ДІЛЕР – це посередник, що здійснює перепродаж товарів від свого імені і за свій рахунок.

Ділер продає товари кінцевим споживачам. Як незалежний підприємець, ділер найчастіше має справу з покупкою транспортних засобів, яких він набуває за свій рахунок, але при цьому користується торговим знаком або комерційним найменуванням фірми-виробника.

Ділери - це агенти виробників продукції або учасники крупних оптових мереж.

Основні функції ділера:

- укладення договору з фірмою-виробником;

- торгівля транспортними засобами або іншими товарами, проведеними однією фірмою, іноді і товарами конкурентів;

- надання інформації про ринок, ціни;

- організація реклами;

- проведення гарантійного, післягарантійного сервісу реалізованих товарів.

Ділерський дохід створюється за рахунок різниці між закупівельною ціною товару і ціною його продажу.

Ділер купує товар на власні засоби, а потім реалізує його, а брокер тільки реалізує товар, що надається йому компанією-замовником.

Ділер має право продавати куплений товар за ціною, що рекомендується виробником, або вище. Але якщо ділер занадто завищуватиме ціну, компанія-виробник має право розірвати з ним контракт.

Головна перевага ділера, на відміну від торгового агента в тому, що він може продавати продукцію під своїм брендом, на будь-якій території і самостійного його рекламувати відповідно до своїх уявлень про маркетингову цінність товару, що реалізовується, на ринку. Ділер створює свою марку і репутацію, за рахунок уявлення на ринку товарів компанії-виробника.

6. БРОКЕР – це посередник при укладанні угод, який спеціалізується на певних видах товарів, діє за дорученням і за рахунок клієнтів і отримує від них винагороду. Діяльність брокерів пов'язана з організацією брокерських контор, бірж.

Брокери – це посередники, що при підписанні операцій зводять контрагентів. Брокери не є власниками продукції, як ділери або дистриб'ютори, і не розпоряджаються продукцією, як дистриб'ютори, комісіонери або агенти. На відміну від агентів брокери не полягають в договірних відносинах ні з однією із сторін полягаючої операції і діють лише на основі окремих доручень.

Брокери винагороджуються тільки за продану продукцію. Їх доходи можуть формуватися як певний відсоток від вартості проданих товарів або як фіксована винагорода за кожну продану одиницю товару.

11.2 ВИДИ ТОРГОВО-ПОСЕРЕДНИЦЬКИХ ОПЕРАЦІЙ:

♦ з перепродажу;

♦ комісійні;

♦ агентські;

♦ брокерські.

1. Операції з перепродажу здійснюються торго­вим посередником від свого імені і за власні кошти. Торго­вий посередник виступає стороною договору як з експорте­ром, так і з покупцем. Види операцій з пере­продажу:

- операції, у яких торговий посе­редник виступає стосовно експортера як покупець. Він стає власником товару і може реалізувати його кому завгодно і за будь-якою ціною.

- операції, коли експортер і торговий посе­редник підписали договір про продаж товарів на певній тери­торії, конкретний термін та інші деталі встановлено у договорі.

Посередництво відповідно до договору скла­дається в просуванні товарів від експортера до споживача, при цьому торговець зобов'язаний дотримуватись визначених умов експортера.

2. Комісійні операції -операції здійснюються однією сто­роною (комісіонером) за дорученням іншої сторони (комітен­та) угод від свого імені, але за рахунок комітента.

Комитент – сторона договора комиссии, которая дает поручение комиссионеру на осуществление за вознаграждение одной или несколько соглашений от имени комиссионера, но за свой счет. Комітент залишається до кінця власни­ком товару.

Комісіонер же не купує товар (він залишається в руках експортера). Але для третьої сторони (покупця) сторо­ною договору є комісіонер, а комітента він може і не знати. Комісіонер одержує винагороду або як відсоток, або як різни­цю між ціною, установленою комітентом, і ціною продажу.

Звичайно комісіонер не відповідає за кредитоспро­можність третіх осіб. Проте іноді в комісійний договір вклю­чається умова про поруку комісіонера за виконання угоди по­купцем, тобто гарантії комітента від несплати. Така умова на­зивається делькредере. У договорі вказується при цьому ціна (максимальна чи мінімальна), а також термін передачі грошей комісіонером комітентові.

