Побут, заняття та вірування скіфів.

У VII — III ст. до н. е. у степових районах Північного Причорномор'я, на території сучасної Південної і Південно-Східної України, а частково також у Криму панували скіфські племена. Ім'я скіфів стало збірною назвою для різних племен, а всю територію півдня між Доном і Дунаєм стали називати Скіфією.Скіфи були нащад­ками давніх цивілізацій, індоєвропейськими племенами. Вони мали свою міфологію, обрядовість, поклонялися богам і горам, приносили їм кровну жертву.

Геродот, що начебто в середині V ст. до н. е. подорожував по скіфських землях і, зокрема, відвідав Ольвію, перелічує ряд племен, які можна поділити на дві великі групи: кочівників, що жили в основному в степах між Дніпром і Доном; серед скіфів-кочівників були «царські» скіфи, які панували над іншими племенами, збираючи з них данину, i землеробів — каліпідів і алазонів, що жили в степовій частині поблизу Ольвії, і скіфів-землеробів, які разом з нескіфськими племенами —- неврами, будинами, гелонами, меланхленами — жили в лісостеповій смузі на захід і схід від Дніпра.

Лісостепові землеробські племена, які з давніх часів жили на великій території між Дністром і Доном, займалися в основному верелетовим землеробством. Земля залишалася власністю общин і щороку перерозподілялася між окремими родинами, обробляли її дерев'яним ралом. Сіяли пшеницю, просо, ячмінь, жито, сочевицю, горох, садили цибулю, часник та ін. Скіфи-землероби сіяли хліб не тільки для власних потреб, а й на продаж. Займалися також скотарством, особливо розведенням великої рогатої худоби.

Жили у великих поселеннях — городищах, оточених валами й ровами. Серед цих лісостепових городищ найбільшими є Немирідське на Вінниччині, Трахтемирівське на Київщині та Дідьське на Полтавщині.

Скіфи-скотарі були кочівниками. Основне їх заняття — випасання худоби, особливо коней.

Скіфи жили спочатку патріархально-родовим ладом, який розкладався. Поступово відбувалося майнове розшарування, збагачення родоплемінної знаті, вождів, влада яких перетворювалася на спадкову, існувало рабство, зароджувалися класи. Про це, зокрема, свідчать археологічні знахідки предметів розкоші, золотих речей — браслетів, чаш, ваз, золотих блях тощо у так званих царських курганах. Серед них найцікавіші кургани Чортомлицький і Солоха (IV ст. до н. е.), розкопані біля Нікополя в Дніпропетровській області, Куль-Оба недалеко від Керчі в Криму, а також Гайманова могила і Товста могила (IV ст. до н. е.) в Запорізькій області.

Із зародженням класів у скіфських племен з'являються елементи державності. У IV ст. до н. е. створилася примітивна ранньокласова держава, що об'єднувала племена Криму, Придніпров'я й Придобужжя. Його центром у IV ст. до н. е. було Кам'янське городище на Дніпрі (навпроти Нікополя). Центром же пізньоскіфського царства в Криму, яке існувало до III ст. н. е., був Неаполь (поблизу сучасного м. Сімферополя).

Дата добавления: 2015-10-21