Відень. Альбрехт збирає Альбрехта в Альбертінум

Ґємбаровіч і Тітце, майже як досвідчені детективи, складали крихти дещо шахрайської мозаїки з рисунками п’ятсотрічної давности, але не змогли довідатися, що діялося з тими рисунками сто років тому. Отже, з важким серцем вони були змушені визнати, що є якийсь сенс у львівських і віденських плітках, ніби рисунки Дюрера з колекції князя Генрика раніше були викрадені зі славної збірки віденського Альбертінума.

Ця виняткова колекція рисунків і гравюр була зібрана під кінець XVIII століття цєшинським герцогом Альбрехтом-Казімєжом, сином польського короля Авґуста ІІІ Саса і Марії-Юзефи, доньки австрійського цісаря Йозефа І. Князь жив 90 років, але у зрілому віці і на схилі життя його доля не була легкою. Барські конфедерати обіцяли йому корону, але віденський двір визнав спробу захоплення трону надто ризикованою авантюрою. Щоби трохи висушити сльози герцога Альбрехта, Відень призначив йому і посаду намісника австрійських Нідерландів, тобто теперішньої Бельгії. Однак, невдовзі він змушений був утікати від революційних французьких військ до Відня. У шлюбі з ерцгерцогинею Крістіною Альбрехт не дочекався дітей, тому династія цєшиньских герцогів закінчилася у першому поколінні. Старіючий герцог Альбрехт повністю пов’язав своє життя з Австрією. От що писав Юліан Бартошевіч: «Він мав величезні доходи, які пускав на користь Австрії. Скажімо, збирав галерею найбільших художників італійської, нідерландської та німецької школи, а також гравюри й естампи. Свої збірки перед смертю він записав на ерцгерцога Карла».

У 1804 році у Відні постав гарний палац герцога Альбрехта, який, за іменем герцога, отримав назву Альбертінум. Там же він розмістив свою колекцію, яка також дістала таку назву.

Вона була справді чудова. Особливо вражала збірка рисунків художників від XIV століття до часів герцога. До цієї колекції потрапило понад 30 тис. рисунків найвидатніших митців, серед них найбільша у світі колекція Дюрера й Рубенса, а також кілька сотень тисяч гравюр, серед яких великі комплекти гравюр Дюрера й Рембрандта.

Герцог Альбрехт, вигнаний революційними французькими військами з Бельгії, недовго спокійно тішився скарбами Альбертінуму. У війні 1805 року Наполеон розбив австрійську армію. Після перемоги під Аустерліцом французи увійшли до Відня. Герцог Альбрехт втратив контроль над збірками Альбертінуму. Французи призначили свого куратора колекції – Левебра. Скарбами Альбертінуму він управляв особливим чином: цінні екземпляри зі збірки зникали з палацу, посередники пропонували їх у Відні иншим колекціонерам, багато творів вивозили з країни.

Історики Мєчислав Ґємбаровіч і Ганс Тітце під кінець 20-х років ХХ ст. на підставі наявних у Відні та Пшеворску документів не мали змоги ствердити, чи колекція рисунків Дюрера Музею Любомірскіх була викрадена з Альбертінуму. Та все ж мусили визнати, що «ця думка, хоч нічим не підтверджена, була, певною мірою, вірогідною: час виникнення цієї колекції [тобто колекції князя Генрика – прим. В.К.] і тривале перебування кн. Генрика Любомірского у Відні, дуже промовисто підтримують таку гіпотезу».

Однак, Станіслав Козак, хранитель відділу графіки Вроцлавського Оссолінеуму, вважає, що принаймні частина львівських рисунків Дюрера могла зберігатися у польських колекціях вже від XVI століття. Адже упродовж багатьох років у Польщі жив і працював Ганс Дюрер, брат майстра Альбрехта. У Кракові, на вул. Гродскій, він мав будинок з майстернею; там він і помер 1534 року. Ганс, між иншим, проєктував вівтар для каплиці Зиґмунта на Вавелі і вавельські фрески, використовуючи у роботі графіку геніального брата.

«Оскільки Ганс мав у Кракові збірку графічних робіт Альбрехта, то дуже можливо, що мав він і папку його рисунків», – говорить Станіслав Козак.

А якщо у краківському домі на Гродскій були рисунки Альбрехта Дюрера, то після смерті Ганса у 1534 році, очевидно, вони потрапили до рук багатих польських колекціонерів, а потім, на початку ХІХ століття, до колекції кн. Генрика Любомірского.

Дата добавления: 2015-07-10