Глобальний контекст

Спеціалісти в галузі макроекономіки вже протягом п’яти років відзначають рух світової економіки в бік депресії і кризи. Ще до терактів у США і скандалів зі звітністю в світовій економіці відзначався спад, властивий траєкторії довгої хвилі.

Стимулювати економічний ріст у США, в Європі і в Японії не можуть навіть перевірені рецепти грошової політики. Вже рік, як облікові ставки в провідних промислових країнах світу утримуються на мінімальному рівні. Але політика "дешевих грошей" не дала ефекту. Відтак, почали застосовуватись кейнсіанські рецепти стимулювання. В США розгорнуто безпрецедентні програми споживчого кредитування – передусім для "розширення" попиту на автомобілі і житлове будівництво. Уряд Сполучених Штатів робить величезні військові замовлення. А ефекту все немає.

Інвестори – в сплячці. За останній рік виробництво засобів виробництва у США скоротилося на 15%. Економічна політика розвинутих країн виявилася малоефективною. Вал банкрутств продовжує наростати і під загрозою опиняються найкрупніші світові банки.

Схоже на те, що врятувати економіку розвинутих країн сьогодні може лише різке і чудодійне підвищення ефективності капіталу. Як відомо, економіки розвинутих країн є критично енергонедостатніми. Американські експерти відверто говорять, що для економічного росту потрібно знизити ціну на нафту хоча б до $15 за барель, в той час як ОПЕК, вміло маневруючи квотами, навіть в умовах зниження попиту утримує ціну не нижчою за $22. Більше того, рік тому організація країн – експортерів нафти ОПЕК прийняла програму, реалізація якої має посилити владу картеля над нафтовими цінами. За вісім років ОПЕК має намір зайняти 51% ринку замість нинішніх 40%. І при цьому шейхи не збираються знижувати ціни. На їхню думку, весь приріст виробництва навіть за теперішніми цінами поглине Китай, що росте, як на дріжджах, і інші країни Азійсько-Тихоокеанського регіону.
Для "Великої сімки" такий сценарій рівнозначний девальвації її ролі у світовому порядку. Натомість вигідним для США був би сценарій падіння президента Венесуели Уго Чавеса – одного з лідерів ОПЕК і інтелектуального крила антиглобалістів. Адже венесуельська опозиція заявляє, що для вирішення бюджетних проблем вона готова піти на ескалацію нафтового експорту і приватизацію державної нафтової компанії Венесуели.

Схоже, не втримається довго і Хусейн. Війною чи іншими методами тиску нафту в Іраку все ж таки відберуть. Про це ще чотири місяці тому говорили американські "нафтові генерали" російським колегам на нафтовому форумі у Х’юстоні. Вони не радили ЮКОСу гарячкувати з танкерними поставками до США, бо невдовзі вони самі заллють увесь світ дешевою іракською нафтою серйозно й надовго.

Газета «Нью-Йорк таймз» розмістила коментар Томаса Фрідмана, який вважає, що будь-яка війна США в Іраку була би пов’язана з нафтою. Смішно було б заперечувати цей факт. Нема нічого протизаконного або аморального у стурбованості, веде далі коментатор, що режим Саддама Хусейна, який має в розпорядженні зброю масового знищення, може поширити свої впливи на регіон Перської затоки, найбагатшої своїми покладами нафти, необхідної для світової індустрії. Але при цьому Сполучені Штати повинні чітко підкреслити, що вони діють для добра світу, а не лише для власного доступу до нафти. Однак у випадку, якщо нинішня адміністрація США має намір просто замінити Саддама Хусейна іншим диктатором, але проамериканським, така війна за нафту буде аморальною, переконаний Томас Фрідман.
Так чи інакше, але прихід десятиліття дешевої нафти є досить ймовірним сценарієм розвитку подій.

Російський контекст

Як вважають економічні оглядачі, при борговому навантаженні, яке відчутно спаде лише в 2006 році, вже при світовій ціні на нафту $18 за барель російський бюджет затріщить по всіх швах, а при $15 – просто лусне, адже більше половини російського експорту реалізується за нафтозалежними цінами.

"Залишившись без зовнішніх доходів і перспектив на залучення інвестицій зі США, росіяни змушені будуть підвищити ціну внутрішньої реалізації нафти, як вони це робили вже не раз у періоди погіршення світової кон’юнктури", - вважає Микита Кириченко у статті "Предкризисная либерализация", опублікованій в журналі "Новое время". На його думку, це відразу ж відіб’ється на російській економіці, яка при її високій енергоємності в умовах дороговизни споживаної нафти дуже швидко збанкрутує. Капітани російської промисловості добре знають, що в умовах низької світової ціни на нафту долар буде незрівнянно кращим за рубль, ніж в умовах сьогоднішньої високої світової ціни, - йдеться далі в статті. Отже, їм необхідно прибрати всі перешкоди на шляху перерозподілу активів з рублів у ВКВ і вивозу ВКВ з країни, в якій існують великі ризики у країни з низькими ризиками.

Відтак, російський уряд вносить в Думу законопроект про лібералізацію валютного регулювання. Особливістю плану є те, що чи буде нафта дешевою, лібералізація валютного ринку – єдине спасіння для бізнесу, чи буде дорогою – лібералізація дасть нові можливості для збереження і примноження заробленого.

Однак, багато спеціалістів переконані, що у випадку прийняття запропонованого законопроекту і реалізації сценарію низьких цін на нафту золотовалютні резерви Центрального банку Росії, що становлять майже 50 млрд. доларів, розтануть менш, ніж за місяць. А що далі? Звичайно ж девальвація, в ході якої очистяться кишені російських громадян, в яких лежали рублі, і яких у мільйони разів більше, ніж тих, хто зумів заздалегідь купити поза біржею долари і перевести їх на закордоні рахунки.

Дата добавления: 2015-07-11