1. Беруть пробу крові піпеткою від гемометра Салі (0,02 мл капілярної крові).
2. В попередньо висушену чисту конічну пробірку точно відмірюють
піпеткою 4 мл 3,3% розчину натрію хлориду та обережно видувають в
неї 0,02 мл капілярної крові. Одержане розведення 1:202 можна
практично прийняти рівним 1:200.
3. Суміш ретельноперемішують і потім заповнюють камеру.
4. Краплю розведеної крові вносять піпеткою під притерте покровне скло
камери так, щоб вся поверхня, на яку нанесена сітка, була заповнена
рідиною без затікання ії в канавки і без бульбашек повітря.
5. Після заповнення камеру залишають на 1-2 хвилини для осідання формених елементів.
Підрахунок кількості еритроцитів.
1. Камеру кладуть на столик мікроскопа, який повинен бути суворо горизонтальним, і починають підрахунок формених елементів при малому збільшенні мікроскопа (об’єктив 8х, окуляр 10х або 15х) в затемненому полі зору (прикритій діафрагмі та трохи опущеному конденсорі).
2. Еритроцити рахують в 5 великих квадратах (5 х 16=80 малих квадратів), дотримуючись певної послідовності підрахунку: пересуваються з квадрата до квадрата по горизонталі, один ряд справа наліво, наступний зліва направо, як показано на малюнку. Рахувати слід всі еритроцити, які знаходяться в малому квадраті і ті, що знаходяться на лівій та верхній лініях або торкаються їх з тієї або іншої сторони. Еритроцити, які розташовані на правій або нижній лініях або торкаються їх з обох сторін, не рахують, тому що вони будуть підраховані в наступному квадраті. Результати підрахунку відкладають на 11-клавішному лічильнику або записують і потім підраховують суму.
Фото 45. Схема підрахунку еритроцитів в камері Горяєва.
Визначення кількості еритроцитів в 1мкл крові для всіх сіток проводять за формулою:
Х= а . 4000 . в
б
де:
Х – кількість еритроцитів 1 мкл крові; а – кількість еритроцитів, підрахованих в певній кількості малих квадратів; б – кількість підрахованих малих квадратів (80); в – ступінь розведення крові (200); 1/4000 - об’єм маленького квадрата, перемножуючи на 4000, приводимо до об’єму 1 мкл крові.
Нормальне число еритроцитів у периферичній крові становить:
у жінок 3,9 - 4,7 Т/л,
у чоловіків 4,0 - 5,0 Т/л
Т/л =1012
При підрахунку у 80 маленьких квадратах та при розведенні крові в 200 разів можна практично не користуватися наведеною формулою, а лише до підрахованого числа еритроцитів додати чотирі нулі, тобто помножити його на 10 000.
4.3.2.2. Алгоритм підрахунку кількості лейкоцитів в лічильній камері Горяєва:
В пробірку вносять 0,4 мл 3-5% розчина оцтової кислоти підзабарвленої метиленовим синім та 0,02 мл капілярної крові. Одержане розведення 1:21 можна практично прийняти рівним 1:20. Суміш ретельноперемішують і потім заповнюють камеру. Лейкоцити рахують в 100 великих квадратах, що відповідає 100 х 16 =1600 малим квадратам.
Розрахунок числа лейкоцитів на 1мкл крові аналогічний розрахунку еритроцитів (Фото 45).
Наприклад: в 1600 малих квадратах підраховано 100 лейкоцитів, кров розведена в 20 разів. Таким чином, кількість лейкоцитів в 1 мкл буде:
100 . 4000 . 20 = 5000
Таким чином, для одержання результата практично достатньо помножити кількість підрахованих лейкоцитів на 50.
Нормальне число лейкоцитів у периферичній крові становить: 4 - 9 Г/л
(Г/л =109)
Вміст лейкоцитів у периферичній крові менший ніж 4 Г/л називається лейкопенією, а більший за 9 Г/л – лейкоцитозом.
Оцінка результатів дослідження кількості лейкоцитів.
Збільшення кількості лейкоцитів (лейкоцитоз) – може спостерігатися у здорових осіб в залежності від деяких фізіологічних ситуацій, наприклад, вживання їжі, особливо багатої на білки (в таких випадках число лейкоцитів не перевищує 10 000 - 12 000 в 1 мкл крові і через 3-4 години повертається до норми), при м’язовій роботі (може досягати 20 000), при прийнятті гарячих та холодних ван в період реактивного розширення судин шкіри, вагітності, сильних емоціях. Лейкоцитоз може виникати після введення деяких фармакологічних препаратів (адреналіну, адренокортикотропного гормону (АКТГ), кортикостероїдів).
