Основні показники діяльності фінансових посередників

№	Показник/роки	Кредитні спілки	Страхові компанії	Пенсійні фонди	Ломбарди	Банки
	Кількість установ
	2002 рік	(2005р)		54 (2005р)	(2005р)
	2009 рік
	2010 рік
	Величина активів, млн.. грн..
	2002 рік	870,27	4 105, 2	46, 15	417,6	67826.7
	2009 рік	4 218,0	41 970,1	857,9	618,9
	2010 рік	3 432,2	45 234,6	1 144,3	888,2
	Величина власного капіталу млн.. грн..
	2002 рік	250,912	1 550,5	36. 44*		10049.1
	2009 рік	765,8	14 876,0	754,6*	349,9
	2010 рік	1 117,3	14 429,2	925,4*	627,5

* Загальна сума пенсійних внесків

Історія виникнення кредитних спілок починається з ідеї фінансової допомоги, яка виникла в 50-х роках XIX століття в Німеччині. Видатні німецькі кооператори Герман Шульце-Дейліч і Фрідріх Райффайзен майже одночасно запропонували різні підходи в організації кооперативного кредитування: один – для міського населення, інший – для сільського. Відповідно, були і два типи кредитних кооперативів: кредитні товариства Райффайзена і ощадно-кредитні товариства Шульце-Дейліча.

Незабаром після появи в Німеччині подібні товариства виникли у Великобританії і в Італії, а потім розповсюдилися в Європі, Північній Америці, Ірландії, Канаді і Австралії. У Канаді родоначальником кредитної кооперації став А. Дежарден, який заснував у 1900 р. у Квебеку кредитну спілку «Народна каса».

З розвитком суспільного виробництва кредитні спілки набувають подальшого розширення. Це обумовлюється тією обставиною, що кредитні спілки можуть надавати своїм членам широкий спектр послуг, які пов’язані з різноманітними і досить часто індивідуалізованими потребами особи. Серед найбільш поширених слід назвати кредити під купівлю або будівництво житла, придбання автомобіля, оплату навчання, організацію відпочинку і т. ін. Кредитні спілки надають також різного роду консультативні послуги, часто організовують різні заходи для своїх пайовиків. Останнє пов’язано з тим, що кредитні спілки — це не тільки фінансові заклади, а й певні суспільні організації.

Держава, як правило, створює всі необхідні умови для організації і функціонування кредитних спілок, оскільки в умовах ринкової економіки вона завжди зацікавлена у системі самофінансування населення. Особливо швидко розвиток кредитних спілок відбувається на початку XX ст. Сьогодні кредитні спілки існують більш ніж у 80-ти країнах світу. Всього в світі налічується більше 42 тисяч кредитних спілок у 84 країнах світу із активами в 656 млрд. доларів, які об'єднують 157 мільйонів членів. Повсюдний розвиток кредитної кооперації привів до того, що в 1971 році була створена Усесвітня Рада Кооперативних спілок, який сьогодні представляє кредитний рух в 92 країнах світу. У Російській імперії кредитні спілки – ощадно-позичкові товариства – виникли в 70-х роках 19 сторіччя, і на початок Першої світової війни Росія стала провідною країною світу за кількістю кредитних спілок. На жаль, після революції вони не користувалися особливою прихильністю більшовицького уряду, а в 1930 році були і зовсім закриті.

У країнах за часів командно-адміністративної системи кредитних спілок не було, або вони існували у формі кас взаємодопомоги при державних підприємствах, хоча це не були кредитні спілки в повному розумінні цього слова. Такий досвід був і в Україні, коли вона входила до складу СРСР.

Історія виникнення кредитних спілок нашої держави пов’язана з конкретною подією, яка відбулася в м. Гадяч Полтавської губернії у 1869 р. У цьому містечку 28 громадян отримали гроші за оренду сіножатей. Сума грошей була мізерною і її не стали ділити між орендодавцями, а вирішили створити товариство фінансової взаємодопомоги. Так була утворена в Україні перша кредитна спілка.

