|
Читайте также: |
Історія дюрерівської колекції князя Любомірского повниться таємницями. Багато творів мистецтва князь Генрик успадкував від княгині Ельжбети з Чарторискіх Любомірскої. Чимало творів він купував: у Польщі, Австрії, Італії, Бельгії та Росії. Однак, не збереглося ані жодних підтверджень отримання рисунків Дюрера у спадок, ані рахунків про їхню купівлю. У першій половині ХІХ століття, deus ex machina, вони просто з’явилися у колекції замку Любомірскіх у Пшеворску. Усі рисунки, за винятком одного, були наклеєні за рекомендацією князя Генрика Любомірского на цільні блакитні картонні аркуші. І тільки два з них мали клейма попередніх власників.
У 20-х роках ХХ ст. видатні мистецтвознавці д-р Мєчислав Ґємбаровіч і д-р Ганс Тітце взялися за аналіз рисунків майстра Альбрехта зі збірок Оссолінеуму і за опрацювання їхнього наукового каталогу. На «Викраденні Европи» обидва мистецтвознавці ідентифікували т.зв. суху печатку з вписаною у коло монограмою М.С. або можливо М.G. Вона могла бути знаком власности приватного колекціонера, очевидно, попереднього власника. На жаль, не вдалося встановити, хто міг би приховуватися під ініціалами у круглій печатці.
На зворотній стороні «Мадонни з Дитятком», що має сигнатуру Дюрера і дату 1515 рік, Ґємбаровіч і Тітце ідентифікували підпис «Франц Бух». Франц Бух був художником, що працював у німецькому місті Ульм у 1542-1568 роках. Чи підпис на звороті мав би свідчити, що автором рисунка є Бух, а сигнатуру Дюрера сфальшовано? Ґємбаровіч і Тітце провели сумлінне дослідження в німецьких і центральноевропейських музеях у пошуках рисунків, сигнатованих прізвищем Буха. У Музеї мистецтв Угорщини в Будапешті вони знайшли шість рисунків з колекції князя Естерхазі, без сумніву, були творами видатних німецьких митців, і були підписані, як і на звороті «Мадонни з Дитятком» – «Франц Бух». Таким чином, обидва дослідники довели, що художник Бух, як і багато инших митців шістнадцятого століття, також був колекціонером і купив для своєї збірки рисунок вже тоді славного майстра Альбрехта.
Шукаючи найменших слідів, які могли б допомогти встановити, звідки рисунки Дюрера потрапили до рук князя Генрика Любомірского, Ґємбаровіч і Тітце зробили несподіване відкриття. На графічній роботі, яку визначили як ескіз до «Блудного сина», вони знайшли нанесену рукою Дюрера дату «1508». Ба, але її стиль і тема вперто наводили на думку, що вона з’явилася у ранній період творчости Дюрера, до 1495 року. Крім того, монограма художника, без сумніву автентична, хоч написана иншою тушшю, мала риси, характерні для юнацької творчості Дюрера. Таку ж особливість з подвійним, різним датуванням дослідники знайшли на рисунку з колекції Оппенгайма у Лондоні – але там попередню дату затерто. Хтось майстерно фальшував дати на рисунках Дюрера. Але хто? Адже жоден колекціонер при здоровому глузді не затирав би попередньої, автентичної дати виникнення твору і не наносив би пізнішої! Пояснення цієї таємниці вони знайшли на одному з рисунків в Оссолінеумі, делікатному етюді жінки з дзеркалом і драпірованою тканиною. На його звороті був рисунок майстра Альбрехта, який був дуже спрощеним ескізом цієї ж жіночої фігури. Цей зворотний бік був підклеєним, як встановили своїми дослідженнями Ґємбаровіч і Тітце, відразу після появи рисунка. Найбільш вірогідно, що це зробив сам Дюрер, тому що на підкладці залишився відбиток фігури жінки від ще свіжої туші оригіналу. Тобто художник заклеїв один із творів. Навіщо?
Обидва мистецтвознавці зробили висновок, що після завершення з великим художнім успіхом подорожі до Італії, коли Дюрер став славним художником, твори якого охоче купували, він продавав усе, що мав, витягнувши навіть фрагментарні ескізи, випадкові недбалі етюди, нерозбірливі фрагменти. Це тому Дюрер заклеїв поспішний, нецікавий для покупця ескіз жіночої фігури на звороті її повного образу. Це тому він випродував ескізи з юних літ, фальшуючи дати їх написання, щоби покупцям здавалося, що вони отримують твори пізнішого, позначеного успіхом періоду його творчости.
Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 77 | Нарушение авторских прав