Порушення резистентності емалі

Основними фізіологічними властивостями емалі є:

резистентність;

розчинність;

проникність.

Карієсрезистентність емалі ─ це здатність протистояти впливам карієсогенних факторів. Вона зумовлюється оптимальним вмістом мінеральних компонентів (Са, Р) у структурі емалі. Формування каріесрезистентності емалі пов'язане із постійними її змінами, які відбуваються в періоді первинної мінералізації (до прорізування зуба) і в період "дозрівання" емалі (після прорізування зуба). Оскільки найбільш виражений приріст рівня кальцію та фосфору в емалі спостерігається протягом перших 12 місяців після прорізування зуба, у цей період необхідно створити оптимальні умови для мінералізації емалі та формування її резистентності щодо каріозного процесу. Важливим показником резистентності емалі є співвідношення Са/Р. Здорова емаль молодих осіб має більш низький показник Са/Р, ніж емаль людей похилого віку. У нормі це співвідношення становить 1,67. Критерієм переходу процесу в патологічний є вичерпання резерву кальцію і падіння співвідношення Са/Р нижче 1,30, що свідчить про неспроможність емалі протистояти декальцинації.

Завдання 2. Ознайомитись з проблемами карієсу у дітей

Проблема карієсу зубів, особливо множинного, має велике медичне і соціальне значення. Не дивлячись на певні успіхи в профілактиці і лікуванні цього захворювання, поширеність та інтенсивність карієсу у дітей залишаються дуже високими.

До народження дитини в так званий антенатальний період на структуру емалі і в цілому молочних зубів роблять вплив наступні чинники: загальний стан матері, перебіг вагітності, її захворювання в цей період, характер харчування. Під час вагітності відбувається мінералізація коронок всіх 20 молочних зубів майбутньої дитини, тобто відкладення мінеральних солей (кальцію, фосфору і ін.), складових основу твердих тканин зубу, і в першу чергу емалі.

В кінці вагітності починають мінералізуватися коронки перших постійних молярів. Період мінералізації є дуже важливим для зубів, тому різні порушення в період вагітності (ранній і пізній токсикоз і т. д.) можуть вплинути на молочні зуби, що формуються, які стають вразливими до карієсу і вже після народження у маленької дитини розвивається множинний карієс молочних зубів.

Після народження дитини різко змінюється характер харчування: припиняється інтраплацентарне і починається природне або, на жаль, частіше штучне годування. І ось в цей період відбуваються порушення в режимі годування, такі як перегодовування, недогодівля, часті нічні годування і т. д., що приводить до диспепсій, що супроводжуються блювотою і проносами, які виводять рідину з організму маленької дитини разом з основними мінеральними солями. Шийка зуба, що формується в цей період часу, виявляється недостатньо мінералізованою, і розвивається так званий циркулярний карієс, який, охоплюючи шийку зуба, приводить до множинного карієсу і повної втрати зуба. Іноді зустрічаються діти, у яких вже в 8-12 місяців зруйновані зуби, що прорізаються.

Період дозрівання емалі після прорізування зуба є дуже відповідальним, оскільки у дитини формуються вразливість або стійкість до карієсу. Але ці якості обумовлюються як властивостями емалі, так і властивостями слини і їх взаємодією. Слина — біологічна рідина, що містить сумарний секрет всіх слинних залоз.

Основною є мінералізуюча функція слини, завдяки якій після прорізування зуба здійснюється живлення, дозрівання емалі, підтримується її оптимальний склад. Важливими є також захисна та очисна функції слини. У дітей, що народилися від матерів з токсикозом вагітності, спостерігалася понижена реактивність слинних залоз, низька швидкість току, підвищена в`язкість слини, менший вміст кальцію і фосфору. Така слина не може виконувати своїх основних функцій відносно емалі і сприяє розвитку множинного карієсу у дітей.

Слинні залози у новонародженого слабо розвинені. Кількість слини, що виділяється, в перші тижні життя дитини складає 50-80 г на добу, тоді як у дорослої людини воно коливається від 1000 до 1500 р. Слина затримує зростання бактерій, механічно змиває із слизистої оболонки рота і бактерії і харчові залишки. Тому відносна сухість слизистої оболонки рота дитини, що спостерігається в перші місяці життя, є сприятливою умовою для розвитку місцевих інфекційних процесів. Практика показує, що захворювання на молочницю особливо часто розвивається в перші три місяці життя дитини. На четвертому місяці життя дитини кількість слини дещо збільшується, досягаючи 200-240 г на добу. Між п`ятим і сьомим місяцями спостерігається різке збільшення кількості відокремлюваної слини. Кількість слини буває настільки велика, що вона витікає з рота дитини, змочує його одяг і доводиться надягати непромокальний нагрудник.

Посилене слиновиділення у дітей у віці 5-6 місяців пов`язане певною мірою з механічним роздратуванням чутливих нервів ясен підготовлюваними до прорізування зубами. Витікання ж її з порожнини рота пояснюється невмінням дитини в цьому віці регулювати кількість слини в роті і незначною глибиною порожнини рота. Крім того, слиновиділенню сприяє і нове для дитини сидяче положення, яке до цього часу вона починає приймати. Поступово у дитини виробляється новий рефлекс — регулювання кількості слини в роті шляхом ковтання її; при подальшому прорізуванні зубів слинотечі вже не спостерігається.

