Читайте также:
|
|
Стилістичні норми регулюють відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування: він кваліфікований працівник, а не він добрий роботяга.
Ключові поняття:
Анотування – це процес створення анотації (лат. аnnotation – зауваження, помітка, від annoto – позначаю), під якою розуміють коротку, стислу характеристику змісту книги, статті тощо.
Аргумент — вербально оформлене положення, за допомогою якого обґрунтовують тезу і яке має доказову силу для тих, кому адресоване.
Аргументація повинна вибудовуватися на причинно-наслідкових зв'язках і законах формальної логіки: це є так, тому-то; якщо це є таким, то... тощо.
Жанри – це різновиди текстів певного стилю, що різняться насамперед метою мовлення, сферою спілкування та іншими ознаками.Жанри усного мовлення: бесіда, лекція, доповідь, виступ.
Кліше — мовленнєвий стереотип, мовний зворот, що використовується як стандарт (шаблон, штамп) для вирішення завдань комунікації.
Конспект — це стислий писемний виклад змісту книжки, статті, лекції, де показано лише істотне, а другорядне випущено; це тези в розширеному вигляді. Сюди належать: виписки, цитати, цифри, таблиці, схеми. Конспект допомагає краще запам'ятати прочитане, швидко відновити в пам'яті вивчене, узагальнити нагромаджений матеріал.
План — це порядок, послідовність викладу матеріалу статті (лекції), книжки.
Правильність мовлення — комунікативна якість мовлення. Правильним є мовлення, структура якого не суперечить системі даної мови, літературно-мовній нормі.
Стилістична норма — регламентоване використання у певних типах мовлення (стилях, підстилях, жанрах) закладених у мові стилістичних можливостей.
Стиль – це функціональний різновид літературної мови, що обслуговує певну сферу. Кожен стиль має: сферу поширення (коло мовців); призначення; загальні ознаки; систему мовних засобів; стилістичні норми; підстилі; жанри реалізації.
Стиль мовлення — це певна сукупність мовних засобів, що свідомо використовуються мовцями у певних умовах і з певною метою.
Стильова норма – це поєднання всіх функціонально-стильових вимог до мови; це норми реального використання мови в даній сфері суспільного життя, а також прийоми і правила творчості у відповідності до конкретних завдань спілкування.
Суперечка — зіткнення різних поглядів чи позицій щодо певної проблеми, в процесі якого кожен учасник наводить аргументи на підтримку своїх переконань і критикує несумісні з ними твердження протилежної сторони.
Теза (грец. thesis — положення, твердження) — вербально оформлене основоположне твердження (чи сукупність тверджень), яке передбачає певне тлумачення фактів і додає дещо нове до існуючих знань; істинність тези необхідно доводити. Вона формулюється за принципом актуального членування речення: тема (дане) — рема (нове). З тезою безпосередньо пов'язана вся арґументативна діяльність учасників суперечки. Для доведення істинності тези наводять аргументи.
Текст — об'єднана смисловим зв'язком послідовність мовленнєвих одиниць (речень, висловлювань, абзаців, розділів). Характерні ознаки тексту: а) структурна єдність (усі мовні елементи тексту між собою зв'язані); б) смислова єдність; в) комунікативна цілеспрямованість; г) жанрова віднесеність.
Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 212 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Пам'ятайте!Якщо стверджуємо думку – пишемо не з прикметником разом.Якщо заперечуємо думку – пишемо не з прикметником окремо. | | | Запам'ятайте! |