Сечова кислота

Підвищення вмісту сечової кислоти в крові спостерігається при порушенні її виділення з організму (захворювання нирок, ацидоз, токсикоз вагітності), підвищеному утворенні пуринів (деякі гематологічні захворювання, при вживанні їжі, багатої пуринами).

Загальний білок

Зміна вмісту загального білка в сироватці крові відбувається при зменшенні процесів синтезу білка, порушенні водного балансу, посиленому розпаді і втраті білка (табл. 6).

Таблиця 6

Клінічні стани, в залежності від вмісту білка крові

Гіпопротеінемія

Гіперпротеінемія

· нефротичний синдром · синдром мальабсорбції (ентерит, хронічний панкреатит) · екссудативні ентеропатії · захворювання шкіри (опіки, екзема) · масивні кровотечі · затримка солей і води (хронічні ниркові зайво-рювання) · агамаглобулінемія · гіпогамаглобулінемія · неправильне харчування · голодування · серцева декомпенсація внас-лідок затримки води · захворювання, що супроводжуються набряками або великими втратами білка із сечею (нефрити) · ракова кахексія · тривалі запальні процеси.

· плазмоцитома · макроглобулінемія Вальденстрема · хронічні запальні захворювання (ревматоїдний артрит (РА), дифузні хвороби сполучної тканини – колагенози, бронхоектази, цироз печінки) · стани і хвороби, що супроводжуються дегідратацією (пронос, блювота, цукровий діабет) · важкі травми внаслідок втрати частини внутрішньосудинної рідини · гострі інфекційні зайво-рювання (посилений синтез білків гострої фази) · хронічні інфекційні захво-рювання (підвищення синтезу імуноглобулінів).

Загальний білок у сечі і лікворі

Невелика кількість білка в добовій сечі виявляється і у цілком здорових осіб, однак, такі концентрації не виявляють у разових порціях методами, що використовуються в даний час. Більшість білків сечі ідентичні сироватковим.

Форми протеінурії прийнято розрізняти в залежності від місця виникнення: преренальну (пов'язану з посиленим розпадом білка тканин, вираженим гемолізом); ренальну (обумовлену патологією нирок, що може бути розділена на клубочкову і канальцеву); постренальну (пов'язану з патологією сечовивідних шляхів і найчастіше обумовлену запальною ексудацією).

У залежності від тривалості існування виділяють постійну протеінурію, що існує протягом багатьох тижнів і навіть років, і минущу, що з'являється періодично, іноді навіть при відсутності патології нирок, наприклад, при лихоманці і вираженій інтоксикації. Доцільно розрізняти і ступінь протеінурії при добовій втраті білка: до 1 м – помірну, 1-3 м – середню і більш 3 м – виражену.

У лікворі підвищення білка відзначають при порушенні гемодінаміки, запальних процесах, органічних уразках ЦНС і оболонок мозку. Знижений вміст білка в лікворі спостерігають при гідроцефалії і гіперсекреції ліквору.

Альбумін

Альбумін – простий білок, що синтезується в печінці В плазмі крові він підтримує колоідно-осмотичний тиск, відіграє важливу роль у транспорті багатьох речовин екзогенного та ендогенного походження. Гіперальбумінемія спостерігається при тих же станах, що і гиперпротеінемія. Гіпоальбумінемія виникає при порушенні синтезу альбуміну і збільшенні процесів розпаду.

Клініко-діагностичне значення дослідження протеінограм.

Для діагностики захворювань внутрішніх органів велике значення має комплексна оцінка протеінограм.

1. Для змін, що відповідають гострим запальним процесам характерне: зменшення вмісту альбумінів з більшою виразністю фракцій α1- і α2– глобулінів; у пізні стадії захворювання звичайно відзначається збільшення рівня γ - глобулінів. Цей тип протеінограм притаманий початковим стадіям пневмоній, гострим поліартритам, гострим інфекційним захворюванням, сепсису, великому ІМ.

2. Характерні зміни для хронічних запалень відрізняються помірним зниженням фракції альбумінів і вираженим підвищенням рівня α2-, γ -глобулінів. Цей тип електрофореграм відповідає пізній стадії пневмоній, хронічного ендокардиту, холециститу, циститу, пієлиту.

3. Зміни, що відбивають порушення функцій ниркового фільтра- значне зниження вмісту альбумінів, підвищення концентрації α2-, β-глобулінів при помірному зниженні рівня γ-глобулінів. Зустрічається при нефрозах, нефритах і т.п.

4. Зміни відповідні злоякісним новоутворенням - зниження альбумінів, підвищення всіх глобулінових фракцій, особливо γ-глобулінів.

5. Зміни характерні для гепатитів - помірне зниження альбуміну, підвищення рівня γ -глобулінів, менш виражене - β-глобулінів - цей тип електрофореграм зустрічається при станах з наслідками токсичного ушкодження печінки, гепатитах, гемолітичних процесах, лейкеміях, злоякісних новоутворенням кровотворного і лімфатичного апарата, дерматозах.

6. Зміни відповідні цирозу печінки - значне зниження альбумінів, велике збільшення γ -глобулінів.

7. Зміни характерні для механічної жовтяниці – зменшення рівня альбумінів, помірне підвищення α2- і β-глобулінів - при обтураційній жовтяниці; жовтяниці, що викликана розвитком раку жовчновивідних шляхів і головки підшлункової залози - створюється механічна перешкода відтокові жовчі.

Гемоглобін

Зниження концентрації гемоглобіну в крові є основним лабораторним показником анемії. Однак, діагностика анемії ні в якій мірі не може бути проведена лише на підставі визначення концентрації гемоглобіну (табл. 7).

Таблиця 7

Клінічні стани, в залежності від концентрації гемоглобіну.

Дата добавления: 2015-07-10