Суддя, що відповідає за Третю секцію, мусить розумітися на всьому – не тільки на тисячах цивільних і кримінальних параграфів. Він також мусить знати магістерські, поліцейські і санітарні приписи, регламенти для кінних і автомобільних візників, двірників, паркових сторожів, жриць Венери, пожежників, вартових і міняйлів. Мусить розумітися на обов’язкових правилах для футболістів, хокеїстів і боксерів. Мусить при цьому бути таксатором. Тому що принаймні двадцять разів на день мусить оцінити, скільки повинен обвинувачений заплатити за удар в лице кулаком, а скільки плоскою долонею. Мусить вираховувати по копійках, скільки вартий один вибитий зуб і яке відшкодування треба призначити за копняка у «саму сидіння», «оскільки цей останній» – за судово-медичним висновком – «викликав одноденну непридатність до професійної праці».
Це дуже важкі обрахунки. Бо суддя не має жодного тарифу, який би полегшив виконаня цих обрахунків, хоча у судового апарату просять видати такі тарифи. Тоді все йшло б, як по маслу: судді треба би було тільки заглянув у тариф – і справа залагоджена. Уявімо, що йому треба вирішити питання щодо вибитого зуба. Він відкриває тарифи, літера «З», зуб – два дні, з заміною на 15 зл., відшкодування – 24 зл. У випадку одночасного вибиття п’яти зубів – 10 процентів скидки.
Якщо існують тарифи для нотаріусів, лікарів, адвокатів, судових виконавців і под., то очевидно прийшла пора, щоби світло зали судових засідань побачили і карно-компенсаційні тарифи. Вони, насамперед, спричинилися б до розвантаження перевантажених суддів. На території цілої Речі Посполитої правосуддя було б уніфіковане. Не траплялися би доволі актуальні тепер випадки, коли в одній залі судових засідань комусь, хто дав тільки раз по писку, ліплять чотирнадцять днів, а поруч инший суддя дає звинуваченому, що дав комусь три рази по фізіономії, тільки п’ять днів, та й то умовно.
Сьогодні кожен суддя мусить бути індивідуальним, мусить входити у становище потерпілого і звинувачуваного, а це инколи страшенно тяжко. От, візьмімо для прикладу тільки сьогоднішню справу. Суддя д-р С. Мазуркевич повинен вирішити питання, скільки треба відшкодувати панні Льолі М., що має 18 років, за пограбований у неї з клятвою одруження віночок цноти. Панна Льоля звинувачує Кубуся Фрайґайтера, музиканта з площі Теодора 5, за те, що він звів її, поклявшись одружитися. Украв цноту, а потім знайшов собі наречену з посагом, а її, що не мала ані гроша на придане, покинув. За втрачене дівоцтво і через це зменшену можливість вийти заміж вона вимагає відшкодування на суму 2000 зл.
Обвинувачений Кубусь до суду не прийшов. Вважав за краще послати адвоката. Суддя заслуховує як свідка потерпілу Льолю, брюнетку зі смуглою шкірою, з великими чорними очима і приємними рисами обличчя. Свідок докладно представляє події свого кохання. З найдрібнішими деталями і детальками.
Скільки ви хочете відшкодування?
Що значить скільки? Дві тисячі злотих то варти! Я втратися чириз него цноту, а у нас, жидів, такій панні потим дужи трудну вийти заміж... Нікт ни хочи купити надгриженого ябка...
З метою допиту инших свідків суддя відкладає розгляд.
А тепер запитую Вас, дорогі Читачки і панове Читачі, чи я не маю рації, що карно-компенсаційні тарифи просто необхідні? Тарифи, де чорним по білому було би написано, що за втрату вінця треба відшкодувати 18-річній панні – 1215 зл., 26-річній панні – 754 зл., а вже 45-річній панні – тільки 52 зл. Яке б це було шалене полегшення для суду! Судові засідання проходили б як по маслу, не те що тепер. А тепер суддя мусить пітніти і тільки приблизно встановлювати, скільки варта цнота 18-річної дівчини. Адже просто неможливо, щоби суддя, який є особою чоловічої статі, міг поставити себе у становище жінки, що втратила віночок...
Рофі
*(Репортажі із циклу «Картинки з Третьої секції», опублікованого у львівській популярній щоденній газеті «Новий вік»)
Переклала Люба Козак
Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 161 | Нарушение авторских прав