Лейкоцитоз характерний для таких патологічних станів:
· гострі та хронічні лейкози, гострі інфекційні (за винятком черевного тифу, бруцельозу) та запальні захворювання;
· різні гнійні процеси (сепсис, менінгіт, перитоніт);
· ІМ, великі опіки, злоякісні пухлини;
· вплив екзогенних токсичних речовин, іонізуюча радіація;
· великі крововтрати;
· шокові, післяопераційні стани, епілепсія.
Лейкопенія характерна для таких патологічних станів:
· бактеріальна інфекція (черевний тиф, бруцельоз), вірусні захворювання;
· спленомегалії з картиною гіперспленізму;
· системний червоний вовчак;
· різні типи агранулоцитозу;
· гіпопластичні та апластичні стани;
· деякі гемобластози.
4.3.3. Алгоритм дослідження лейкоцитарної формули крові.
Приготування мазків:
1. Взявши добре вимите та знежирене предметне скло за широкі краї, торкаються його поверхнею (відступивши 0,5-1см від вузького краю) до краплі крові (але не до шкіри) на місці уколу. Предметне скло тримають на столі або в лівій руці за вузькі края. Правою рукою приставляють шліфоване скло вузьким краєм до скла з кров’ю зліва від краплі під кутом 45º і просувають його вправо до стикання з кров’ю. Вичікують, поки кров розпливеться по всьому ребру шлифованого скла, і потім легким швидким рухом ведуть його справа наліво до тих пір, поки не буде вичерпана вся крапля. Крапля повинна бути невеликого і відповідного розміру, не доходячи 1-1,5см до його краю, щоб увесь мазок вміщувався на склі.
2. Правильно зроблений мазок має жовтуватий колір (тонкий), не доходить до края скла і закінчується у вигляді сліду. Приготовлені мазки висушують на повітрі до зникнення вологого блиску.
Фіксація мазків:
1. Мазки, що висохли на повітрі, опускають пінцетом в спеціальний посуд для фіксації, наповнений фіксуючою рідиною. Найкраща фіксація досягається в абсолютному метиловому спирті (3-5 хвилин), або 96º етиловому спирті або в суміші Нікіфорова з рівних частин абсолютного етилового спирту та ефіру (30 хвилин). Найкращим фіксатором є метиловий спирт.
2. Після закінчення часу фіксації препарати виймають пінцетом, висушують на повітрі або полощуть в банці з дистильованою водою і укладають мазками догори для забарвлення.
Забарвлення препаратів за Романовським - Гимза:
1. Робочий розчин барвника готують з розрахунку 1,5 - 2 краплі готової фарби на 1мл дистильовваної води.
2. Барвник наливають на мазок по можливості більш високим шаром, тривалість 30-40 хвилин.
3. Після цього мазки промивають водою та висушують на повітрі.
Підрахунок формених елементів лейкоцитарної формули крові.
Підрахунок ведуть під імерсійною системою (масло імерсійне для мікроскопії) в забарвлених мазках периферичної крові. Рахувати краще в самому тонкому місці ближче до кінця мазка, де добре видно структуру клітин. Рахують не менше 200 клітин (виняток складають тільки виражені лейкопенії), а потім виводять відсоткове співвідношення окремих видів лейкоцитів. Підрахунок рекомендують проводити завжди за однією системою: половину клітин рахують у верхній, половину - в нижній частині мазка, не заходячи на самий край та в середину. Підрахунок ведуть по зигзагу: 3-4 поля зору по краю мазка, потім 3-4 поля зору під прямим кутом до середини мазка, потім знову продовжують підрахунок в 3-4 полях зору паралельно краю мазка і повертаються знову до краю мазка, рахуючи також 3-4 поля. Такий рух при підрахунку продовжують до тих пір, поки не вирахують половину клітин, а потім переходять на протилежний край, де рахують другу половину клітин.
Лейкоцитарна формула дає уявлення тільки про відносні величини (у відсотках). Тому визначивши відсоткове співвідношення окремих видів клітин, вираховують абсолютні числа їх, тобто визначають скільки кожного виду клітин знаходиться в 1 мкл крові. Підрахування ведеться за допомогою спеціального 11- клавішного лічильника формених елементів крові..
