Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Податкова політика

ФОРМУВАННЯ КНИГОВИДАВНИЧОГО ПРОСТОРУ В УКРАЇНІ | Безпечена підручниками. | ІНСТИТУЦІЇ, КОМПЕТЕНЦІЇ, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ | Контроль якості. Надання грифу | Ли частенько отримують не те, що вони замовляли. | ПІДСУМКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ | Забезпечення якісної експертизи | VІ. Фінансування | ОЦІНКИ ПІДРУЧНИКІВ | Дані про респондентів |


Читайте также:
  1. Банківська система. Центральний банк та його функції. Монетарна політика Центрального банку.
  2. Внутрішня і зовнішня політика Івана Мазепи
  3. Внутрішня і зовнішня політика князя Данили Галицького
  4. Внутрішня політика П.Скоропадського
  5. Директорія: відносини з Антантою і внутрішня політика
  6. Для чого проводиться політика протекціонізму?
  7. Економіка. Соціальна політика гетьманського уряду

 

Сфера виробництва підручників регулюється Законами України «Про видавничу справу», «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні».

 

Ситуація, що на існує сьогодні в сфері навчального книгови-дання, з економічної точки зору віддзеркалює загальну ситуацію у книговидавничій галузі. Українська книга не витримує конкуренції ні за ціною, ні за номенклатурою видань, наприклад, у порівнянні з російською. Однак, якщо проаналізувати асортиментний ряд навіть київських магазинів та книжкового ринку, очевидно, що відсоток заповнюваності ринку зарубіжними виданнями набагато вищий. Видання книг в Україні — бізнес із незначною рентабельністю, в середньому в межах 5—8 %. Наклади української книги складають 2—3 тисячі примірників, а отже, ціна одного примірника досить висока. Крім низьких накладів, на формування ціни впливають і особливості оподаткування. З-поміж європейських держав саме в Україні на книгу накладено найвищі податки. В одинадцяти розви-нутих країнах світу податок на додану вартість не стягується вза-галі, а в інших державах Європейського союзу не перевищує 5— 7 %. У Російській Федерації друкована продукція протягом більш ніж десяти років була звільнена від усіх видів податку і на сьогодні російська книговидавнича галузь за прибутковістю займає одне з провідних місць в економіці держави.


 


освіти і науки України подає до Міністерства фінансів розрахунки коштів на наступний рік, необхідних на видання підручників та нав-чальних посібників та на їх доставку до обласних центрів. Проте, у зв’язку з тим, що освіта традиційно розглядається як економічно маргінальна галузь, а не як сфера довгострокових інвестицій, до заключного нормативного документа — Закону «Про бюджет Ук-раїни» на поточний рік щорічно закладається сума значно нижча від реальних потреб галузі.

 

Із року в рік у Державному бюджеті передбачається набагато менші видатки на виконання програми забезпечення учнів підруч-никами і навчальними посібниками. Міністерством освіти дово-диться гранична сума запланованих видатків під цю цифру і роб-ляться остаточні розрахунки (тобто не під реальні потреби, а під умовну суму). За такими обсягами фінансування не можна перед-бачити виконання державного замовлення у повному обсязі.

Під загальну суму річного фінансування Міністерство освіти

 

розробляє і погоджує з Міністерством фінансів помісячний графік видатків. Як правило, у зв’язку з обмеженим надходженням видат-ків до казни протягом першого кварталу року, в зазначений період практично не здійснюється і навіть не планується фінансування.

 

Проект помісячного фінансування складається без урахування технологічного циклу виготовлення підручників, згідно з яким на виготовлення підручників масовими накладами необхідно від 2-х до 5-ти місяців; доставка підручників з поліграфічних баз до облас-тей займає до 2—3-х тижнів і стільки ж часу необхідно для доставки підручників до кожної школи. Отже, загальний процес «друк — до-ставка», навіть оптимально, становить від 3,5 до 6,5 місяців. З цьо-

 

го очевидно, що для своєчасного забезпечення підручниками шкіл до 1 вересня необхідно у першому півріччі виділяти всі бюджетні кошти на видання, а кошти на доставку передбачати до 1 серпня. Реально бюджетні кошти на видання навчальної літератури зазви-чай надходять не раніше квітня поточного року, а максимально над-ходять у червні-вересні. Очевидно, що за таким графіком фінансу-

 

вання, підручники ніколи не надходитимуть до шкіл своєчасно. Місцеві бюджети також мають великі проблеми із бюджетними

видатками на доставку підручників. Як засвідчують численні пере-


 


Лобіювання інтересів, монополізм та олігополія

 

Незважаючи на наявність серйозних проблем з фінансуванням програм видання підручників, обсяг коштів, що обертаються у цій сфері, робить її надзвичайно привабливою з погляду матеріальних інтересів. Важко не помітити, що видання підручників бюджетним коштом має специфіку, яку можна охарактеризувати як системи привілеїв і преференцій. Доступ до бюджетного фінансування дає фінансові переваги, бо надає гарантований прибуток. Видавництва (як приватні, так і державні) зацікавлені в отриманні максимально великої частки державного замовлення. Навіть з офіційним обме-женням рентабельності у 15 %, така норма прибутку економічно є дуже привабливою.

