Підрядний зв'язок і його різновиди.

· Підрядний – для СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ і РЕЧЕННЯ. Однобічно скерований, завжди є гол. і залежний. Особливості: 1) прислівниковий (якщо слово передбачає обов’язкову валентність). Валентність – це здатність вступати у зв’язки. Прогнозована – для перехідних дієслів, їх похідних ім., Не прогнозований – від ін. дієслів потребує доповнення (перебувати… 2) детермінантний – залежний компонент буде підпорядкований реченню в загальному, а не слову. Не передбачає доповнення відмінникової форми (жаліти, співати).

На рівні слова і словоформ установлюється зв’язок, який називають прислівним. Суть його полягає в тому, що повнозначне слово поширюється тими чи іншими словоформами залежно від своїх властивостей. Наприклад, іменники здатні поширюватися прикметниками: широке поле, чисте небо, байдужі люди, вірний товариш та ін.; дієслова здатні доповнюватися іменниками, особливо в знахідному відмінку: карає Прометея, гладив ниви, бачить сонце, слухає радіо, дивиться телевізор тощо. Дієслова часто пояснюються якісними прислівниками. Наприклад: гладив ніжно, цілував палко, співчував щиро, говорив відверто, слухав уважно, конспектував ретельно тощо.

Характер прислівного підрядного зв’язку залежить насамперед від сполучуваних можливостей головного компонента (слова),тобто від його валентних особливостей. Валентні особливості повнозначних частин мови різні. Наприклад, іменники, як правило, сполучаються з іншими іменниками, прикметниками; дієслова легко сполучаються з іменниками, прислівниками тощо. Проте деякі дієслова не сполучаються з іменниками, а тільки з інфінітивами, наприклад: могти, уміти, сміти,мусити; частіше вимагають інфінітива, ніж іменника,дієслова збиратися, гадати, наказувати.

Звичайно прислівний підрядний зв’язок одиничний, тобто повнозначне слово супроводиться водночас лише однією залежною формою, але можливий і подвійний зв’язок, наприклад: написати лист матері, передав книгу товаришеві. Іноді він стає більш обов’язковим, наприклад: вважав брата героєм, призначив учня помічником. Складові компоненти основних синтаксичних одиниць – словосполучень,простих речень, складних речень – можуть зв’язуватися такими способами: формами слів; прийменниками; сполучниками; порядком слів; інтонацією.

На рівні слів і словоформ найпоширеніший засіб зв’язку – форми слів.Це пояснюється тим, що українська мова, як і інші східнослов’янські, належить до мов флективного типу, тобто таких мов, у яких зв’язок між словами здійснюється в основному за допомогою форм слів, зокрема флексій.

Значна частина іменників пов’язується за допомогою форм безприйменникових відмінків, наприклад: д омогтися перемоги, позбутися клопоту, дякувати братові, переглянути документи, розмовляти французькою мовою. Дедалі більше поширюється аналітичний зв’язок –

за допомогою форм прийменникових відмінків, наприклад: користуватися з нагоди, триматися за борт, притулитися до стіни, ховатися від негоди.

Слова прикметникового типу пов’язуються формами числа, роду і відмінка, наприклад: державний прапор – державні прапори; великий прапор – велика зірка, велике полотнище; державний прапор – державного прапора, державному прапорові, державним прапором, на державному прапорі.

Прислівники пов’язуються нульовими формами, наприклад: добре працювати, весело співати, захоплено розповідати, привітно посміхатися, добре відпочити. Звичайно, самої нульової форми недостатньо для тісного зв’язку слів. Тому почасти використовуються й інші способи зв’язку, зокрема інтонація і порядок слів. Слова добре і працювати, весело і співати інтонацією об’єднуються в один комплекс – прислівне поєднання слів. Певну роль відіграє і порядок слів. По –перше, прислівники контактно розташовуються біля інфінітива; по –друге, для них звичайне місце – у препозиції щодо головного слова.Інтонація допомагає також об’єднанню попередніх форм (домогтися перемоги, користуватися з нагоди, державний прапор).

Дата добавления: 2015-11-14