Знаходять спочатку 100 лейкоцитів та визначають співвідношення окремих їх видів у відсотках.
Наприклад: Загальна кількість клітин в 1 мкл крові 300. 3 них кількість лімфоцитів 60%. Абсолютна кількість лімфоцитів у 1 мкл крові:
60 х 3000 = 1800
У нормі лейкоцити периферичної крові представлені в таких співвідношеннях: базофільні гранулоцити – 0-1%, ацидофільні гранулоцити – 0,5-5%, паличкоядерні нейтрофільні гранулоцити – 1-6%, сегментоядерні нейтрофільні гранулоцити – 47-72%, лімфоцити – 19-37%, моноцити – 3-11%.
Оцінка лейкоцитарної формули в патології.
· Збільшення кількості нейтрофілів (нейтрофільоз) найбільш характерне для інфекційних та гнійно-запальних процесів, причому ступінь нейтрофільозу та характер ядерного зсуву нерідко вказують на стадію та тяжкість процесу.
Незначний нейтрофільоз з невеликим ядерним зсувом вліво спостерігається при легкій формі захворювання, значний нейтрофільоз при різкому зсуві вліво при тяжкій формі.
Виражений нейтрофільоз з гіперлейкоцитозом нерідко супроводжує тяжку септичну інфекцію або гнійно-запальний процес при добрій резистентності організму.
Різкий нейтрофільоз з невеликим лейкоцитозом свідчить про тяжку септичну інфекцію при послабленій резистентності організму.
Високий нейтрофільоз при лейкопенії – показник тяжкої інфекції та поганої імунної резистентності організму.
· Нейтропенія є ознакою функціонального або органічного пригнічення гранулоцитопоезу. Функціональне пригнічення нерідко спостерігається при інфекційних захворюваннях, наприклад при черевному тифі внаслідок дії тифозного токсину на кістковий мозок або при лейшманіозі, коли проявляються ознаки гіперспленізму. Поява на 2-3 тижні перебігу черевного тифу на зміну нейтропенії нейтрофільозу, а замість лейкопенії – помірного лейкоцитозу свідчить про виникнення ускладнення (пневмонії, перитоніту). Тимчасова функціональна нейтропенія може спостерігатися і при застосуванні деяких ліків, (наприклад, піразолонового ряду, антибіотиків, цитостатиків та інш.). Стійка нейтропенія зазвичай вказує на органічне ураження гранулоцитарного ростку кісткового мозку (наприклад, гіпопластичні стани кісткового мозку).
· Еозинофілія - підвищення рівня еозинофілів в крові більше 5-6%. Гіпереозинофілія характеризується цифрами від 20-30% та вище. Як правило, еозинофілія зустрічається при різних алергічних захворюваннях та синдромах. Виражена еозинофілія часто супроводжує глистні інвазії (опісторхоз, анкілостомидоз, ехінококоз, дифілоботріоз), деякі колагенози (вузликовий периартерііт, склеродермія та ін.), неспецифічний виразковий коліт (НВК).
Незначна еозинофілія може бути в період одужання при інфекційних та запальних захворюваннях (на фоні зменшення нейтрофільозу); помірне підвищення рівня еозинофілів часто спостерігається при лікуванні препаратами пеніцилінового ряду, та стрептоміцинотерапії. При деяких захворюваннях органів кровотворної системи може розвинутися значна еозинофілія (нерідко хронічний мієлолейкоз).
· Еозинопенія. При інфекційних і запальних процесах еозинопенія, якщо вона спостерігається на фоні позитивної нейтрофільної реакції (лейкоцитоз і ядерний зсув вліво), зазвичай відповідає прогресуванню процеса, але при цьому не є поганою прогностичною ознакою. Еозинопенія з лейкопенією (нейтропенією) або слабкою нейтрофілією при запальних станах та інфекціях, які супроводжуються нейтрофільозом, вважається поганою прогностичною ознакою.
· Лімфоцитоз частіше буває відносним, а не абсолютним, особливо при інфекціях, які перебігають з нейтропенією (черевний тиф, лейшманіоз, бруцельоз, грип). Абсолютний лімфоцитоз зустрічається при інфекційному мононуклеозі, хронічному лімфолейкозі, деяких інфекційних і запальних захворюваннях у дітей (паротитна інфекція, кір, краснуха, вітряна віспа, кашлюк). Необхідно пам’ятати, що у дітей до 5 років спостерігається фізиологічний лімфоцитоз.
