Предикативність (від лат. рraedicatio - стверджене, сказане, висловлене) - це віднесеність змісту речення до об'єктивної дійсності. Предикативність властива будь-якому реченню і виявляється в ознаках часу, особи, а також в оцінці сказаного розповідачем (бажаність чи небажаність, реальність чи нереальність, впевненість в істинності чи ні). Інтонація завершеності оформлює речення як цілу синтаксичну одиницю.
ПРЕДИКАЦІЯ – позначення певних властивостей і дій предмета, віднесення даного мовного змісту до певного часу і способу. Напр., Студент читає книжку (позначення дії, яку виконує студент, є предикацією).
Саме внаслідок граматичного зв’язку між підметом і присудком у формі предикації виникає синтаксична конструкція як така. У предикації підмет узгоджується із своїм синтаксичним протичленом, дістає додаткове визначення у граматичному плані і посідає не автономне, а конкретне, визначене своїми синтаксичними функціями, місце у граматичній моделі речення.
ПРЕДИКАТИВНІСТЬ – це граматичний зв’язок “підмет-присудок” у формі предикації, який із двох статичних, ізольованих понять творить певну комунікативну структуру. Єдність цієї структури закріплюється системою граматичних формантів, за якими, в свою чергу, стоять відповідні синтаксичні чи морфологічні категорії. Предикативність речення реалізується, як правило, у формі дієслівності. Предикативність – категорія загальніша, ніж дієслівність, адже бувають речення безприсудкові: (Неділя. Небо. Вітер. Дзвони. (В.Сосюра).
АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ:
o формально-граматичний: суто за формальним аспектом. Прості/складні, одно/двоскладні. Односкладні – це тип простого реч., організаційним центром якого є один головний чл..реч.-пдмет/присудок.
1)Речення у якому головний член співвідноситься з підметом – НАЗИВНЕ.
2)Реч., у якому голо.чл. співвідноситься з присудком (особові/безособові) = дієслівні – це
- особов і (озн-ос (1/2ос. Одн/мн.), неон.-ос(3ос.мн.), уз.-ос.(2ос.одн.) та
- не особові (безос.(форми на –но/-то+ «воно»,Інфінітивні – словами серця не обманути.)
іменні – це
- номінативні (гол.чл.-підмет, який виражається у Н.в одн.або мн.(Листопад), об’єднані ознакою буттєвості),
- генітивні (гол.чл. – ім..у Р.в. = А книжок!!!, об’єднані ознакою кількості).,
- вокативні (Кл.в., Петре! Іди сюди!).
o семантико-граматичний: Вихованець дав поштовх до розвитку цього аспекту. Утворився у 2й пол..20ст., викликаний практичною потребою. Реч.оцінюється не з погляду структури, а з семантичного погляду. Структура реч.формується відповідними компонентами. Компоненти- Синтаксеми – це мінімальна (неподільна на синтаксичні одиниці нижчого рангу) синтаксична одиниця, компонент синтаксичної структури речення. Синтаксема виступає одночасно носієм певного елементарного смислу (значення) і конструктивним компонентом більш складних побудов, наділена певним набором синтаксичних функцій. На відміну від членів речення, що визначаються на основі синтаксичних зв’язків (а отже, стосуються формально-синтаксичної структури речення), синтаксема виділяється на рівні семантико-синтаксичних відношень і позначає певні явища дійсності. Координація – зв'язок підмета і присудка, не можна сказати, що 1 компонент важливіший за ін. Валентність – це сполучуваність (дієслова рузу найбільшу сполучув.мають).
СЕМАНТИЧНІ ГРУПИ ПРЕДИКАТІВ:
предикати дії- дія в широкому значенні, велике відкриття позицій у простому р
стану- дієслово з станом – веселитись, нудитись, весело, сумно.
Предикати процесу- передають ознаку у її встановленні- дерева зеленіють.
Локативні предикати- дія, яка буде стосуватись якогось місця- листя опадає.
Предикат якості- якісна характеристика предиката -дівчина гарна.
Предкат кількості- роблять вказівку на кількість- їх десятеро.
o Комунікативний – спрямований у сферу мовлення, пов’язаний з актуальним членуванням реч. Реч.оцінюємо як ціле, неподільне. Засоби оцінюванняреч.:інтонація, порядок слів, розмежування реч.на тему (вже відома інфо) і рему (засвідчує щось нове). Завжди повинна бути бути рема, а тема факультативно. Важливий порядок слів- трава зелена= двоскладне /зелена трава= односкладне. Комунікативний аспект пов'язаний з наративністю - - відношення тексту до певної мовленнєвої ситуації.
Ø За метою повідомлення: РОЗПОВІДНЕ/ПИТАЛЬНЕ (влане-питальні - обов’язкова відповідь, 1)загально-питальні- відполвідь «так»/«ні», 2)частково-питальні-поширена відповідь. питально-риторичні - не прогнозують відповідь. питально-спонукальні - А чи не погововорити нам…?/ СПОНУКАЛЬНЕ (за доп.інтонації, лексико-грамат.засоби – частки, форми наказ.спосову).
Ø За модальнісю: СТВЕРДЖУВАЛЬНІ/ЗАПЕРЕЧНІ (загально-заперечні =заперечується присудок, або гол.члю реч., перед я чким стоїть частка «не», частково заперечні =заперечуються другорядні чл..реч.).
Ø За інтонацією: ОКЛИЧНІ/НЕОКЛИЧНІ.
Дата добавления: 2015-11-14; просмотров: 67 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| ПІДРЯДНИЙ ЗВ'ЯЗОК І ЙОГО РІЗНОВИДИ. | | | Типи простих речень за значенням і будовою. |