У кінці XIX ст. в селі Сокиринці тієї ж Полтавської губернії виникло позиково-ощадне товариство, яке об’єднувало 28 сіл і налічувало 11 тис. членів. У подальшому процес створення кредитних спілок посилювався.

1917 року Тимчасовий уряд Росії створив в Україні Центральний український кредитний комітет. Його очолив відомий український учений-економіст М. Туган-Барановський. На цей момент в Україні діяло 3300 кредитних спілок. У подальшому кредитні спілки в Україні були зруйновані. Це відбулося в 1929 р. у Східній, а в 1939 р. у Західній Україні. їх майно і кошти були націоналізовані, і вони припинили своє існування.

З набуттям Україною незалежності і поступовим переходом до ринкової економіки виникли питання про створення кредитних спілок. Кредитні спілки в нашій державі за своєю сутністю — це об’єднання фізичних осіб, які сплачують грошові внески, стають спільними власниками об’єднаних коштів і водночас користувачами цієї власності та є неприбутковими організаціями.

В Україні кредитні спілки почали виникати ще до появи спеціальних нормативних актів, які мали визначати умови їх організації та діяльності. Створюючи їх, організатори спирались на закони про підприємство та підприємництво. Однією з перших стала кредитна спілка, створена медичними працівниками міста Кривий Ріг навесні 1992 р.

Перший спеціальний нормативний акт щодо кредитних спілок з’явився у 1993 р. Це був Указ Президента України «Тимчасове положення про кредитні спілки в Україні». Відповідно до нього кредитна спілка набувала статусу громадської організації, що мала об’єднувати не менше як 50 осіб. За мету своєї діяльності кредитні спілки визначали фінансовий і соціальний захист членів спілки на основі взаємного кредитування. Крім того, спілка мала можливість займатись видавничою і благодійною діяльністю. Порівняно з досвідом організації функціонування кредитних спілок у високорозвинених країнах це був досить обмежений перелік послуг, що суттєво зменшувало можливості кредитних спілок і обмежувало їх роль у ринковій економіці.

Кредитним спілкам заборонялося бути засновниками суб’єктів підприємницької діяльності, а також займатись цією діяльністю, видавати позику спілка могла тільки своїм членам. Зрозуміло, що це законодавство мало тимчасовий характер, було недосконалим, не відповідало умовам розвитку ринкової економіки і тому невдовзі було замінено новим правовим актом. Прибуток, який утворюється внаслідок діяльності, що здійснюють кредитні спілки, після відшкодування витрат і сплати податків та платежів до бюджету залишається в розпорядженні кредитної спілки й розподіляється на цілі, передбачені в статуті спілки. Частину прибутку розподіляють на внески його членів відповідно до розміру коштів, внесених кожним членом кредитної спілки.

У кінці 2001 р. Верховною Радою прийнято Закон України»Про кредитні спілки», згідно з цим законом кредитна спілка визначена як неприбуткова громадська організація, що на кооперативних засадах заснована фізичними особами, яка за рахунок сукупних грошових внесків задовольняє потреби своїх членів у взаємному кредитуванні та наданні різноманітних фінансових послуг.

Неприбутковість кредитної спілки полягає в тому, що вся її діяльність спрямована не на отримання прибутку, а на надання кредитних і ощадних послуг своїм членам. Кредитна спілка - це самоврядна демократична організація, форма самоорганізації людей, які об'єднавшись власними силами, створюють для самих себе можливість задоволення своїх потреб у фінансовій сфері. Як свідчить міжнародна практика та власна історія України, кредитні спілки завжди виникали там і тоді, коли людям були необхідні певні фінансові послуги, але або їх не надавала жодна фінансова інституція в силу непривабливості даного сектору фінансового ринку з точки зору можливості отримання прибутку (комерційні банки в Україні сьогодні), або ж такі послуги пропонувалися на невигідних, часто грабіжницьких умовах, користуючись монополією та неможливістю іншим чином задовольнити свої потреби в дрібному кредитуванні широким верствам населення (ломбарди в Україні сьогодні). Іншими словами, кредитні спілки - це фінансовий механізм, завдяки якому люди шляхом кооперування своїх зусиль, ідей та коштів можуть отримати необхідні послуги значно дешевше, ніж в тому випадку, коли кожний з них намагався би діяти самостійно. Зокрема, кредитні спілки визначаються наступними ознаками:

