Шлунковий зонд.

Показання:

1. Аспірація шлункового вмісту.

2. Декомпресія.

3. Промивання шлунка.

4. Годування пацієнта.

Оснащення:

1. Шлунковий зонд довжиною 100-120см, зовнішнім діаметром 10-15мм для дорослих, 10мм для дітей старших 1 року і 5мм для дітей першого року життя з 2 бічними овальними отворами на сліпому кінці.

2. Гумова трубка довжиною 70см.

3. Скляна сполучна трубка діаметром 8мм.

4. Лійка ємністю 1л.

5. Вазелінова олія.

6. Таз чи відро для промивних вод.

7. Відро з чистою водою 10-12л.

8. Літровий кухоль.

9. Роторозширювач.

10. Язикотримач.

11. Металевий напальчник.

12. Гумові рукавички.

13. Клейончасті фартухи.

Можливі ускладнення:

1. Кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу.

2. Перфорація стравоходу

1.16.1. Алгоритм виконання введення шлункового зонду:

Мал.19. Промивання шлунку товстим зондом

1. Зонд вводять у положенні дорослого пацієнта сидячи (Мал. 19), якщо дозволяє його стан (пацієнта саджають на стілець, притуливши його щільно до спинки і злегка нахиливши голову вперед; груди закривають клейончастим фартухом, у ногах ставлять порожній таз). Дитину помічник тримає на руках, фіксуючи її ноги між своїми. Однією рукою він утримує руки і тіло дитини, притискуючи її до себе, а другою тримає голову.

2. Лівою рукою охоплюють шию пацієнта, у праву беруть зонд, змочений водою чи змазаний вазеліновою олією.

3. Закруглений кінець зонда кладуть на корінь язика і просять пацієнта зробити ковтальний рух, при цьому швидко просувають зонд у стравохід.

4. Пацієнт робить кілька глибоких вдихів, під час яких продовжують уводити зонд (при цьому

пацієнт робить ковтальні рухиі глибоко дихає Мал.20 Схема промивання

через ніс, не здавлюючи зонд зубами). шлунку

Примітка:

1. При вираженому блювотному рефлексі перед введенням зонда необхідно зросити зів пацієнта 10 % розчином новокаїну. Якщо ефект відсутній, призначають протиблю-вальні препарати в/м (наприклад «Осетрон» амп. 4 та 8мг).
2. Перед введенням зонда необхідно виміряти відстань від верхніх передніх зубів до пупка і додати до отриманої цифри 5-7 (це і є відстань у сантиметрах від входу в ротову порожнину до воріт шлунка).
3. Ослабленим пацієнтам, що не можуть сидіти, введення зонду в шлунок виконують у ліжку в положенні лежачи на лівому боці.
4. Після введення зонда в шлунок забираютьподушку, щоб голова улла нижче шлунка.

При промиванні шлунка:

1. До зовнішнього кінця зонда за допомогою скляного провідника приєднують гумову трубку довжиною близько 1м.

2. На кінець трубки надягають лійку ємкістю не менш 0,5л.

3. Тримаючи лійку вертикально на рівні колін пацієнта (при положенні пацієнта сидячи), наливають у неї промивну рідину (чиста вода кімнатної температури, 2 % розчин натрію гідрокарбонату, слабо-рожевий розчин калію перманганату) і обережно піднімають лійку вище рівня рота на 25см.

4. Як тільки рівень рідини в лійці досягне трубки, лійку опускають вниз, тримаючи як і раніше у вертикальному положенні (при цьому рідина зі шлунка як у сполучених посудинах надходить назад у лійку).

5. Як тільки лійка наповниться, вміст її виливають і знову заповнюють свіжою рідиною (процедуру продовжують до одержання чистих промивних вод).

Особливості промивання шлунка при хімічних опіках стравоходу:

6. Біль у глотці та стравоході затрудняє введення зонда. Для знеболювання застосовують анальгетики: 2 % розчин дикаїну, 5 %, 10 % розчини новокаїну,

яким пацієнт спочатку прополіскує порожнину

рота, а потім ковтає.

7. Промивання шлунка починають із введення великої кількості теплої води, а потім нейтралізуючих речовин (при опіку лужним розчином використовують 1 % розчин лимонної кислоти; 0,1% - 0,3% розчини оцтової кислоти (змішують 1 частину столового оцту і 10-20 частин води); 0,1 % розчин хлористоводневої чи борної кислоти; при опіку кислотою застосовують 2 % розчин натрію гідрокарбонату).

