Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Розбудова держави за Володимира Великого. Хрещення Русі та його історичне значення.

Читайте также:
  1. Античні міста-держави Північного Причорномор’я.
  2. В лирике Державина 1779—1783 гг.
  3. Валютно-фінансова політика держави
  4. Внутренняя политика самодержавия.
  5. Во-вторых, спасти помещичье землевладение и помещиков как политическую опору самодержавия.
  6. Воєнні та політичні передумови утворення Української гетьманської держави. Державницька концепція Б.Хмельницького.
  7. Грецька колонізація північного Причорномор’я та її культурно-історичне значення.

Найвищої могутності і розквіту Київська держава досягла за князювання Володимира Святославича (978—1015 рр.). Продовжуючи політику свого батька і спираючись на дружини і феодальну знать, Володимир зміцнював свою владу і розширював межі держави. Він остаточно підкорив собі непокірні племена в'ятичів і радимичів, відвоював у польських королів і приєднав до Київської Русі давньоруські червенські міста (Червен, Володимир, Белз та ін.) у верхів'ях Західного Бугу на Волині, оволодів частиною землі литовського племені ятвягів, де було збудовано м. Берестя (Брест), вів успішну боротьбу проти печенігів, захопив м. Корсунь (Херсонес), що перебувало в руках візантійських імператорів. До складу Давньоруської держави в X—XI ст. входили і закарпатські руські землі.

Отже, на кінець X ст. в межах Київської Русі було об'єднано всі східнослов'янські і багато неслов'янських племен, її територія сягала від Ладоги до Таманського півострова і від Закарпаття до приволжських земель і Поволжя.

Для зміцнення молодої держави потрібний був новий світогляд з його єдиним джерелом ідеології, з проповіддю єдиної віри, єдиної релігії. Спроба Володимира зміцнити ідеологічну базу своєї влади шляхом реформування старої язичницької (поганської) релігії не вдалася. Вона зжила себе і більше не відповідала рівневі розвитку Київської Русі. В той же час сусідні держави ввели в себе християнство або інші конфесії (іслам, іудаїзм). Поступово Володимир дійшов думки, що необхідно і на Русі ввести одну з цих релігій. Вибір впав на християнство в його східному варіанті — православ'ї, що було державною релігією у Візантії — в ті часи найсильнішої сусідки Русі, з розвиненими формами культури, стрункою церковною організацією та ієрархією, могутнім апаратом і пишними формами богослужіння.

Володимир хрестився у Корсуні (Крим) і ввів християнство як загальнодержавну релігію за православним (візантійським) обрядом в 988 — 989 рр.

Значення прийняття християнства: а) сприяло зміцненню К. Русі як раннефеодального держави, підняло її міжнародний авторитет, зміцнило її зв'язку з Візантією, сприяло поширенню писемності на Русі, дало імпульс розвитку староруської культури (живопису, архітектури); б) християнство насаждалось на Русі жорстокими методами, у результаті були знищені багато пам'ятників поганської культури; церква згодом перетворилася в найбільшого феодала.

Що для Володимира християнство мало політичне значення, видно з того, що він з'єднав цю подію з одруженням із сестрою візантійських імператорів Анною. Візантійський двір дуже неохоче давав згоду на шлюби членів імператорської династії з «варварськими» правителями, оскільки, за уявленнями того часу, це був нерівний шлюб. Побравшись з Анною, Володимир помітно підніс авторитет Київської Русі серед своїх сусідів — Польщі, Чехії, інших європейських держав. Християнізація широко відкрила для Русі двері до давньої візантійської (грецької) культури в усіх ділянках життя: у сфері понять про державні і суспільні відносини, у ділянці права, в шкільній освіті, у будівництві, маляреві, книжній справі, словесності тощо. Християнство помітно вплинуло на мораль ранньофеодального суспільства Давньоруської держави. Церква активно і настійливо добивалася пом'якшення стосунків між людьми, засуджувала звичаї родової помсти, рабство, сороміцькі слова, багатоженство тощо. Разом з тим монастирі виступали як великі феодали і церква освячувала існуючий суспільно-політичний лад на Русі.

 

 


Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 102 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Історія України, її об’єкт, предмет та періодизація. | Первісні люди: поява та спосіб життя. Першоначала людського життя в Україні. | Античні міста-держави Північного Причорномор’я. | Побут, заняття та вірування скіфів. | Кімерійці, скіфи, сармати. Перші державні утворення на території України. | Східні слов’яни у давнині. Походження, розселення, заняття і суспільний лад. | Боротьба Русі проти монгольської навали та встановлення золотоординського іга. | Політичний устрій та соціально – економічний розвиток Київської русі. | Характерні риси та особливості розвитку культури Київської Русі. | Кревська унія: причини, зміст, наслідки |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Походження, виникнення та розвиток Київської Русі.| Феодальна роздробленість Київської Русі.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)