1. Кредитна спілка завжди створюється і діє на базі певної монолітної спільноти людей, які об’єднані відповідно до їх інтересів, спільної діяльності або компактного місця проживання. Така спільнота виступає в якості поля членства для своєї кредитної спілки. В Україні полями членства для кредитних спілок можуть бути трудові колективи, громадські організації, професійні спілки, церковні приходи та територіальні громади. Ця ознака відрізняє кредитні спілки від будь-яких суб’єктів підприємницької діяльності, які засновує довільна група осіб, об’єднаних з метою отримання прибутку в процесі господарського обороту вкладених інвестицій.

2. Кредитні спілки надають послуги лише своїм членам. Таким чином, на відміну від суб’єктів підприємницької діяльності в кредитній спілці члени одночасно виступають в якості власників та клієнтів. Очевидно, що членам-власникам немає сенсу “заробляти” прибуток на собі ж як членах-клієнтах, а єдиним завданням спілки є забезпечення найдешевших послуг членам за рахунок акумульованих ними ж фінансових ресурсів.

3. В кредитній спілці немає засновників та статутного фонду з точки зору традиційного трактування цих понять щодо суб’єктів підприємницької діяльності. Будь-який член, незалежно від моменту його вступу в спілку, має ті самі управлінські і майнові права, що і перші 50 засновників. Кредитна спілка є відкритою організацією, в якій гарантується вільний вступ і вихід із членів спілки.

4. Кожний член спілки, незалежно від розміру його вкладів, має право 1 голосу в питаннях управління кредитною спілкою. Отже, кредитна спілка як добровільне об’єднання громадян не може контролюватися обмеженою кількістю людей, що є запорукою захисту інтересів всіх без виключення членів та побудови роботи спілки на засадах довір’я та взаємодопомоги.

5. Управління кредитною спілкою здійснюється відповідно до принципів демократичного самоуправління. Найвищим органом управління спілкою є Загальні збори членів, які скликаються принаймні 1 раз на рік. Збори обирають з числа членів три статутних органи, що діють в період між Зборами, а саме: Правління (оперативне управління поточною діяльністю, формування портфелю послуг та процентної політики), Кредитний комітет (реалізація кредитної політики щодо надання та супроводження позичок членам спілки) та Наглядовий комітет (нагляд за діяльністю органів управління спілкою). Всі ці органи працюють на громадських засадах. У випадку необхідності за рішенням Правління спілки може створюватися платна Виконавча дирекція.

6. Кредитна спілка не займається жодною іншою господарською діяльністю крім надання кредитних і ощадних послуг своїм членам. Ця ознака зумовлена тим, що діяльність кредитної спілки як організації, яка не має на меті отримання прибутку, спрямована власне на надання конкретних послуг, що і визначає її вузьку спеціалізацію щодо можливих напрямів використання акумульованих за рахунок заощаджень членів фінансових ресурсів.

7. Кредитна спілка створюється і діє в першу чергу для забезпечення можливості членам отримати кредит на прийнятних для них умовах. Відсотки, отримані спілкою за кредитами, складають її дохід, який надалі направляється на формування фондів та нарахування відсотків на вклади членів.

