Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Характерні риси та особливості розвитку культури Київської Русі.

Читайте также:
  1. III група — вправи для розвитку вмінь читання
  2. Quot;Косигінська" реформа та падіння темпів економічного розвитку
  3. V. етап самоаналізу, групової рефлексії та саморозвитку
  4. VІ ОСНОВНІ НАПРЯМКИ МІСТОБУДІВНОГО РОЗВИТКУ МІСТА
  5. А) динамічна концепція сексуального розвитку 3. Фройда
  6. Аналіз програм з розвитку мовлення дошкільників.
  7. Анатомо-фізіологічні особливості періоду дорослості

У Київській державі сформувалася і досягла високого рівня її своєрідна і неповторна культура. Побудована на традиціях землеробської культури східних слов'ян, вона увібрала в себе кращі досягнення Заходу і Сходу.

За часів Володимира започатковують освіту, відкривають періпі школи. Літопис про це сповіщає так: «Послав і почав брати у визначних людей дітей і давати їх на книжну науку, а матері цих дітей плакали за ними, бо ще не утвердилися у вірі, плакали, як за мерцями». Князь Ярослав запроваджує обов'яз­кове навчання для молоді вищих станів, готуючи її для май­бутньої ДІЯЛЬНОСТІ.

Шкільну справу у свої руки взяла церква, що надало освіті певної однобічності. Навчали за допомогою богословської літе­ратури, передусім Псалтиря.

Не цуралися знань і князі. Так, Ярослав Мудрий заснував першу бібліотеку при Софії, Володимир Мономах написав лі­тературні повчальні твори, уславився як філософ волинський князь Володимир Василькович. Писемність поширювалась і се­ред простого люду. Це підтверджують знайдені в Новгороді «бе­рестяні грамоти» і велика кількість написів, які робили на своїх виробах ремісники. Математичні знання зводилися до чисто практичних — чотири дії, дроби, обчислювання відсотку.

Популярністю користувалися різного роду переклади з ла­тині і грецької мови. Це були візантійські хроніки, історія Олександра Македонського та ін. Спочатку оригінальні літе­ратурні твори являли собою переробку перекладацьких мотивів. Згодом вводяться місцеві сюжети — «Моління Данила Заточ-ника» (збірка життєвих і політичних порад новгородському князю Ярославу), славнозвісне «Слово про закон і благодать» київського митрополита Їларіона (середина XI ст.). Вершиною літературної творчості було «Слово о полку Ігоревім» (кінець XII ст.), в якому широко представлено народну символіку, міфологію та звичаї, на основі котрих формулювалися основні моральні вимоги до захисників Русі, заклики до об'єднання роздроблених князівств у спільну боротьбу проти зовнішніх во­рогів, утверджувалися лицарські чесноти творців держави.

У монастирях ченці вели літописи. Найвідомішим серед них є «Повість временних літ», започаткована (близько 1039 р.) ченцем Києво-Печерського монастиря; продовжував літопис Никон, а впорядкував у 1112 р. Нестор.

Народ відтворював Історичні події у казках, билинах, піснях.

Великого поширення набули медичні знання, які почи-"акіть витісняти знахарство і ворожбитство. Згідно з літописом У Києво- Печорському монастирі в другій половині XI ст. перебували відомі лікарі — Дем'ян, Пресвітер та Агопіт Лічець. Поширюються й знання з географії. Найбільшу популярність мала праця чернігівця «Ходіння Даниїла», в якій автор описав землі, що бачив під час подорожі до Палестини (кінець XI— початок XII ст.).

Значного розвитку в Київській державі набула архітектура. Перебуваючи під впливом Візантії, Малої Азії І Балкан, давньо­руські архітектори виробили так званий візантійський стиль, відповідно до якого побудовано храм св. Софії в Києві, а також храми в Полоцьку, Чернігові, ВишгородІ, у київських монас­тирях — Видубецькому і Києво-Печерському. Про могутність оборонних споруд свідчать залишки Золотих воріт у Києві і замкового будівництва в Галичині.

