щонайменше до 120 днів.

Стаття 2

Для досягнення цілей, встановлених у статті 1, держави-члени, що беруть участь у

постійній структурній співпраці, зобов’язуються:

(а) співпрацювати з дати набуття чинності Лісабонським Договором з метою досягнення

ухвалених цілей щодо рівня інвестиційних витрат на військову техніку та регулярно

переглядати ці цілі з огляду на умови безпеки та міжнародні обов’язки Союзу;

(b) приводити свої системи оборони у відповідність одна одній настільки, наскільки це

можливо, зокрема шляхом гармонізації визначення своїх військових потреб за

допомогою об’єднання та, за можливості, спеціалізації своїх оборонних засобів і

потенціалу та шляхом заохочення співпраці у сферах військових навчань та

логістики;

(с) вживати чітких заходів для посилення доступності, сумісності, гнучкості та здатності

до розгортання своїх збройних сил, зокрема, шляхом встановлення спільних цілей

стосовно зобов’язання щодо направлення збройних сил, включаючи можливий

перегляд своїх національних процедур із прийняття рішень;

(d) співпрацювати з метою вжиття необхідних заходів для виправлення, зокрема шляхом

багатонаціональних підходів, без шкоди зобов’язанням стосовно цього в рамках

Організації Північноатлантичного Договору, недоліків виявлених в рамках

«Механізму розвитку потенціалу»;

9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/277

(е) брати участь, якщо необхідно, у розвитку основних спільних або європейських

програмах оснащення у рамках Європейської оборонної агенції.

Стаття 3

Європейська оборонна агенція сприяє регулярному оцінюванню внесків держав-членів,

що беруть участь стосовно потенціалу, зокрема, внесків, зроблених відповідно до

критеріїв, що визначаються inter alia на основі статті 2, і доповідають з цього питання

щонайменше раз на рік. Оцінювання може слугувати основою для рекомендацій та рішень

Ради, ухвалених відповідно до статті 46 Договору про Європейський Союз.

______________

С 115/278 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008

ПРОТОКОЛ (№ 11)

Дата добавления: 2015-07-19