8. Після завершення промивання шлунка, не виймаючи зонд, пацієнту дають кілька ковтків 5 % чи 10 % розчину новокаїну, потім велику кількість нейтралізуючої речовини (випита рідина омиває стравохід і шлунок, яка вільно витікає в миску).

9. Через кожні 15-20 хвилин дають пити 5 % чи 10 % розчин новокаїну і через 5 хв. після цього продовжують промивання нейтралізуючим розчином.

10. При відсутності зонда чи неможливості ввести його можна запропонувати пацієнту протягом 10 хв. випити 5-7 склянок теплої води чи нейтралізуючого розчину і негайно викликати блювоту, подразнюючи корінь язику марлевим тупфером.

1.16.2. Допоміжна література:

1. Апанасенко Г.Л., Богуш С.А., Тросцинська Н.М. та ін. Сестринська справа., Київ «Здоров’я» 1992. - 496с.

1.17. Катетеризація сечового міхура

Показаня:

1. Гостра затримка сечі.

2. Дослідження сечі.

Протипоказання:

1. Стриктура чи обтурація сечівника.

2. Ушкодження сечівника.

3. Гострий уретрит, простатит, орхіт, епідидиміт.

Можливі ускладнення:

1. Ушкодження стінки сечівника.

2. Уретральна лихоманка.

Оснащення:

1. М’які катетери (для дітей – гумові катетери довжиною 25 – 30см діаметром до 10мм, №1 - №.3).

2. Вазелінова олія.

3. Марлеві тампони.

4. Пінцет.

5. Лоток.

6. Розчин фурациліну.

7. Гумові рукавички.

1.17.1. Алгоритм виконання:

Техніка катетеризації сечового міхура у жінок

1. Перед катетеризацією роблять туалет зовнішніх статевих органів.

2. Хвора лежить на спині, ноги зігнуті в колінних суглобах і розведені, між ногами ставлять лоток.

3. Виконавець маніпуляції знаходиться праворуч, лівою рукою розсовує статеві губи, а правою протирає зовнішні статеві органи й отвір сечівника марлевим тампоном змоченим розчином фурациліну.

4. Пінцетом беруть м'який катетер на відстані 4—5 см від міхурового кінця і повільно, без зусиль вводять у сечовипускний канал (дистальний кінець катетера підтримує пінцетом медична сестра).

5. Витікання сечі через катетер вказує на те, що він знаходиться в сечовому міхурі.

Техніка катетеризації сечового міхура у чоловіків.

1. Пацієнт лежить на спині, ноги злегка розведені, між ногами ставлять лоток.

2. Виконавець маніпуляції знаходиться праворуч від пацієнта. Лівою рукою бере статевий член, правою відводить крайню плоть, обробляє голівку статевого члена серветкою, змоченою розчином фурациліну (статевий член під голівкою необхідно обернути марлевою серветкою, щоб було зручніше його утримувати.

3. Гумовий катетер уводять так само, як і при катетеризації сечового міхура в жінок.

4. При проведенні катетера через сечівник статевий член трохи натягають.

5. При входженні катетера в сечовий міхур з нього починає витікати сеча.

1.17.2. Допоміжна література:

1. Апанасенко Г.Л., Богуш С.А., Тросцинська Н.М. та ін. Сестринська справа., Київ «Здоров’я» 1992. - 496с.

Розділ II. НАБІР ХІРУРГІЧНИХ ІНСТРУМЕНТІВ.

Набір хірургічних інструментів, який є в сумці сімейного лікаря і в акушерській сумці, розрахований на надання деяких видів хірургічної допомоги згідно кваліфікаційної характеристики

2.1. Перелік хірургічних інструментів.

· пінцет пружинний

· ножиці по Лістеру 14см, сталь – 1

· зажим гудзиковий 15см, сталь – 1

· зажим прямий 16см, сталь – 1

· шприц металевий з 2 канюлями, 50мл

Загальний вигляд деяких хірургічних інструментів.

Фото 31. Кровозупинний зажим Більрота Фото 32. Ножиці Лістера

Фото 33. Пінцети хірургічі Фото 34. Ножиці прямі і вигнуті

2.2. Алгоритм виконання найбільш розповсюджених хірургічних маніпуляцій.

Дата добавления: 2015-07-10