Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Захисник польськості



Читайте также:
  1. Стаття 324. Наслідки неприбуття прокурора і захисника
  2. Стаття 399. Умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи
  3. Стаття 46. Загальні правила участі захисника у кримінальному провадженні
  4. Стаття 47. Обов’язки захисника
  5. Стаття 49. Залучення захисника слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням
  6. Стаття 52. Обов’язкова участь захисника

Після візиту цісаря до Львова успішний час для Каміньского не тривав довго. Для театру потрібні були постійні нові дотації, яких, на жаль, не було. Каміньскі загруз у боргах, із яких вже так ніколи й не вибрався. Одначе, слід підкреслити, що попри серйозні фінансові труднощі, він і надалі надзвичайно старанно утримував театр, постійно популяризував широкий польський і закордонний репертуар. Особливого визнання вартий факт, що упродовж усього часу своєї праці в театрі з великою посвятою він захищав польську сцену від германізаційної політики австрійської влади. У доповідній записці за 1829 рік щодо діяльности польського театру у Львові Каміньскі пише: «Не перераховую я тут чисельних перешкод та утисків, яких зазнає польська сцена, але не можу замовчувати, як може діятися таке, щоби польська сцена за те, що промовляє до народу національною мовою, мусила відкуповуватися даниною? Адже більша частина поляків не розуміє німецької мови – чи повинна ця частина населення бути позбавлена тієї користі, яку несе театр? (...) де вони легше навчаться мови, якщо не в театрі? Де почує польська молодь найвищий стиль рідної мови? Врешті, чи буде народ народом, якщо перестане розмовляти своєю мовою? Вже дивуються тому, коли поляк одягає національний одяг, то чи не дійде до того, що будуть кривитися, коли він по-польськи заговорить?...» Упродовж понад тридцяти років своєї діяльности Ян Непомуцен Каміньскі був автором близько 750 постановок. Його справа не має собі рівних в історії світового театру. «Керування польською сценою, створення репертуару, завзяття, з яким він боровся проти навали чужого, – це вчинки, гідні пам’ятника, якого він досі не дочекався. І тому 1830 року варшавські літератори вітали в його особі представника просвітництва цілої Галичини. Він був достойний такого привітання, бо тоді у всій розлогій Галичині не було иншого такого заслуженого чоловіка для просвіти. Сьогодні можна тільки дивуватися байдужості країни, адже багато творів Каміньского до нинішнього дня поневіряються у рукописах», – читаємо в «Dzienniku ilustrowanym» за 21 березня 1863 р.

Каміньскі – режисер, актор і письменник в одній особі – як директор польського театру у Львові був також автором кількох десятків театральних інсценізацій несценічних або не призначених для драматичних театрів творів, таких як «Забобон, або Краків’яни і гуралі», оригінальних текстів, як хоча би «Твардовський на Крем’янках», а також перекладів, серед яких Шекспір, Кальдерон, Шіллер. У 1835-1848 роках він був також редактором «Gazety Lwowskiej» та «Rozmaitosci». У згаданому «Dzienniku ilustrowanym» автор з ініціалами К.Е. зазначає: «Каміньскі не тільки як автор і актор, але як вчитель цілого покоління тих, хто пише, вітчизні нашій надзвичайно прислужився. Адже біля нього згуртувалося усе гроно молодих письменників; він підтримував їх порадою й наукою, не виявляючи своєї вищості, не набираючи протекціоністської поваги, якою зазвичай грішать старші щодо молодих. Ян Непомуцен Каміньскі – це одна з найвидатніших постатей в історії просвіти Галичини».

Тим часом у 1841 р. свій театр у Львові збудував Станіслав Скарбек. До нього перейшли актори, що раніше виступали у Каміньского. «А Каміньскі після 35 років безперервної праці для зміцнення польської національної сцени залишився на милість нового антрепренера, а що ще гірше, з несплаченими боргами; він втратив свою бібліотеку, гардероб і сценічне обладнання, які передали Скарбкові, не питаючи в нього дозволу і нічого не даючи йому за це. (...) Такі були перипетії долі найзаслуженішого директора львівської сцени. Правда, він втримався при ній і за часів Скарбка, але тільки як режисер», – читаємо в «Dzienniku». Ян Непомуцен Каміньскі помер у Львові 5 січня 1855 р. і похований на Личаківському цвинтарі. На нагробному камені до сторіччя уродин вибито чотири рядки вірша його авторства:

«Nie przestańcie wy uczeni Siać ziarna mądrości, Choć się teraz nie rozpleni, Wzejdzie w potomności». «Сійте, вчені, без утоми Мудрості насіння, І як зійде, то майбутні Зберуть покоління».

Переклала Люба Козак

 


 


Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 56 | Нарушение авторских прав






mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.005 сек.)