Страхові компанії

Страхові компанії відіграють важливу роль на фінансовому ринку, забезпечуючи інвесторам страховий захист від різного роду ризиків. Страхові компанії умовно поділяються на компанії страхування життя і компанії страхування майна та від нещасних випадків. Характер проведення пасивних та активних операцій у них однаковий: продаючи страхові поліси, вони мобілізують певні суми коштів, які розміщують у дохідні активи. З доходів від цих активів вони покривають свої операційні витрати, одержують прибутки. З мобілізованих коштів ці компанії створюють резерви для виплати відшкодувань при настанні страхових випадків. Відмінність між ними полягає в способах розміщення мобілізованих коштів у дохідні активи.

Компанії зі страхування життя мають можливість досить точно визначити коефіцієнт смертності населення і спрогнозувати на цій підставі розподіл своїх виплат за страховими полісами в часі. Це дає їм можливість переважну частину своїх резервів розміщувати в довгострокові, найбільш дохідні активи - облігації та акції корпорацій, заставні, довгострокові депозити тощо. Компанії зі страхування майна та від нещасних випадків страхують від випадків, настання яких значно менш прогнозоване, ніж смертність населення. Тому вони не можуть розміщувати свої резерви в такі ж активи, як компанії зі страхування життя, а змушені обмежуватися переважно короткостроковими цінними паперами (державними, муніципальними) і тільки частково інвестувати в довгострокові облігації чи акції.

Страхові компанії у розвинутих країнах мобілізують величезні фінансові ресурси і є головними постачальниками довгострокових капіталів на грошовому ринку. Крім довгострокових цінних паперів, вони можуть вкладати свої ресурси в іпотечні позики, в довгострокові позики під заставу нерухомості тощо.

Предметам безпосередньої діяльності страхових компаній може бути лише страхування, перестраховування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Допускається виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених угод про сумісну діяльність.

Діяльність страхових компаній в Україні регламентується Законом «Про страхування», а також ліцензійними умовами провадження страхової діяльності.

Закон «Про страхування» регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб. Дія цього Закону не поширюється на державне соціальне страхування.

Згідно закону, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Основними суб’єктами процесу страхування є страхові компанії та страхувальники.

Страхові компанії (страховики) - це фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства", а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування. Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування. Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування. Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Страхування може бути добровільним або обов'язковим. Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно.

Найбільш поширеними видами добровільного страхування в Україні є: страхування життя; страхування від нещасних випадків; медичне страхування; страхування здоров'я на випадок хвороби; страхування транспорту; страхування повітряного транспорту; страхування вантажів та багажу; страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ; страхування цивільної відповідальності власників транспорту; страхування відповідальності перед третіми особами; страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту); страхування інвестицій; страхування фінансових ризиків; страхування судових витрат; страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій; страхування медичних витрат; інші види добровільного страхування.

В Україні згідно із ст.7 Закону «Про страхування» передбачено 43 випадки обов’язкового страхування. Наведемо приклади декількох видів обов'язкового страхування: 1) медичне страхування; 2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків; 3) особисте страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд); 4) страхування спортсменів вищих категорій; 5) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини; 6) страхування предметів застави; 6) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті; 7) авіаційне страхування цивільної авіації; 9) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; 10) та інші види обовзкового страхування.

Предметом страхування є страховий випадок. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Ключовим фактором що враховується при визначенні страхової виплати є франшиза. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Лізингові компанії - фінансово-кредитні формування, що досить поширені в західних країнах та поступово набирають свого розвитку в Україні.

Лізинг - порівняно нова специфічна форма організації кредитно-фінансових відносин, що поєднує в собі елементи кредитування в натуральній і грошовій формі. Лізинг забезпечує підприємствам можливість одержати необхідне устаткування без значних разових витрат грошових коштів, що є неминучими при звичайній купівлі.

Розрізняють два види лізингу:

- фінансовий;

- операційний.

Правові основи здійснення лізингових операцій на Україні регулюються Законом "Про лізинг". Оформляються лізингові угоди договорами оренди. Ресурси лізингових компаній формуються з власного капіталу та банківських позичок. Особливістю лізингового посередництва є те, що в ньому кредитування здійснюється в товарній формі і має довгостроковий характер, що дуже зручно для позичальників. В Україні лізинг розвинутий слабо, проте має гарні перспективи в умовах економічного зростання, особливо в сільському господарстві, малому та середньому бізнесі.