· Лімфоцитопенія. Також нерідко буває відносною внаслідок нейтрофільозу. Абсолютна лімфопенія розвивається, наприклад, при: променевій хворобі (поряд з абсолютною нейтропенією), лімфогрануломатозі та розповсюдженому туберкульозі лімфатичних вузлів внаслідок заміщеннялімфоїдної тканини.
· Моноцитоз в більшості випадків свідчить про розвиток імунних процесів в організмі. При інфекціях, які супроводжуються нейтро- та еозинопенією, моноцитоз є лише відносним, в той же час при ряді хронічних інфекцій (хронічний сепсіс, зятяжний інфекційний ендокардит, туберкульоз, малярія та ін.) може відмічатися тривалий абсолютний моноцитоз. Абсолютний моноцитоз при інфекційному мононуклеозі – це специфічна реакція на вірус.
· Моноцитопенія (інколи і повна відсутність моноцитів) спостерігається при тяжких септичних захворюваннях, гіпертоксичних формах інфекційних процесів.
4.3.4. Визначення кількості тромбоцитів.
Кількість тромбоцитів підраховують в мазках крові (див. Фото 46), забарвленних за Романовським – Гимза, під імерсійною системою мікроскопа в камері Горяєва.
Фото 46. Тромбоцити (х1000)
Заповнювання камери Горяєва.
1. Беруть пробу крові піпеткою від гемометра Салі (0,02 мл капілярної крові).
2. В пробірку точно відмірюють піпеткою 4 мл 5% розчину трилона-Б та обережно видувають в неї 0,02 мл капілярної крові.
3. Суміш ретельноперемішують і потім заповнюють камеру Горяєва і залишають на 5 хвилин у вологій камері для осідання формених елементів.
Підрахунок кількості тромбоцитів.
1. Підраховують кількість тромбоцитів у 25 великих квадратах при збільшенні 280-400 разів. Кількість тромбоцитів в 1 мкл крові визначають, помноживши знайдене число на 2000.
Кількість тромбоцитів у нормі становить 180 – 350 г/л крові.
Оцінка результатів підрахунку тромбоцитів.
Фізиологічне збільшення кількості тромбоцитів спостерігається при гіперактивності симпатичної нервової системи, після фізичних вправ –«тренінг-тромбоцитоз спортсменів».
Збільшення кількості тромбоцитів (тромбоцитоз) спостерігається при:
· травмах з розчавленнямм’язів;
· асфіксії, опіках, гемолітичних кризах, після кровотеч;
· після видалення селезінки;
· деяких лейкозах.
Фізіологічне зменшення кількості тромбоцитів спостерігається при посиленні парасимптичних впливів в зв’язку з менструальним циклом у жінок, після ентерального введення гістаміну та інших медикаментів.
Зменшення кількості тромбоцитів (тромбоцитопенія) спостерігається при:
· ідіопатичній тромбоцитопенічній пурпурі;
· токсичних, інфекційно-токсичних, токсико-алергічних станах;
· гіперспленічних станах;
· гіпопластичних та апластичних станах;
· гострому лейкозі, нерідко при мієломній хворобі.
4.3.5. Мікроскопічне дослідження осаду сечі.
Мікроскопічне дослідження сечі проводять за допомогою двох методів – звичайного орієнтовного та кількісного методів.
Орієнтовний метод.
Орієнтовний метод є більш розповсюдженим, але менш точним і дає лише приблизне уявлення про вміст елементів в осаді сечі.
1. Досліджують сечу зібрану вранці, 10 мл сечі (з дна посуду!) вливають в центрифужну пробірку та центрифугують протягом 5 хвилин при 1000 об/хвил. Зливають надосадкову рідину, осад суспензують в невеликій кількості сечі, краплю наносять на предметне скло, рівномірно розподіляють по поверхні і роздивляються під мікроскопом спочатку під малим збільшенням (в 10 разів), потім під більшим збільшенням (в 40 разів) з опущеним конденсором. Результат визначають за числом виявлених в полі зору формених елементів.
2. Проводять мікроскопію спочатку під малим збільшенням (окуляр 10х, об’єктив 8х), а потім під великим (окуляр 10х, об’єктив 8х). Середнє цифрове значення знайденої кількості елементів (наприклад, еритроцитів, лейкоцитів, циліндрів) дають приблизно, вказуючи, скільки їх в полі зору мікроскопа при великому збільшенні мікроскопа. Для інших елементів (епітеліальні клітини, кристали та інш.) прийнято давати оцінку: «велика», «невелика» та «незначна» кількість.
