Наукові і організаційні засади створення ґрунтового моніторингу

Широкомасштабний екологічний моніторинг як си­стема спостережень, оцінювання та прогнозування дослі­джуваного об'єкта, завданням якої є вироблення раціо­нальних управлінських рішень, дає змогу отримати фа­ктичні дані про стан і динаміку екосистем. Ґрунтовий мо­ніторинг – складова загального екологічного моніторингу, якому приділяють велику увагу в розвинутих країнах.

Моніторинг ґрунтового покриву – система стійких спостережень, діагностування, прогнозування та вироблення рекомендацій щодо управління станом ґрунтів з метою збереження і відтво­рення їх родючості.

За масштабами спостережень та узагальненнями от­риманої інформації виділяють локальний, регіональний і глобальний види моніторингу ґрунтів. Контролювання їх стану дає змогу отримати дані про середовище або конкретну його складову в зонах активної виробничої ді­яльності людини.

Ґрунтовий моніторинг не тільки забезпечує контролювання антропогенних впливів, а й запобігає його негативним наслідкам.

Моніторинг ґрунтів усі розвинуті країни здійснюють на основі рекомендацій Організації Об'єднаних Націй з 60-70 років минулого століття, зважаючи на власні на­ціональні особливості. Як правило, ґрунтовий моніто­ринг проводять в проблемних регіонах.

Системи моніторингу основані на спостереженнях, дослідженнях, оцінюванні, прогнозуванні, оптимізації родючості ґрунтів, урожайності рослинності; особлива увага приділяється ерозії ґрунтів і опустелюванню.

В Україні система спостережень за окремими скла­довими навколишнього середовища діє в гідрології, ме­теорології, агрохімії, ґрунтознавстві, лісівництві то­що. Однак системи відомчих засобів моніторингу стану ґрунтового покриву мають низку істотних недоліків: відсутність комплексної організації робіт на державно­му рівні (розрізненість та методична несумісність, від­сутність позавідомчої мережі центрів розробки ґрунто­во-екологічної інформації та алгоритмів її опрацювання; застарілість методичного та інформаційного забезпечен­ня робіт на галузевих рівнях, відсутність еталонних зразків тощо).

Згідно з проектом Положення про державну систему моніторингу довкілля, моніторинг ґрунтів слід здій­снювати за загальнодержавною і регіональними (місце­вими) програмами, які визначають спільні дії централь­них і місцевих органів виконавчої влади, узгоджені з метою і завданнями щодо охорони навколишнього се­редовища, екологічної безпеки та раціонального природокористування.

Завданням ґрунтового моніторингу є контролюван­ня динаміки основних фізичних, хімічних, біологічних та інших ґрунтових процесів – у природних умовах та за антропогенних навантажень.

В Україні розроблена концепція ґрунтового моніто­рингу (В. Медведєв, Т. Лактіонов, 1992), згідно з якою мета моніторингу – отримання інформації для вироб­лення управлінських рішень щодо стабілізації і поліп­шення якості ґрунтів, екологізації землеробства та досяг­нення кінцевого результату – розширеного відтворення ґрунтової родючості. Земельним кодексом України пе­редбачено проведення моніторингу ґрунтового покриву як основи практичних заходів щодо екологічного оздо­ровлення ґрунтів. Такий моніторинг покликаний забез­печити завдання:

- підтримання здатності ґрунтів до регуляції цик­лів біофільних елементів;

- контролювання і запобігання негативному роз­витку процесів ґрунтоутворення, які проявляються в дегуміфікації, ерозії, переущільненні, підтопленні, за­соленні тощо;

- поліпшення родючості ґрунтів, віддачі від меліо­рації і хімізації та підвищення якості сільськогосподар­ської продукції;

- вироблення критеріїв загальної оцінки сучасного стану ґрунтового покриву.

Об'єктами ґрунтового моніторингу є основні типи, підтипи (виділяють в межах типу ґрунту, вони якісно відрізняються за основними процесами ґрунтоутворення і є перехідними між типами), роди (виокремлюють в ме­жах підтипу ґрунту за якісними генетичними особливостями, що формуються внаслідок впливу комплексу місцевих умов: складу ґрунтоутворюючих порід, хіміз­му ґрунтових вод), види (виділяють в межах роду, вони різняться за ступенем розвитку ґрунтотворних проце­сів: опідзолення, гумусування, засолоненості) та різно­види (визначають за механічним складом верхніх ґрунтових горизонтів і ґрунтоутворюючих порід) ґрун­тів, які обираються в межах ґрунтової провінції і мак­симально відображають мозаїчність (строкатість) ґрун­тового покриву, всі види і рівні антропогенного навантаження.

Ґрунтова провінція – таксономічна одиниця в ґрунтово-географічному районуванні, яка позначає однорідні за складом і структурою ґрунтового покриву, сукупністю факторів ґрунтоутворення і можливістю господарського використання ґрунтів території.

Отримати необхідну інформацію для організації мо­ніторингу можна з ґрунтово-картографічних матеріалів землеупорядних проектних установ, аналітичного і картографічного матеріалу періодичних агрохімічних обстежень, агрокліматичної інформації гідрометео­служби, відомостей наукових і проектних установ про ймовірні джерела забруднення ґрунтів тощо.

Постійними об'єктами контролю є природні об'єкти (ліси, заповідники), еталонні об'єкти високого рівня сільськогосподарського використання ґрунтів (держсортдільниці, варіанти стаціонарних дослідів, поля гос­подарств, де запроваджено контурно-меліоративну сис­тему землеробства), звичайні господарства.

Діяльність системи державного ґрунтового моніто­рингу контролюють Міністерство екології та природних ресурсів (визначення залишкової кількості пестицидів і важких металів на сільськогосподарських угіддях); Мі­ністерство охорони здоров'я (спостереження за хімічним та біологічним забрудненням ґрунтів на території насе­лених пунктів); Міністерство сільськогосподарської продукції (радіологічні, агрохімічні та токсикологічні спостереження за ґрунтами сільськогосподарського ви­користання); Міністерство лісового господарства (визна­чення концентрації радіонуклідів токсичних речовин у лісовому ґрунті); Державний комітет гідрометеорології (визначення концентрації пестицидів, важких металів у ґрунті).

Забезпечує виконання завдань моніторингу ґрунтів низка організацій (рис.1).

Дата добавления: 2015-07-11