Наявність зубних протезів (клітини 162 і 163).

Наявність зубних протезів слід реєструвати для кожної щелепи (клітина 162-верхня щелепа, клітина 163 - нижня щелепа) Для реєстрації застосовуються наступні коди:

0- немає протезів;

1- мостоподібний протез;

2- більше одного мостоподібного протеза;

3- частковий знімний протез;

4- сполучення мостоподібного і часткового знімного протеза (протезів);

5- повний знімний протез;

10- не реєструється.

Потреба в протезуванні (клітини 164 і 165)

Потребу в протезуванні слід реєструвати для кожної щелепи (клітина 164-верхня щелепа; клітина 165-нижня ще­лепа) у відповідності з такими кодами:

0- немає потреби в протезуванні;

1- потреба в протезуванні для заміщення одного зуба;

2- потреба в протезуванні для заміщення більш як одного зуба;

3- потреба в протезуванні в сполученні кодів 1 і 2;

4- потреба в протезуванні для заміщення всіх зубів;

9- не реєструється.

Зубощелепні аномалії (клітини 166-176).

Скупченість в різцевих сегментах (клітина 168). Слід оцінити скупченість як у верхньому, так і нижньому різце­вих сегментах. Скупченість в різцевому сегменті - це стан, коли відстань між правим і лівим іклами недостатня для нормального розташування усіх чотирьох різців. Зуби можуть бути повернуті або знаходитись поза лінією дуги. Скуп­ченість в різцевих сегментах реєструється так:

0- немає скупченості;

1- скупченість в одному сегменті;

2- скупченість в двох сегментах.

Якщо існують будь-які сумніви, реєструють нижчий код. Скупченість не слід реєструвати, якщо чотири різці роз­ташовані правильно, а одно або два ікла змішані.

Проміжки в різцевих сегментах (клітина 169). Для реєстрації цього коду слід оглядати як верхній, так і нижній рі­зцеві сегменти. Збільшення простору в різцевому сегменті - це стан, коли величина відстані між правим і лівим ікла­ми перевищує ту, яка потрібна для нормального розташування всіх чотирьох різців. Якщо в одного різця або більше не спостерігається міжзубного контакту апроксимальних поверхонь, то вважається, що сегмент має проміжки. Не слід реєструвати проміжок, якщо є місце, в якому знаходився недавно видалений тимчасовий зуб, і буде прорізуватись відповідний постійний зуб.

Проміжки в різцевому сегменті реєструються такими кодам:

0- немає проміжків;

1- проміжки в одному сегменті;

2- проміжки в двох сегментах.

Якщо існує будь-який сумнів, слід реєструвати нижчий код.

Діастема (клітина 170). Серединна діастема визначається як відстань (в мм) між двома постійними верхніми рі­зцями при нормальному положенні контактних пунктів. Це вимірювання може бути здійснене на будь-якому рівні між мезіальними поверхнями центральних різців і представлено в цілих числах (мм).

Найбільше відхилення переднього відділу верхньої щелепи (клітина 171), Відхиленням може бути або поворот зуба навколо своєї осі, або положення його поза дугою. Для визначення найбільшого відхилення слід огля­нути чотири різці на верхній щелепі. Величину найбільшого відхилення між сусідніми зубами вимірюють за допомо­гою пародонтального зонда (мал. 5).

Мал. 5 Вимірювання переднього відхилення верхньої щелепи за допомогою пародонтапьного зонда.

Кінчик зонда розташовують на губній поверхні найбільш відхиленого у язиковому напрямі або повернутого різця, в той час, як сам зонд, ручка якого повернута вправо, тримають паралельно оклюзійній площині. Потім за допомогою позначок на зонді вимірюють відхилення в цілих міліметрах. Відхилення можуть співпадати або не співпадати із скуп­ченістю зубів Якщо для всіх чотирьох різців існує достатньо місця в зубному ряді, але деякі із них повернуті або зміщені, вимірюють найбільше відхилення, як описано вище. При цьому сегмент не зареєструється за ознакою скупченості. Якщо є відхилення на дистальній поверхні бокових різців, їх також слід взяти до уваги.

Найбільше відхилення на нижній щелепі (клітина 172).

Проводяться ті ж виміри, які описані вище, тільки здійснюються на нижній щелепі. Знаходять найбільше відхилення між сусідніми зубами і вимірюють, як і на верхній щелепі.

Переднє верхньощелепне перекриття (клітина 173).

Вимірювання горизонтального співвідношення проводиться в центральній оклюзії. Вимірюють відстань від ріжучого краю найбільш виступаючого різця до губної поверхні відповідного нижнього різця за допомогою горизонтального зонда, розташованого паралельно оклюзійній площині (мал. 6). Підраховують в цілих міліметрах найбільше верхньощелепне пере­криття. Не слід реєструвати верхньощелепне перекриття, якщо всі верхні різці відсутні або знаходяться в язиковому перехресному прикусі Якщо різці змикаються край до краю, записують цифру “0”.

Дата добавления: 2015-10-16