Ротова порожнина дитини піддається дії різноманітних подразників зовнішнього середовища. Тактильна чутливість з`являється у порожнині рота в перші місяці життя дитини. Вона загострюється з віком; найбільш чутливі губи і кінчик язика. Вся слизова оболонка рота чутлива до температурних подразників. Розвиток смакових відчуттів спостерігається у дитини з другої половини другого місяця життя (солодка, солона, кисла і звичайна вода). Смакові рецептори розташовані на язиці, особливо на його кінчику і бічних поверхнях, на інших ділянках порожнини рота.

Незадовго до прорізування зубів дитина стає дратівливою, примхливою. Вона бере в рот все підряд починаючи посилено кусати, гризти предмети беззубими ясенними валиками. Іноді вона несподівано починає плакати, неначе заподіяла собі біль. Така поведінка дитини перед прорізуванням зубів повзв`язана, мабуть, з відчуттями, що виникають унаслідок подразнення наявних в яснах чутливих нервів (подразнення зубами, що прорізуються). Батьки, що спостерігають, з яким озлобленням дитина гризе беззубими яснами даний йому жорсткий предмет, і говорять про «свербіння» ясен. Як тільки прорізатиметься край зуба, «свербіння» зникає, і дитина знову стає спокійною. У здорової дитини процес прорізування зубів проходять порівняно швидко. Перед прорізуванням зубів буває слинотеча.

Ознаками фізіологічного прорізування зубів є: прорізування зубів у певні середні терміни; парність прорізування; прорізування зубів в певному порядку. Ці ознаки встановлено на підставі численних спостережень. Парністю прорізування називається одночасне прорізування однойменних зубів (правої та лівої половини верхньої та нижньої щелеп).

До 30 місяців закінчується прорізування інших молочних молярів (інших великих молочних корінних зубів). До 2,5-3 років у дитини повинні прорізатися всі 20 молочних зубів. Зазначені терміни прорізування зубів середні. В останні роки деякі автори відзначають раніші терміни прорізування молочних зубів: прорізування починається в 4 місяці, а закінчується до 2 років. Разом з тим іноді у абсолютно здорових дітей спостерігаються пізніші терміни прорізування: прорізування починається в 8-10 місяців, а закінчується до 3-5 років.

Деякі дитячі стоматологи вважають, що у дітей немолодих батьків зуби прорізаються раніше, ніж у дітей молодих батьків. У первістків зуби починають прорізатися раніше, ніж у других і третіх дітей.

Великий інтерес представляють випадки, коли діти народжуються з зубами, що вже прорізаються, найчастіше це — центральні нижні різці. Рідко спостерігаються випадки прорізування верхніх різців.

Внутрішньоутробні зуби, що прорізаються, неповноцінні по своїй структурі, коріння у них ще не завершило свого формування. Загальновизнаного пояснення причини такого передчасного прорізування поки що немає.

Внутрішньоутробні зуби, що прорізаються, можуть призвести до ускладнень, як з боку матері, так і з боку дитини. При смоктанні зуби травмують сосок матері, що може привести до розвитку мастита. Тому ці зуби слід видаляти незабаром після прорізування. Це — молочні зуби і після їх видалення постійні зуби прорізатимуться тільки в 6-7 років. Прорізування — процес фізіологічний і, як правило, такий, що не супроводжується ніякими загальними або місцевими патологічними проявами. Проте до цього часу серед населення і деяких лікарів існує думка, що під час прорізування зубів спостерігається ряд розладів, що позначаються старим терміном «зубна лихоманка»: пронос, лихоманка, неспокій і т.д. Проте подібна точка зору вважається неспроможною.

Загальні захворювання,що виникають у ранньому віці в період прорізування зубів слід розглядати як збіг, а не як наслідок цього процесу. Велика частина захворювань нічого спільного не має з прорізуванням зубів. Вони є результатом порушення харчування, якої-небудь загальної інфекції і т.д. Діагноз «ускладнення прорізування зубів» може принести велика шкоду, оскільки є ризик пропустити яке-небудь захворювання дитини, зокрема важке. Нерідко збіг якихось захворювань з прорізуванням зубів є результатом того, що воно відбувається в період підгодовування, коли виключається захисний вплив материнського молока,і виникає дефіцит вітамінів, у зв`язку з чим підвищується сприйнятливість дитини до захворювань, зокрема інфекційних.

Насправді при так званих хворобах прорізування уважний досвідчений лікар досить легко знаходить яке-небудь самостійне захворювання. До таких захворювань належать ангіни, ОРЗ, риніти, отити, тонзіліти і т.д. Нерідко захворювання шлунково-кишкового тракту пов`язані не з прорізуванням, а з початком підгодовування дитини і помилками, що допускаються при цьому, найчастіше з перегодовуванням. Матері, щоб заспокоїти примхливу дитину, годують його грудьми частіше, ніж слід, що також веде до шлунково-кишкових розладів.

