Читайте также:
|
Додаток – другорядний член речення, що позначає предмет, на який спрямовані чи якого стосуються дія, процес, стан, ознака. Найвиразнішою семантичною ознакою додатка є його предметне (об’єктне) значення, в якому реалізуються часткові значення власне об’єкта дії (читати книгу, співати пісню, слухати музику), адресата дії (подарувати товаришеві, принести батькові), знаряддя дії (писати ручкою, везти машиною).
Засоби вираження додатка зумовлені притаманними йому значеннями предметності. Додаток, як і підмет, виражається іменником та субстантивованими словами і сполуками слів. Опорними словами є дієслова (побачити море, зустрітися з товаришем), іменники (слухання музики, радість за брата), прикметники (схильний до музики, уважний до людей), прислівники та слова категорії стану (йому весело, нам зрозуміло).
Прямий додаток.
Це додаток, що означає предмет, на який безпосередньо переходить дія. Реалізується лише при перехідних дієсловах, конкретизуючи їх значення: Снігом віконечко наше забило.
З урахуванням семантики перехідних дієслів та залежного компонента виділяють кілька різновидів прямого додатка:
- додаток, що означає предмет, на який дія переходить повністю, переводячи його до іншого стану (опорними є дієслова бити, ламати, прати, гризти, мочити, косити, пояснювати, білити, жати тощо): Вечірній обрій опустив завісу.
- додаток, що означає предмет, який є наслідком відповідної дії (опорними словами є дієслова писати, будувати, зводити, скликати, створити, відкрити, сформувати тощо):
Дві скелі створили печеру.
- додаток, який конкретизує значення опорного дієслова, виконуючи з’ясувальну функцію (у ролі опорних виступають дієслова слухати, чути, бачити, розуміти, ненавидіти, визначати, уявляти, вітати, дивувати тощо): Своєю майстерністю дивує навіть професіоналів.
- додаток, який поєднується з обмеженою групою безособових дієслів фізичного стану в односкладному безособовому реченні (лихоманити, морозити, тіпати, нудити, трясти, трусити тощо): Платона лихоманило і заливало потом.
ОСНОВНИЙ СПОСІБ ВИРАЖЕННЯ ПРЯМОГО ДОДАТКА – З.В. без прийменника.
Прямий додаток у двох випадках може виражатись і Р.В. без прийменника:
1) за наявності при перехідному дієслові заперечної частки НЕ: Я не люблю ненависті в собі.
2) коли дія переходить не на весь предмет, а лише на його частину:
Я золота в сонця візьму, блакиту морського попросим позичить русалку саму…
Дуплексив – члени речення з подвійним синтаксичним зв’язком: Ми побачили його веселим.
Дата добавления: 2015-11-14; просмотров: 199 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| УЗГОДЖЕНІ І НЕУЗГОДЖЕНІ ОЗНАЧЕННЯ. СПОСОБИ ЇХ МОРОЛОГІЧНОГО ВИРАЖЕННЯ. КРИТЕРІЇ РОЗМЕЖУВАННЯ НЕУЗГОДЖЕНИХ ОЗНАЧЕНЬ І НЕПРЯМИХ ДОДАТКІВ. | | | РОЗРЯДИ ОБСТАВИН ЗА ЗНАЧЕННЯМ І СПОСОБИ ЇХ МОРФОЛОГІЧНОГО ВИРАЖЕННЯ. |