Якщо замовлення йде від імпортера комісіонеру (тобто навпаки) на покупку в країні експортера товарів, то воно називається індентом. Воно може бути закритим, якщо імпортер точно вказує в замовленні, де і що купити, чи відкритим, якщо індент надає комісіонеру право вибору покупця.

Консигнаційні угоди ( різновид комісійних угод) - це продаж товарів зі складу комісіонера, але товар належить кон­сигнантові, тобто експортеру. Консигнаційна форма торгівлі використовується у випадку слабкого освоєння ринку або при постачанні нових товарів чи товарів масового виробництва, у стійкому збуті яких експортер не впевнений.

Це зручна форма торгівлі, яка дає можливість ознайоми­тися з товаром і вибрати необхідне.

Консигнаційна торгівля є здійсненням операцій з продажу товарів з складів, що знаходяться за кордоном. У такому вигляді торгівлі бере участь консигнант і консигнатор.

Консигнант - підприємство, що дає доручення на організацію консигнаційної торгівлі з складу, що знаходиться за кордоном. Підприємство повинне чітко визначити номенклатуру продукції, що реалізовується, територію, на якій вона продаватиметься, і мінімальну її ціну. Підприємство зобов'язане своєчасно поставляти на консигнаційний склад продукцію в узгодженому асортименті, номенклатурі і кількості, а також оплачувати витрати за змістом приміщення і обслуговуючого персоналу складу. Консигнант залишається власником продукції до тих пір, поки вона не буде продана, або до моменту надходження йому засобів в рахунок її оплати.

3. Агентські операції -це операції з доручення однієї сторо­ни, що називається принципалом, іншій стороні, яка зветься агентом, укладання юридичних угод за рахунок та від імені принципала (комісіонер діє від свого імені) на певній тери­торії.

Принципал – це особа, від імені і на користь якого діє агент. Принципалом може бути: власник товару, який доручає агентові продати товар; покупець (споживач) товару, що доручає агентові купити необхідну продукцію.

Незалежність агента виявляється в тому, що він не пере­буває в трудових відносинах із принципалом і здійснює свою діяльність самостійно на основі агентської угоди. Він є юри­дичною особою, яка зареєстрована у торговому реєстрі. Агент лише сприяє угоді, але сам стороною не виступає, тобто кон­тракт про купівлю не укладає. Термінологія, застосовувана до таких посередників, різноманітна: в Англії і США — це агент і принципал, у ФРН, Японії — торговий представник, у Скан­динавських країнах — агент і підприємець, у Латинській Аме­риці — повірник і довіритель.

4. Брокерські операції - встановлення через посередника-брокера контактів між продавцем і покупцем (а також між страхувальником та страхувальником, судновласником і фрахтівником). Брокер не є стороною в договорі, а використо­вується лише для інформування двох сторін, що беруть на се­бе зобов'язання за угодою. На відміну від агента, він не пере­буває в договірних стосунках зі сторонами, а діє на підставі ок­ремих доручень.

Головна функція брокера — знайти покупця для продавця або навпаки, продавця для покупця

До­даткові функції брокера:

♦ контроль за виконанням контракту і пред'явленням рекламацій;

♦ іноді бере на себе обов'язки делькредере;

♦ добір партії товару визначеного асортименту;

♦ збирання інформації про стан ринку.

Брокер одержує винагороду, яка називається брокередж. Розмір цієї винагороди при товарних операціях коливається від 0,25 до 2-3%.

Брокер не має права представляти інтереси іншої сторони чи приймати від іншої сторони комісію, за винятком випадків, коли на це є згода клієнта. Іноді посередниками можуть бути два брокери — один за дорученням продавця, другий — за до­рученням покупця. Брокери спеціалізуються на продажі, купівлі одного виду товару, біржового чи аукціонного.

11.3 ВИДИ ТОРГОВО-ПОСЕРЕДНИЦЬКИХ ФІРМ залежно від характеру здійснюваних операцій:

♦ торгові;

♦ комісійні;

♦ агентські;

♦ брокерські;

♦ фектори.