8. Кредитна спілка за своєю природою є не лише ефективним механізмом взаємокредитування своїх членів, але й громадською організацією. Тому спілка за рішенням Загальних зборів чи органів управління може надавати організаційну та фінансову підтримку для реалізації різноманітних громадських ініціатив та гуманітарних програм в інтересах своїх членів, а також здійснювати благодійницьку діяльність та соціальні проекти для дітей, інвалідів та інших найменш соціально захищених категорій населення.

Порядок створення та реєстрації кредитної спілки умовно можна розділити на три етапи:

1. Створення кредитної спілки як юридичної особи;

1.1. Організація ініціативної групи з кількох осіб. Бажано, щоб у ній були люди, які знають економіку, право, бухгалтерію, і які ще до Установчих загальних зборів встигнуть освоїти чинне законодавство про кредитні спілки та, по можливості, ознайомляться з практикою діяльності існуючих кредитних спілок. Ініціативна група здійснює всю необхідну підготовчу роботу по проведенню Установчих зборів спілки.

1.2. Установчими Зборами приймається ряд обов'язкових рішень, які фіксуються в протоколі зборів. До таких рішень, зокрема, відносяться:

1.3. Рішення про створення кредитної спілки з відповідною назвою. За це рішення повинні проголосувати не менше 50 осіб, які беруть участь у зборах, оскільки саме в такому випадку може бути створений союз згідно п.7 "Тимчасового положення про кредитні спілки в Україні".

1.4. Рішення про прийняття Статуту спілки та тексту угоди про заснування.

1.5. Рішення про обрання відповідних статутних органів. Як правило, кредитні спілки обирають стартовий склад Правління спілки в кількості 5 членів, кредитного комітету - 3 членів і наглядового комітету - 3 членів.

1.6. Рішення про уповноваження кількох учасників Установчих Зборів (як правило, членів обраного правління) для підписання, від імені засновників спілки, установчого угоди.

Крім цього, Установчі Збори можуть приймати інші рішення, необхідні на думку засновників: визначити порядок відшкодування витрат на реєстрацію; прийняти положення про роботу окремих органів управління та формування спеціальних фондів; визначити структуру та політику надання послуг і т.д.

Результати проведення Установчих зборів затверджуються протоколом, який підписують голова та секретар зборів. До протоколу у вигляді додатку готується список учасників зборів, які взяли участь у створення союзу. Крім імен учасників в додатку вказуються основні паспортні дані учасників.

1.7. Узгодження статуту кредитної спілки відбувається в територіальних управліннях НБУ (згідно з постановою НБУ № 133 від 09.04.02 р.). Нацбанк перевіряє механізми кредитування, залучення коштів і розрахунків. У разі невідповідності статуту вимогам законодавства та нормативних актів НБУ документ повертається кредитній спілці із зауваженнями.

1.8. державна реєстрація кредитної спілки здійснюється в Мін'юсті, тобто в його регіональних управліннях і в результаті кредитна спілка отримує свідоцтво про державну реєстрацію.

1.9. Відкриття розрахункового рахунку. Схема його відкриття однакова у всіх випадках. Ліміт каси встановлюється кредитною спілкою самостійно. При цьому кредитна спілка просто повідомляє банку про його розмір. Каса створюється кредитною спілкою на тих же підставах, що і у всіх інших підприємств (Інструкція НБУ № 4, затверджена постановою № 69 від 19.02.01 р.).

1.10. приміщення. краще орендувати офіс і знаходитися за тією адресою, на який реєструється кредитна спілка.

2. Реєстрація кредитної спілки в Комісії з регулювання ринків фінансових послуг (набуття статусу фінансової установи)

3. Отримання ліцензії на право залучати внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки.

Майно кредитної спілки формується за рахунок вступних, обов'язкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки, плати отриманої за надання своїм членам кредитів та інших послуг, а також доходів від господарської діяльності та доходів від придбаних кредитною спілкою державних цінних паперів. Також кредитна спілка може формувати майно за рахунок грошових та інших майнових пожертвувань, благодійних внесків, грантів, безоплатної технічної допомоги як юридичних, так і фізичних осіб, у тому числі іноземних;

Капітал кредитної спілки складається з пайового, резервного та додаткового капіталів, а також залишку нерозподіленого доходу спілки і не може бути меншим 10 відсотків від суми її загальних зобов'язань.