Діти, що споживають багато продуктів, які містять сахарозу, таких як смоктальні цукерки, пастила, снікерси, солодка вода, страждають множинним карієсом з наймолодшого віку. Причому вживання солодкої їжі небезпечне ще й тому, що вона по декілька годин залишається на яснах, особливо в бічних зубах (іноді до 4-7 годин). Вживання їжі, що містить прості вуглеводи, викликає в порожнині рота своєрідний вибух обмінних процесів: мікроби порожнини рота вступають в реакцію з цукром (вуглеводами), розщеплюють його і утворюють кислоти (молочні, піровиноградна та ін.), що руйнують емаль і викликають карієс. Таке дещо спрощене пояснення розвитку каріозного процесу. Крім того, часте вживання солодкого призводить до пригнічення слинних залоз і зменшення виділення слини.

Якщо у дорослих карієс виникає частіше на жувальних поверхнях, то у дітей, особливо на молочних зубах, — на контактних. Цьому сприяє тісне розташування зубів, оскільки дитина їсть переважно подрібнену, кулінарно оброблену їжу, лінується жувати. В результаті щелепи ростуть, а зуби не розвиваються,тому що замість 20 молочних щелепи дитини повинні прийняти 28-32 постійних зуба. Карієс на тісно розташованих зубах при так званому звуженні щелеп зустрічається частіше.

Крім того, для дітей характерна множинність враження зубів: можуть бути вражені всі 20 молочних зубів. Крім цього для дитячого віку характерне виникнення декількох каріозних порожнин в одному зубі. Також у деяких дітей через анатомічні і фізіологічні особливості будови їх зубів шар емалі та дентину виявляється тоншим, тверді тканини мають високу проникність і все це призводить до швидкого розповсюдження каріозного процесу не тільки на поверхні зуба, але і углиб. В результаті процес розповсюджується на глибші тканини і розвиваються пульпіт і періодонтіт.

Якщо дитина страждає на супутні захворювання - рахіт, хронічний тонзиліт, алергію і т. д., то імуно-біологічні системи її організму не можуть подолати запальний процес у зубі. Патологічний процес розвивається дуже швидко, і, якщо не буде надана своєчасна допомога кваліфікованим дитячим стоматологом, може загинути зачаток постійного зуба (анатомічно для цього створюються всі умови, оскільки коріння молочних молярів як кліщами охоплюють зачаток постійного зуба).

Разом з безперечною роллю локальних карієсогенних чинників, слід врахувати значення і загальних чинників, особливо у дітей, оскільки порушення обміну в період розвитку, формування і дозрівання зуба впливає на склад і структуру зубних тканин і відповідно може послабити їх резистентність.

В. К. Леонтьев вважає, що слід говорити не про стійкість зубів до карієсу, а про карієсрезистентність всього організму (стійкість до карієсу і карієсрезистентність — синоніми), тобто про обумовлюючу стійкість емаль зубів до карієсу карієсрезистентності організму і порожнини рота.

Підтвердженням цьому служить наступний приклад: після важкого загального або інфекційного захворювання (після важкої пневмонії, ангіни, кору, грипу) у дитини з`являється безліч нових каріозних порожнин. З подібним явищем зустрічається тільки дитячий стоматолог і лише він може пояснити множинне виникнення карієсу різким зниженням загальної резистентності організму та низьким або дуже низьким рівнем стійкості зубів до карієсу, коли приріст каріозних поразок розвивається надзвичайно інтенсивно і розглядається як декомпенсована форма карієсу.

Потрібно привчити дитину до гігієни порожнини рота змалку. Прикладом повинні бути батьки, бабуся і дідусь. Ми рекомендуємо починати чистити зуби з 2 років. В цей час є майже повний комплект зубів, малюк міцно стоїть на ніжках, навчився полоскати рот. Деякі стоматологи рекомендують в цьому віці чистити зуби без пасти, тільки зубною щіткою. Ми — проти. Малюкові слід купити яскраву щітку (можна дві), щетина повинна бути штучною і м`якою. М`якою щітку може зробити кип`ячення. Потім потрібно переходити на фтор - і пасти що вміщують кальцій. «Чистити зуби двічі: кожен ранок і вечір кожен!» Причому дитина все повиненна робити все сама, хай на спершу і невміло. Поступово малюк звикає, і сам вранці біжить чистити зуби, формується новий навик і звичка.

Порівняно новою і, на жаль, ще не зовсім поширеною є методика лікування одним доктором-стоматологом і дітей і батьків за принципом «у сімейного лікаря». Спостереження за такими дітьми показало, що у них навики гігієни розвиваються швидше, а приріст карієсу значно менший, ніж у дітей, стоматологічна допомога яким надавалась, за звертанням або в дитячих колективах. Мабуть, приклад батьків, в основному мам, сприятливо впливає на дитину, заспокоює її та допомагає отриманню гарних результатів лікування.

Дата добавления: 2015-10-16