1. Торгові фірми найчастіше здійснюють операції власним коштом і від свого імені. Вони, як правило, підтримують три­валі відносини з постачальниками.

Види торгових фірм:

♦ торгові доми закуповують товари у виробників або ку­пують за кордоном і продають своїм оптовикам чи роздрібним торговцям;

♦ експортні фірми закуповують товар на внутрішньому ринку і перепродають за кордоном, іноді виконуючи й комісійні доручення. Вони бувають спеціалізовані, тобто з торгівлі одним товаром, і універсальні — широка номенклату­ра товарів;

♦ імпортні фірми закуповують власним коштом за кордо­ном товари і продають на внутрішньому ринку. Вони звичай­но мають великі склади з товарами і спеціалізуються на закупівлі одного сорту товарів, зазвичай сировинних чи продо­вольчих; здійснюють операції з сортування, пакування; мають великий досвід, що надає їм можливість конкурувати з інши­ми фірмами. Ці фірми купують товари або в експортерів, або на біржах і аукціонах. Зараз широко розповсюджені імпортні фірми, які торгують машинами й устаткуванням. Вони беруть на себе технічне обслуговування і, як правило, мають широку мережу дилерів — дрібних торговців;

♦ оптові фірми виступають посередниками між промис­ловими підприємствами та роздрібними торговими фірмами. Вони закуповують власним коштом товари за кордоном вели­кими партіями і реалізують окремим споживачам меншими партіями, одержуючи прибуток за рахунок різниці в ціні. Про­вести межу між оптовою й імпортною фірмою важко. Але оп­това фірма закуповує товари не тільки в експортера, а й това­ри вітчизняного виробництва і просуває їх у власну роздрібну мережу;

♦ роздрібні фірми самі здійснюють операції з імпорту й експорту, не використовуючи послуги великих оптових фірм. Вони мають широку мережу своїх магазинів, філій;

♦ дистриб'ютори — це фірми в США, Англії й в інших Країнах, які здійснюють переважно імпортні операції та висту­пають торговцями за договором. Вони займаються продажем лише певного кола товарів;

♦ стокіст и — фірми, що знаходяться в країні імпортера і виконують в основному консигнаційні операції.

2. Комісійні фірми, їх основні види:

♦ комісійні експортні фірми — представники продавця або покупця. Відповідають за: своєчасність постачання то­варів; транспортування; документальне оформлення угоди; страхування; технічне обслуговування. Можуть виконувати й обов'язки типу інденту. Різновид таких фірм — конфірмаційні доми, що беруть на себе ризик по кредитах, що їх вони від імені виробника надають покупцю;

♦ комісійні імпортні фірми — представники покупців своєї країни. Вони розміщають замовлення за кордоном від свого імені, але за рахунок вітчизняних комітентів. Крім того, можуть надавати й інші послуги — досліджувати кон'юнктуру ринку (огляди), стежити за відвантаженням товару і т.п.

3. Агентські фірми тривалий час підтримують тісний кон­такт із принципалом. Поділяються на експортних і закор­донних агентів.

4. Брокерська контора – це юридична особа, яка займається посередництвом на біржі. Залежно від організаційно-правового статусу брокерська фірма може бути створена як приватне або колективне підприємство, структурний підрозділ підприємства. Брокерські контори відкриваються членами біржі і розрізняються між собою спеціалізацією. Вони можуть бути створені двома способами: на основі придбання акцій біржі або шляхом покупки брокерського місця.

Брокерські фірми (контори) одержали найбільший розвиток в Англії. Це великі компанії, фахівці цих фірм мають високу кваліфікацію, підтримують постійні зв'язки з великими банка­ми, що надає можливість їм іноді фінансувати угоди (у заста­ву під товар). Надають кваліфіковану інформацію, випу­скаючи низку бюлетенів.

5. Фектори — торгові посередники, які виконують широке коло посередницьких обов'язків від імені експортера: експор­тують продукцію; фінансують експортні операції, платять аванс виробнику, видають кредити покупцю, страхують. Беруть участь у торгівлі текстилем, шкірою, лісом. Таких фірм багато в США, Канаді, Англії.

Дата добавления: 2015-10-21