Мотьо Аусшусман – повнолітній. Не з точки зору цивільного права, бо закон вимагає для повноліття сповнення 21 року. А Мотьо тепер має тільки 14 років і три місяці. Але повноліття від досяг за кримінальним кодексом. Нарівні зі старшими злодіями має наш малий Мотьо право бути засудженим за всі злочинні дії, а молодий вік закон йому зараховує тільки як пом’якшувальну обставину. Словом, наш Мотьо у кримінальних судах трактується як рівний у правах.
Мотьо уповні користується недавно набутим привілеєм кримінального повноліття. У в’язниці почуває себе як удома. А удома почувається, як у в’язниці. Через це чимдуж виривається з домашнього оточення, вчиняє якусь крадіжку і знову стає перед суддею як обвинувачуваний. Виступи Мотя у суді характеризує небувала свобода. Як досвідчений актор, він не має найменшого хвилювання, вільний від перебільшення, повний природної привабливості.
Мотьо, хоч він неписьменний, працює і заробляє дуже добре. Він ніколи не був навіть хвилину безробітним. Працею своїх десяти спритних пальців він сам себе утримує і не віддається на ласку сім’ї. Він суворо дотримується принципу «Не будеш красти – не будеш їсти». А наш Мотьо краде, як крук. Напевно, він буде довго жити, як цей птах, що вічно краде. На потіху своєї родини і суспільства.
Суддя д-р Гуманецький:
Тільки вчора ти вийшов із в’язниці, а сьогодні я знову бачу тебе тут? Поліція пише, що на площі Сольських ти витяг селянці Марії Олеярник хусточку, в якій вона мала зав’язані шість злотих. Агенти Ковальський і Замбеллі злапали тебе на гарячому...
Це правда, пане суддя...
Навіщо ти крав?
Сидів’їм за тин вирук, що пан суддя ми устатний раз впакував, цілий місіць. Іншим злодіюм куханки принусили «візит» (домашнє їдження), а мині ніхт ніц ни пудавав. Мусів’їм уплітати ариштанцькі саламахи. Був’їм страшні голодний, як’їм вертав з тюрми ду хати, том ґрайфнув тій бабі ті пару злотих. Даю пану радникові слово чести – на пляцу Сольских крутить сі стілько хлупаків, жи якбим ни я ту хустечку хапнув, то би то їнший зробив. Пощо уна лізи між злодії? Тай ту хустку ми пуліція удибрала – уна шкоди жадної нима...
Чи ж мама не дає тобі їсти?
Та даї, але я був аусґірехнут тоди дужи голодний. Мешкаю аж на Замарстинові, на вулици Ставовий 1. Та то фест кавал з пляцу Сольских...
Суддя закриває доказову процедуру. Офіційний захисник неповнолітнього Мотя д-р Новосельський просить пом’якшеного покарання із врахуванням молодого віку звинувачуваного, його занедбаного виховання, ненанесення шкоди, зізнання у вчиненні крадіжки – і так далі, і так далі.
Мотьо, присуджую тобі сьогодні покарання у вигляді суворого арешту на три тижні. Але пам’ятай: на другий раз відправлю тебе у Бригідки! Тебе вже карали кільканадцять разів, прокурор звинуватить тебе у звичці до злодійства, і ти отримаєш не менше року! Навіть якщо вчиниш найменшу крадіжку...
Ее, пан радник мине страшит... За шість злотих ни вольно мі відіслати ду Бригідик. Я параґрафи знам добри...
Вартовий випроваджує Мотя. У дверях Мотьо зустрічається з наступним арештантом. Ним є не хто инший, як його рідний братик Абрагам, також професійний злодій і також впійманий на площі Сольських як волоцюга.
Пани суддя, прошу подивитисі о ту, на ті рицепти. Я власни йшов чириз пляц ду аптеки. Я зара мам руки упировані і навит якбим хтів, то я не муг бим щос сцапати. Зрешту я юж ту а пана синдзі дужи давно ни був...
Може з три тижні...
Суддя виносить вирок про звільнення. Абрагам щасливо повертається до лона родини Аусшусманів.
Рофі
Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 92 | Нарушение авторских прав