 

Це створює надзвичайно сильні корупційні спокуси і програ-мує утворення олігополій — системи, за якої певна невелика гру-па видавництв шляхом неформальних домовленостей між собою монополізує доступ до державного замовлення, скуповує перс-пективних авторів, упереджує конкуренцію проектів та ідей. Така олігополія не є класичною, бо не пов’язана з вільним ринком, а фактично паразитує на державному бюджеті. Учасники олігополій мало зацікавлені в інноваціях, оскільки і без них вони отримують гарантовані прибутки. Це призводить до стагнації у створенні підручників і навіть до ситуації, коли, попри надходження інфор-мації про помилки в підручниках, видавництва перевидають їх без змін.

 

Окрім того, періодично з боку державних інституцій, які можуть мати зиск з монополізації певних інфраструктурних секторів систе-ми книговидання, виникає зацікавленість для реалізації своїх інте-ресів. Відбувається це зазвичай під гаслами підтримки вітчизняно-го виробника, державних інтересів тощо.

 

Періодично Державний комітет телебачення і радіомовлен-ня України намагається реалізувати через подання до Кабінету Міністрів і затвердити проект підпорядкування всіх державних коштів на видавничі програми в рамках своєї інституції. Держав-на акціонерна холдингова компанія «Укрпапірпром» у 2001—2002 роках реалізувала частину своїх прагнень і монополізувала сферу закупівлі паперу та картону за бюджетні кошти. У проект компанії,


 


освіти, формування сучасної освітньої політики стає гострою проб-лемою стратегії розвитку суспільства.

 

Безперечно, багато проблем, які існують сьогодні, пов’язані з відсутністю загальнодержавної стратегії. Довгий час в Україні куль-тивувалася «ідеологія багатовекторності», що призводило до за-стою у різних галузях. Нині, незважаючи на проголошені останнім часом рухи до європейського простору на рівні уряду, цей напря-мок розвитку зустрічає шалену протидію багатьох суб’єктів сус-пільства, як інституцій, об’єднань громадян, так і пересічних членів суспільства. А освіта віддзеркалює ці загальні, притаманні суспіль-ству, проблеми.

 

Тому, розробка справді нової дієвої української освітньої політи-ки вкрай актуальна, і без неї через кілька років ми можемо залиши-тися далеко позаду розвинених країн світу.

 

На міжнародних конференціях із освітніх проблем окреслені ос-новні вектори розвитку освіти в умовах інформаційного суспільства:

 

• рівний доступ до освіти;

• нова якість освіти;

 

• нові системи здобуття знань — Інтернет, дистанційне нав-чання, позашкільна освіта тощо;

• освіта протягом усього життя;

 

• вироблення оптимальної пропорції між центральними та міс-цевими елементами освітньої системи (централізація/де-централізація).

 

Окрема проблема — зміст підручників, який повинен відповіда-ти вимогам часу, формувати в учнів нові компетенції та вміння са-мостійно вчитися, здобувати та опрацьовувати інформацію, ініціа-тивність, уміння кооперуватись з іншими, жити в полікультурному світі тощо. Проте теорія і практика нової освітянської парадигми, а також її віддзеркалення в підручниках, їх структурі, формах, ме-тодах, якісному змісті — тема окремого дослідження. Ми можемо тільки констатувати, що питання нового змісту підручників, ство-рення підручників нового покоління — гостра проблема освітньої галузі України.


 


не в усіх розвинених країнах світу існує так званий вільний вибір будь-яких підручників чи можливостей їхнього вибору без жод-них обмежень учителями (як на тому наголошують багато з наших «анархістів» від освіти). Безперечним є тільки той факт, що кожна країна повинна напрацювати власні моделі, власні стратегії, ско-риставшись як особливостями власних освітніх традицій, станом економіки, соціального розвитку, так і аналізом світового досвіду.

 


Дата добавления: 2015-11-14; просмотров: 69 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Організаційно-технологічний цикл проведення апробації| Європейські моделі забезпечення підручниками

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.009 сек.)