Елементи осаду сечі, які виявляються під мікроскопом, розподіляються на організовані (еритроцити, лейкоцити, епітеліальні клітини та циліндри) та неорганізовані (різні солі - урати, фосфати, тріпельфосфати, оксалати, кристали лейцину, тирозину, цистину, краплі нейтрального жиру та інше).
Кількісний метод.
Метод Нечипоренка. При цьому методі проводиться визначення формених елементів в 1 мл сечі. Збирають середню порцію сечі (бажано вранішньої) в стерильну пробірку. 10 мл після ретельного розмішування переміщують в градуйовану центрифужну пробірку та центрифугують протягом 3 хвилин при 3000 об/хвил. Потім в пробірці залишають осад та до 1мл надосадової рідини, ретельно перемішують та заповнюють камеру Горяєва.
Підраховують кількість еритроцитів, лейкоцитів і циліндрів у 100 великих квадратах камери, а потім за спеціальною формулою підраховують кількість елементів в 1 л сечі.
У здорової людини в 1мл сечі повинно бути: лейкоцитів до 4·106/л, еритроцитів не більше 1·106/л і до 20 · 103/л гіалінових циліндрів. Зернисті, воскоподібні та інші циліндри зустрічаються тільки в разі патологічних відхилень.
Оцінка орієнтовного дослідження сечі.
Організований (органічний осад):
· Епітеліальні клітини – їх поява свідчить про злущування слизової оболонки сечовивідних шляхів при запальних процесах, травмах, наприклад, при проходженні камня), але великого діагностичного значення не мають;
· Лейкоцити – в нормальній сечі зустрічаються в полі зору (0-2 у чоловіків та 1-2 у жінок). Виділення від 5-6 до 20 лейкоцитів в полі зору носить назву лейкоцитурія, 60 -100 в полі зору – піурія (фото 47)
Лейкоцитурія (піурія) частіше зустрічаються при запальних процесах в нирках та сечовивідних шляхах (пієлонефрити, цистити, уретрити), але може спостерігатися при незапальних захворюваннях (нефротичний синдром, нирка при вовчаку).
· Еритроцити – в нормальній сечі зустрічаються поодинокі в препараті. Виявлення їх в кожному полі зору – явище патологічне, носить назву гематурія. Еритроцити, які виявляються, можуть бути змінені і незмінені. (фото 48,49).
Ступінь гематурії залежить від характеру захворювання нирок (сечовивідних шляхів) та стадії хвороби. Гематурія з переважно зміненими еритроцитами характерна для таких захворювань: гострий нефрит, хронічний гломерулонефрит, вогнищевий нефрит, інфаркт нирки, гіпернефрома, туберкульоз нирки, застійна нирка.
Гематурія з переважно свіжими еритроцитами спостерігається частіше при таких захворюваннях сечовивідних шляхів як сечокам’яна хвороба, гострий цистит, злоякісні новоутворення, полікістоз, туберкульоз сечового міхура та лоханок, гіпертрофія простати.
· Циліндри. Поява їх в сечі є вірною ознакою органічного захворювання нирок, але прямої залежності між ступенем циліндрурії та тяжкістю ниркового процесу не спостерігається.
Гіалінові циліндри можуть зустрічатися вже при невеликій протеінурії та виявляються практично при різноманітній нирковій патології. Навіть у здорової людини протягом доби можуть виділятися поодинокі гіалінові циліндри (фото 51а-г).
а 
б
в 
г
Фото 51(а,б,в,г). Гіалінові циліндри різної форми (х400)
Восковидні циліндри – частіше зустрічаються при значній протеінурії, наприклад, при нефротичному синдромі різного генезу.
Якщо поверхня білкового циліндру щільно покрита еритроцитами, лейкоцитами, епітеліальними клітинами, то такі циліндри називаються еритроцитарними, лейкоцитарними, епітеліальними. При дегенеративному розпаді елементів будь-який з перелічених циліндрів може стати зернистим. Такі циліндри частіше виявляються при нефротичному синдромі, пієлонефриті.
Неорганізований (неорганічний осад):
Його характер залежить від реакції сечі. В кислому середовищі зустрічається сечова кислота, урати, оксалати, в лужному середовищі – аморфні фосфати, трипельфосфати, сечокислий амоній. Неорганізований осад не має великого клінічного значення.
· Слиз. В нормі в сечі не повинно бути слизу. Слиз частіше з’являється при захворюваннях сечовивідних шляхів (уретрити, простатити, цистити, сечокам’яна хвороба).
