Львів. Граф Юзеф домовляється з князем Генриком

Національний Заклад ім. Оссоліньскіх у Львові заснував у 1817 році Юзеф Максиміліан граф Оссоліньскі. Це був фонд, що фінансово базувався на доходах із поміщицьких володінь. Засновник був польським аристократом, видатним, славним на всю Европу колекціонером.

Але його мучило усвідомлення, що він останній з роду. За три роки до смерті він уклав угоду з Генриком князем Любомірским щодо подальшої долі Бібліотеки Оссоліньскіх.

Народжений 1777 року, князь Генрик був яскравою постаттю навіть у ту неспокійну, повну промінентних індивідуальностей епоху. Його усиновила і виховала тітка – княжна Ельжбета Любомірска, з дому Чарториска. Вона тримала у своїй руках величезні поміщицькі маєтки обох родів. Була витонченою дамою, славною колекціонеркою творів мистецтва, які збирала у своїх палацах у Вілянові, Ланцуті і Крешовичах. У молодого князя Генрика вона пробудила такі ж пристрасті. Він став одним з найбільш знаменитих колекціонерів кінця XVIII і першої половини ХІХ століття. Прекрасні колекції живопису, графіки, рисунків, зброї, монет, медалей і народних пам’яток він зібрав у своєму замку у Пшеворску.

Граф Оссоліньскі запропонував князеві Генрикові включити його колекцію до свого фонду, але зі збереженням формальної особливості –відтоді вона повинна була носити назву «Музей Любомірскіх». Князь Любомірскі погодився і зобов’язався створити зі своїх маєтків в околицях Пшеворска родове помістя – ординацію, доходи з якої передавати на Оссолінеум. Натомість він і його потомки, що володіли маєтками у Пшеворску, повинні були обіймати найважливішу в Національному закладі ім. Оссоліньскіх посаду літературного куратора.

У бюрократичній австрійській монархії така угода потребувала погодження найвищої влади. Однак, Відень з усіх сил противився включенню чудових пшеворских збірок до національної інституції поляків і заснуванню ординації, яка б її фінансувала. Треба було чимало років старань наступного з Любомірскіх – Єжи, сина померлого в 1850 році Генрика, щоби цісар дав дозвіл на створення пшеворскої ординації і об’єднання її збірок з колекціями закладу Оссоліньскіх.

– Обидва польські аристократи утворили дуже серйозну національну інституцію, що утримувалася приватними фондами, яка мала існувати вічно, незалежно від вимирання старих родів і зміни державних кордонів, – говорить директор Юзвенко.

Гордістю колекції Музею Любомірскіх було збірка рисунків найбільших европейських художників. Окрім 30 рисунків Рембрандта, вона включала 27 рисунків Альбрехта Дюрера. Видатний мистецтвознавець проф. Мєчислав Ґємбаровіч, хранитель Музею Любомирскіх, написав у 1929 році: «Рисунки Дюрера (...) належать до основ цієї багатої мистецької збірки».

Дата добавления: 2015-07-10