Факторингові компанії - це фінансові посередники, що спеціалізуються на купівлі у фірм права на вимогу боргу. Ці права існують, як правило, у вигляді дебіторських рахунків за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Сплату по цих рахунках при настанні строків одержує факторингова компанія. Оформляється така операція спеціальним договором між фактором та його клієнтом, що продає свої вимоги.

Факторинг є складною фінансовою операцією, в якій поєднуються елементи кредитування з посередницькими послугами. Тому дохід від факторингової операції формується з двох частин - з процента на виплачену клієнту суму та комісію, яка розраховується на суму куплених у клієнта розрахункових документів. Строк такого кредиту досить короткий, тому рівень процента по ньому невисокий. Однак великі суми платіжних документів, що купуються, та стягування комісії на всю їх суму забезпечують достатні доходи, щоб розвивати цей бізнес. Такі компанії звичайно створюються при банках і широко користуються позичками цих банків для здійснення своїх операцій. Окремі банки самостійно виконують такі операції для своїх клієнтів.

Резюме

Кредитна спілка є неприбутковою організацією, яка надає послуги лише своїм членам. Кредитна спілка діє на підставі ЗУ «Про кредитні спілки», веде бухгалтерський облік за загальним планом рахунків.

Сьогодні «ломбард» — це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк і під відсоток та надання супутніх послуг. Ломбарди залишаються одним із найбільш консервативних і стабільних фінансових інститутів для фізичних осіб — вони орієнтовані на видачу дрібних та короткострокових кредитів. У процесі своєї діяльності ломбарди можуть надавати фінансові та супутні послуги в процесі здійснення фінансового кредитування. Крім того, ломбарди також можуть надавати супутні нефінансові послуги, до яких належить скупка дорогоцінних металів, виробів з них, дорогоцінного каміння, зберігання цінностей тощо.

Інвестиційні компанії та інші небанківські кредитні установи відіграють важливу роль в мобілізації грошового капіталу. Вкладаючи значну частку акумульованих грошових засобів в акції, корпоративні облігації, нерухомість, інвестиційні та небанківські кредитні посередники грошового ринку, залучають до інвестиційного процесу як дрібного так і крупного інвестора, завдяки чому вдається мобілізувати значні грошові кошти для капіталовкладень в економіку.

Інститути спільного інвестування (приватні та корпоративні фонди) це найпоширеніші способи колективного вкладення грошових у сучасному світі, коли об'єднання коштів багатьох вкладників дозволяє розширити спектр інвестиційних можливостей і здійснювати ефективніше і професійніше управління цими засобами.

Питання для перевірки знань

1. Дайте визначення кредитній спілці.

2. Поясніть, у чому кредитні спілки мають для позичальника певні переваги перед банком?

3. Розкрийте історію виникнення кредитних спілок.

4. Перелічіть принципові засади, на яких базувались кредитні спілки утворені Ф. Райфайзсном.

5. Чому з розвитком ринкової економіки посилюється роль кредитних спілок?

6. Розкрийте історію виникнення і розвитку кредитних спілок у нашій державі.

7. Що таке ломбард?

8. Назвіть послуги, які мають право надавати ломбарди.

9. Які органи регулюють діяльність ломбардів в Україні?

10. Назвіть принципи діяльності ломбардів.

11. Розкрийте сутність «ломбардного кредиту», які його особливості?

12. Що може бути предметом застави при наданні ломбардного кредиту?

13. Яким чином здійснюється оплата послуг ломбардів?

14. До якого виду послуг відносять ломбардні операції згідно з чинним законодавством України?

15. Охарактеризуйте процес зберігання майна ломбардом.

16. Соціальна роль ломбардів.

17. Охарактеризуйте особливості пасивних та активних операцій інвестиційних компаній, інститутів спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів та інших фінансово-кредитних посередників.

18. Назвіть види та охарактеризуйте економічні передумови розвитку інвестиційних компаній.

19. Охарактеризуйте переваги колективного інвестування для інвесторів.

20. У чому полягає економічний зміст спільного інвестування?

21. З'ясуйте особливості відкритих, інтервальних та закритих інвестиційних фондів.

22. Охарактеризуйте особливості функціонування пайових та корпоративних інвестиційних фондів

23. Які ознаки визначають структуру активів недиверсифікованих ІСІ?

24. Назвіть основних суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення та охарактеризуйте їх функції.

Дата добавления: 2015-10-16