· Бактерії. В кількості не більше 50 000 в 1 мл вони можуть зустрічатися в сечі здорових людей (присутність мікрофлори в передньому сегменті уретри), в кількості більше ніж 100 000 в 1 мл – при запальних захворюваннях нирок та сечовивідних шляхів.
· Гриби. Гриби роду Candida можуть з’являтися в сечі у великій кількості після застосування антибіотиків (фото 52).
Фото 52. Розмноження спор грибів (х400)
Забарвлення препаратів мокротиння для бактеріоскопічного дослідження.
Забарвлення за Грамом дає змогу відрізнити грампозитивні бактерії від грамнегативних і почати цілеспрямовану етіологічну терапію запального процесу (фото 53,54).
Реактиви:
1. Карболовий розчин генціанового фіолетового: 1 мл генціанового фіолетового розчиняють у 10 мл 96º спирту, розчин виливають у 100 мл 1-2% карболової кислоти, збовтують;
2. Розчин Люголя: 1 мл йоду, 2 мл йодиду калію і 300 мл дистильованої води; йод і йодид калію розчиняють спочатку в 5-8 мл води, а потім доливають іншу воду.
3. 96° спирт.
4. 1% р-р нейтральрота.
Приготування мазків:
1. Прожареною голкою беруть грудочку мокротиння і переносять на чисте предметне скельце, яке накривають другим предметним скельцем.
2. Мокротиння розтирають між двома предметними скельцями і роз’єднують їх.
Фіксація мазків:
1. Препарат висушують і після цього його фіксують (мазком униз повільно тричі проводять через полум’я спиртівки або газового пальника).
2. Після цього препарат готовий до забарвлення.
Забарвлення мазків:
1. На фіксований препарат, на який покладено смужку фільтрувального паперу наливають розчин генцианового фіолетового. Фарбують 1,5 – 2 хвилини.
2. Папірець знімають і заливають розчином Люголя на 2 хвилини, а потім прополіскують препарат у спирті до сіруватого кольору.
3. Промивають водою та фарбують 1% розчином нейтральрота 10-15 секунд. Після того препарат знову промивають водою, висушують і проводять мікроскопію під імерсійним об’єктивом.
Фото 53. Пневмокок в мокротинні – Фото. 54. Актимоміцети в чистій
яскраво виражені капсули. культурі. Забарвлення за Грамом.
Забарвлення за Грамом.
Мікроскопічна картина:
Грампозитивні бактерії забарвлюються в фіолетовий (або синій колір), а грамнегативні в рожево-червоний колір.
До грампозитивних належать диплокок Френкеля, стрептококи, стафілококи, дифтерійні палички та інш., до грамнегативних - диплобацили Фридлендера, палички черевного тифу, катаральні мікрококи і т.п. Стрептококи зустрічаються при гнійних захворюваннях легень, бронхітах, пневмоніях. Диплобацили Фрідлєндера (пневмобацили) присутні при пневмоніях та інших легеневих захворюваннях. Диплококи Френкеля(пневмококи) є збудниками крупозної пневмонії.
Бактеріологічні дослідження з метою ідентифікації мікобактерій туберкульозу використовують забарвлення мазків мокротиння за методом Ціля-Нільсена:
Препарат готують з гнійних часточок мокротиння, які вибирають з 4-6 різних місць.
Забарвлення за методом Ціля-Нільсена:
1. На препарат кладуть смужку фільтрувального паперу, наливають фуксин Ціля, пінцетом беруть предметне скло і тримають над полум’ям. Нагрівають над полум'ям пальника до появи пари, охолоджують і знов нагрівають (3 рази).
3. Охолоджують, знімають фільтрувальний папір, промивають водою.
4. Занурюють у 3% спиртовий розчин соляної кислоти до знебарвлення (до повного відходження фарби).
5. Промивають водою.
6. Дофарбовують метиленовим синім протягом 20-30 секунд.
7. Промивають водою і висушують на повітрі.
8. Мікроскопію проводять під імерсійною системою.
Мікроскопічна картина:
Мікобактерії туберкульозу забарвлюють в червоний колір (всі інші елементи – у синій), мають вигляд тонких, злегка вигнутих паличок різної довжини з утовщеннями на кінцях або по середині, розташовуються групами або поодинці. (фото 55)
Фото 55. Мікобактерії туберкульоза
Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 508 | Нарушение авторских прав