Тестування

	001 ALТ No.: 001 Rate: - 0.0101 COR.: 0.990 CONC.: 24.02 u/l

001 ALТ

№ проби 001

Швидкість:0.0101

Кореляція: 0.990

Концентрація:24.02 Ед/л

4. Натисніть клавішу для тестування наступної проби. Після тестування всіх проб (за поточним методом) натисніть клавішу ESC для повернення в головне меню.

3) Двохкраплинний метод

1. Виконайте автоматичну установку нуля AD і після цього натисніть клавішу ENTER для переходу до наступного кроку.

2. Закачайте холосту пробу (дистильовану воду, реагент або пробу відповідно до типу, заданому у методі. На відміну від методу кінцевої крапки, для кінетичних і двохкраплинних методів тестування холостої проби не обов'язково).

3. Виберіть «Так» або «Ні» на запит про стандарт («Так» - протестувати стандарт, «Ні» - використовувати старе значення фактора. Рішення про те, чи перетестовувати стандарт, приймається за результатами контролю якості).

4. Натисніть кнопку PUSH для накачування проби. По закінченні тестування прилад роздрукує результати.

5. Натисніть кнопку PUSH для тестування наступної проби. Після тестування всіх проб (по поточному методу) натисніть клавішу ESC для повернення в головне меню.

4) Багатостандартний метод

1. Виконайте автоматичну установку нуля AD і після цього натисніть ENTER для переходу до наступного кроку.

2. Закачайте холосту пробу (дистильовану воду, реагент або пробу відповідно до типу, заданому у методі.

3. Протестуйте 1-й стандарт, натиснувши кнопку PUSH. Потім натисніть клавішу ENTER для переходу до наступного кроку.

4. У такий же спосіб протестуйте 2-й стандарт і всі наступні стандарти (до 6-ти стандартів, кількість задається при програмуванні методу).

5. Тестування проби: натисніть кнопку PUSH для накачування проби. По закінченні тестування прилад роздрукує результати.

6. Натисніть кнопку PUSH для тестування наступної проби. Після тестування всіх проб (за поточним методом) натисніть клавішу ESC для повернення в головне меню.

5) Метод з холостою сироваткою

1. Виконайте автоматичну установку нуля AD і після цього натисніть ENTER для переходу до наступного кроку.

2. Закачайте холосту пробу (дистильовану воду, реагент або пробу відповідно до типу, заданому у методі).

3. Виберіть «Так» або «Ні» на запит про стандарт («Так» - протестувати стандарт, «Ні» - використовувати старе значення фактора. Рішення про те, чи перетестовувати стандарт, приймається за результатами контролю якості).

4. Виконайте тестування холостої сироватки, натиснувши кнопку PUSH для її накачування.

5. Виконайте тестування проби, натиснувши кнопку PUSH.

6. По закінченні тестування натисніть клавішу ESC для повернення в головне меню.

6) Біхроматичний метод

1. Виконайте автоматичну установку нуля AD і після цього натисніть клавішу ENTER для переходу до наступного кроку.

2. Закачайте холосту пробу (дистильовану воду, реагент або пробу відповідно до типу, заданому у методі). Виберіть «Так» або «Ні» на запит про стандарт («Так» - тестувати стандарт, «Ні» - використовувати старе значення фактора. Рішення про те, чи тестувати знову стандарт, приймається за результатами контролю якості).

3. Тестування проби: натисніть кнопку PUSH для накачування проби. По закінченні тестування прилад роздрукує результати.

4. Натисніть кнопку PUSH для тестування наступної проби. Після тестування всіх проб (за поточним методом) натисніть клавішу ESC для повернення в головне меню.

4.2.4.Можливі помилки в оцінці результатів:

Правильно оцінити результати клініко-лабораторних досліджень і ефективно їх використовувати в практичній діяльності лікаря-клініциста - задача першорядної важливості. Разом з тим, клінічна інтерпретація різних лабораторних показників у силу їхньої великої кількості і розкиданості по посібниках і джерелах може представляти для практичного лікаря утруднення. У будь-якому випадку, при трактуванні результатів аналізів необхідно враховувати безліч об'єктивних і суб'єктивних факторів.

До помилок у діагностиці призводять як погрішності в лабораторних дослідженнях, так і невірне трактування результатів досліджень лікарями-клініцистами. Мається на увазі знання лікарями-клініцистами змін лабораторних показників крові, наприклад, клінічних, біохімічних, імунологічних і т.п., характерних для кожного визначеного захворювання.

При трактуванні результатів необхідно враховувати можливий вплив на лабораторні коливання способу життя, харчування, климатичних особливостей і т.п. Дослідження бажано проводити в динаміці, з урахуванням індивідуальних коливань тих або інших показників від норми у конкретного пацієнта. Коливання показників «норми» досить широке, кожний окремий випадок необхідно співставляти з клінічними симптомами.

4.2.5. Допоміжна література:

1. Скляров О.Я. Клінічна біохімія. -К. "Медицина". - 2006. – 432 с.

2. Маршалл В.Дж. Клиническая биохимия. – 1999. –231с.

3. Новая методология непрерывного образования студентов и врачей по биохимии, клинической биохимии и клинической лабораторной диагностике/ Б. Я. Варшавский, Е. Н. Воробьева, С. А. Ельчанинова и др.// Клинич. лаб. диагностика. - 2001. - N 4. - С. 20-23.