Високого рівня досягає малярство. Про цс свідчать як ве­ликомасштабні високохудожні розписи церков, так і мініатюри в рукописах. Далеко за межами своєї батьківщини були відомі київські ювеліри, Іконописці, зброярі. Багато з ювелірних прийомів (чернь, фініфть, зернь) залишалися секретом київ­ських майстрів.

18. Галицько - Волинська держава – спадкоємиця Київської Русі.

Під ударами монголо-татарів Київ­ська Русь остаточно розпалася на окремі, залежні від заво­йовників князівства, і перестала існувати як держава. Естафету київської державності підхопило Галицько-Волинське князівство, яке стало безпосереднім її спадкоємцем. Галицько-Волинське князівство виникло не стільки внаслідок розпаду Київської Русі, насамперед внаслідок міс­цевого розвитку, а пізніше — об'єднання двох князівств Галицького і Волинського. У 980—990 рр. Володимир Великий відвоював у поляків Галичину і Волинь і приєднав їх до своїх володінь. Київсь­ким князям вдалося закріпити ці землі за своїми наступни­ками. Тому першими в Галичині правили Ростиславичі, нащадки онука Ярослава Мудрого. Тим часом на Волині до влади прийшли Мстиславичі, що вели свій рід від Володи­мира Мономаха.

У процесі розпаду Київської держави першою відокре­милася від Києва Галичина. Перший, кому вдалося зміцни­ти Галицьке князівство, був князь Володимирко (1123— 1153). Він підпорядкував своїй владі все князівство і згодом успішно протистояв намаганням київських князів вплива­ти на розвиток подій у Галичині. Столицею він зробив Га­лич над Дністром, який знаходився на важливому торго­вельному шляху до Чорного моря.

Обдарований син Володимирка Ярослав Осмомисл (1153—1187) розширив кордони князівства аж до гирла Дністра, що у теперішній Молдові. З піднесенням Галичини процвітали її бояри. За Ярославового правління значно зріс їхній політичний вплив.

Ще більшу непокірність і незалежність галицькі бояри стали виявляти за владування сина Ярослава Осмомисла Володимира (1187—1198), останнього з династії Ростиславичів.. Князь Володимир не любив радитись з боярами. Вони виступили проти нього, примусивши князя тікати в Угорщину. Король Угорщини Андрій пообіцяв допомогти Володимирові, але, зайнявши Галичину, оголосив цю землю своєю. Народ повстав проти чужинців і, спираючись на нього, Володимир визволив своїземлі від мадярів. Володимиру вдалося повернути галиць­кий престол, але він відтепер ще більшою мірою залежав від волі бояр. Цей випадок став типовим протягом наступних 50 років, коли князі ворогували з боярами, а чужинці втру­чалися в це протистояння.

Незважаючи на піднесення Галичини, життя диктува­ло необхідність її об'єднання з Волинню. В 1199 р. волин­ський князь Роман Мстиславович, спираючись на підтрим­ку дружинників, частину середніх і дрібних бояр та міщан, які були незадоволені могутністю великих бояр, зайняв Га­лич. Утворилося єдине Галицько-Волинське князівство. Це була важлива подія: виникнення нового сильного політич­ного організму на заході, що міг перейняти на себе спадщи­ну від занепадаючого Києва. Важливо було й те, що Галицько-Волинська держава займала тільки українські землі. Це сприяло консолідації народу.


Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 172 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Історія України, її об’єкт, предмет та періодизація. | Первісні люди: поява та спосіб життя. Першоначала людського життя в Україні. | Античні міста-держави Північного Причорномор’я. | Побут, заняття та вірування скіфів. | Кімерійці, скіфи, сармати. Перші державні утворення на території України. | Східні слов’яни у давнині. Походження, розселення, заняття і суспільний лад. | Походження, виникнення та розвиток Київської Русі. | Розбудова держави за Володимира Великого. Хрещення Русі та його історичне значення. | Феодальна роздробленість Київської Русі. | Боротьба Русі проти монгольської навали та встановлення золотоординського іга. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Політичний устрій та соціально – економічний розвиток Київської русі.| Кревська унія: причини, зміст, наслідки

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)