Пайовий капітал кредитної спілки формується за рахунок обов'язкових та додаткових пайових членських внесків членів кредитної спілки.

Резервний капітал призначений для відшкодування можливих збитків кредитної спілки, які не можуть бути покритими за рахунок надходжень поточного року, забезпечення платоспроможності кредитної спілки та захисту заощаджень її членів. Резервний капітал кредитної спілки формується за рахунок вступних внесків членів кредитної спілки та частини доходів кредитної спілки до моменту досягнення ним не менш як 15 відсотків від суми активів, зважених на ризик кредитної спілки. Статутом кредитної спілки можуть бути передбачені й інші джерела формування резервного капіталу.

Додатковий капітал кредитної спілки формується за рахунок цільових внесків членів спілки, благодійних внесків фізичних та юридичних осіб, безоплатно отриманого майна і необоротних засобів.

Регулювання діяльності кредитних спілок відбувається на трьох рівнях (рис 8.1.1). Державне регулювання і нагляд за діяльністю кредитних спілок здійснює Уповноважений орган (Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг) згідно з законодавством України про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, інші державні органи відповідно до їх компетенції.

Рис. 8.1.1. Рівні регулювання діяльності кредитних спілок

Подальший розвиток кредитних спілок в Україні пов’язаний як із загальним поліпшенням економічної ситуації в країні, так і з вирішенням проблем, що безпосередньо стосуються кредитних спілок і пов’язані з організацією їх діяльності. Серед цих проблем найбільш важливими є:

—розробка і подальше вдосконалення законодавства, що регламентує діяльність кредитних спілок;

—створення стабілізаційного фонду, здатного захистити інтереси вкладників. Прикладом цього може бути досвід США, де з боку уряду є повна гарантія повернення внесків у розмірі до 100 тис. доларів.

5 червня 2007 року на було ухвалене рішення про утворення Об’єднання юридичних осіб «Об’єднання кредитних спілок «Програма захисту вкладів» (далі — «Програма захисту вкладів») і затверджений його Статут.

Засновниками Об’єднання стали 6 кредитних спілок з різних куточків України. Це — Церковна кредитна спілка «Анісія» (м. Львів), кредитна спілка «Україна» (м. Харків), кредитна спілка «Харківська каса взаємодопомоги» (м. Харків), кредитна спілка «Оберіг» (м. Малин, Житомирська обл.), кредитна спілка «Самопоміч» (м. Заліщики, Тернопільська обл.) та кредитна спілка «Станіславська» (м. Івано-Франківськ). Згодом до них приєдналася та кредитна спілка «Азовська кредитна компанія» (м. Маріуполь, Донецька обл.). На сьогодні учасниками «Програми захисту вкладів» є 49 кредитних спілок (42 учасники «Програми захисту вкладів» і 7 кандидатів в учасники «Програми захисту вкладів»).

Предметом діяльності «Програми захисту вкладів» є вжиття заходів фінансової, організаційної, правової та методологічної підтримки кредитних спілок-учасників ПЗВ з метою забезпечення належного рівня їхньої фінансової стабільності, прозорості, ринкової ефективності й соціальної відповідальності, а також представництва та захисту їхніх інтересів у взаємовідносинах з державою, елементами інфраструктури та іноземними партнерами.