4. Клиническая биохимия: учеб. для студ. мед. вузов/ А.Я. Цыганенко, В.И. Жуков, В.В. Леонов.- 2-е изд., перераб и доп. – Х.: Фактор,2005. –456 с.

5 Цынко Т.Ф. Клиническая диагностика. Клиническая биохимия //
Анализы говорят о вашем здоровье. Ростов-на-Дону "Феникс". – 2005. - 224с.

6. Манджони С. Секреты клинической диагностики. -М., "Бином". – 2006. - 608с.

7. Пустовалова Л.М. Техника лабораторных работ. -Ростов-на-Дону "Феникс". – 2004. - 288с.

8. Руководство по клиническому обследованию больного для врачей, оказывающих первичную медико - санитарную помощь. -М. "ГЭОТАР-Медиа". – 2006. - 648с.

4.3. Мікроскоп біологічний.

Фото 42. Мікроскоп біологічний серії XSM-20. Загальний вигляд.

Перелік мікроскопічних досліджень, які може виконувати сімейний лікар з метою верифікації діагнозів:

· мікроскопію мазків крові;

· проведення скринінгу (лейкемія, анемія, нейтропенія);

· визначення гострофазових показників (визначення поліморфно-ядерних лейкоцитів, незрілих гранулоцитів і тромбоцитів);

· ідентифікацію специфічних діагностичних маркерів (еозинофілії при паразитарних інфекціях і алергії);

· мікроскопію осаду сечі - визначення числа лейкоцитів, еритроцитів, циліндрів, солей;

· мікроскопію мазків мокротиння – визначення лейкоцитів, еритроцитів, еозинофілів, еластичних волокон, друз актиномікозу, атипових клітин, мікобактерій туберкульозу;

· мікроскопію мазків виділень з піхви (дивись розділ 4.5.3.).

4.3.1. Алгоритм підготовки мікроскопа до роботи (згідно наданої інструкції).

1. Переведіть вмикач електроживлення, який знаходиться на мікроскопі в положення “Викл.” («Off») і вставте кабель електроживлення в гніздо на мікроскопі.

2. Потім вставте штепсель кабелю в розетку електроживлення.

3. Поверніть вмикач освітлення/електроживлення.

4. Установіть освітлення: повертайте вмикач освітлення/електроживлення, щоб досягти необхідної яскравості освітлення.

5. Установіть предметне скельце.

Затисніть предметне скельце затискачами, що знаходяться на столику, покладіть зверху покривне скельце лицьовою стороною донизу.

6. Виберіть об’єктив.

Повертаючи револьверний пристрій, виберіть необхідний об’єктив. Обраний об’єктив повинен знаходитись вертикально до предметного скельця.

7. Відрегулюйте фокус з об’єктивами 4х або 10х.

Виберіть об’єктив 4х або 10х Повертайте ручку грубого фокусування для зосередження зображення. Використовуйте ручку тонкого фокусування для появи більш чіткого та якісного зображення.

8. Використовуйте столик з координатним переміщенням.

Для зручності спостереження використовуйте переміщення столика з предметним скельцем по вісям X та Y за допомогою ручок на столику.

9. Регулюйте діоптрії.

Встановіть окуляр в положення “0”. За допомогою револьверного пристрою оберіть об’єктив 40х та зосередьте зображення за допомогою ручок грубого та тонкого фокусування. Тепер, не регулюючи фокус, повертайте окуляр до одержання чіткого та ясного зображення. В бінокулярних насадках можливо регулювати довжину трубки окуляра для компенсації різниці діоптрій між правим та лівим оком.

10. Використання імерсійної олії.

При використовуванні об’єктива 100х, нанесіть трошки олії між об’єктивом та покривним скельцем. Для більш чіткого зображення не допускайте наявності повітряних бульбашок.

11. Після використання очистіть від імерсійної олії покривне скельце та об’єктив.

4.3.2. Алгоритми приготування та забарвлення, оцінки мазків крові, сечі, мокротиння.

4.3.2.1. Мікроскопічне дослідження крові.

Для визначення кількості еритроцитів та лейкоцитів (фото 43, 44) в 1 мкл крові використовують камеру з двома сітками Горяєва, відокремленими одна від одної глибокою поперечною канавкою. Збоку сіток знаходяться скляні прямоугольні спеціально відшлифовані покровні скельця.

Фото 43 Эритроцити (х1000) Фото 44 Лейкоцити (х1000)

Лічильна камера Горяєва:

1. Сітка Горяєва має 225 великих квадратів (15 х15). Великі квадрати, які розкреслені вертикально та горизонтально на 16 маленьких квадратів, чередуються з квадратами, які розділені тільки вертикальними або горизонтальними лініями, та з квадратами чистими без ліній. Глибина камери равна 1/10 мм, сторона малого квадрата - 1/20 мм; таким чином, об’єм маленького квадрата і відповідно камери равен 1/4000 мм³.

2. Перед заповненням камеру та шлифоване покровне скло миють та висушують.

3. Покровне скло притирають до камери так, щоб з’явилися радужні ньютонові кільця (тільки при таких умовах можливий правильний об’єм камери).

Дата добавления: 2015-07-10