Цілі діяльності «Програми захисту вкладів» визначено, виходячи з основоположної філософії та концептуальної моделі «Програми захисту вкладів» як унікального утворення кредитних спілок, яке поєднує в собі три якості: ««Програми захисту вкладів» — єдиний системний бренд», ««Програми захисту вкладів» — система колективної безпеки» та ««Програми захисту вкладів» — ринковий клуб». Зокрема, цілями Програми захисту вкладів є:

§ гарантування високого рівня ділової репутації й авторитету кредитних спілок-учасників «Програми захисту вкладів» і формування їхнього єдиного публічного ринкового бренду;

§ здійснення функцій лобіювання, системного представлення та захисту інтересів кредитних спілок-учасників «Програми захисту вкладів» у взаємовідносинах з державними органами, у тому числі контролюючими, правоохоронними та судовими;

§ забезпечення фінансової стабільності кредитних спілок-учасників «Програми захисту вкладів» і захист грошових вкладів їхніх членів;

§ координація та підтримка ефективної ринкової політики кредитних спілок-учасників «Програми захисту вкладів», у тому числі в умовах системних фінансових криз і суттєвих змін ринкової кон’єктури;

§ запровадження на саморегулівних засадах міжнародних кооперативних принципів і стандартів ефективного пруденційного нагляду для кредитних спілок-учасників «Програми захисту вкладів»;

§ проведення безвиїзного (дистанційного) та виїзного моніторингу фінансового стану, практики надання фінансових послуг і діяльності системи управління кредитних спілок-учасників «Програми захисту вкладів»;

§ здійснення постійного навчального, консультативного й інформаційного супроводження діяльності кредитних спілок-учасників «Програми захисту вкладів»;

§ запровадження ефективних механізмів підвищення рівня ліквідності та рефінансування кредитних спілок-учасників «Програми захисту вкладів»;

§ утворення або централізоване залучення до співпраці з кредитними спілками-учасниками «Програми захисту вкладів» необхідної сервісної інфраструктури та ділових партнерів;

§ представлення інтересів кредитних спілок-учасників «Програми захисту вкладів» у взаємовідносинах з міжнародними організаціями й іноземними партнерами.

«Програма захисту вкладів» є добровільним об’єднанням кредитних спілок, відкритим для всіх кредитних спілок.

Кредитна спілка може здійснювати тільки ту діяльність, що передбачена статтею 20 Закону «Про кредитні спілки» і указана в статуті, а саме:

1) приймає вступні, обов’язкові пайові й інші внески від членів спілки;

2) надає кредити своїм членам на умовах їхньої платності, терміновості і забезпеченості в готівковій і безготівковій формі. Одержувати кредити від імені членів кредитної спілки можуть також селянські (фермерські) господарства і приватні підприємства, що знаходяться в їхній власності. Розмір кредиту, наданого одному члену кредитної спілки, не може перевищувати 20 % від капіталу кредитної спілки;

3) залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі. Зобов’язання кредитної спілки перед одним своїм членом не можуть бути більше 10 % від загальних зобов’язань кредитної спілки;

4) виступає поручителем виконання членом спілки зобов’язань перед третіми особами;

5) розміщає тимчасово вільні кошти на депозитних рахунках в установах банків, що мають ліцензію на право роботи з внесками громадян, об’єднаній кредитній спілці, а також купує державні цінні папери, і паї кооперативних банків;

6) залучає на договірних умовах кредити банків, кредити об’єднаної кредитної спілки, кошти інших установ і організацій винятково для надання кредитів своїм членам. Загальна сума притягнутих коштів, у т.ч. кредитів, не може перевищувати 50 % вартості загальних зобов’язань і капіталу кредитної спілки на момент залучення;

7) надає кредити іншим кредитним спілкам;

8) виступає членом платіжних систем;

9) оплачує з доручення своїх членів вартість товарів, робіт і послуг у межах наданого йому кредиту;

10) здійснює благодійну діяльність за рахунок засобів спеціально створених для цього фондів.

Слід зазначити, що кредитна спілка має право надавати п’ять видів фінансових послуг:

1. Надання кредитів членам кредитної спілки.

2. Надання кредитів іншим кредитним спілкам.

3. Залучення внесків членів кредитної спілки на депозитні рахунки.

4. Надання поручительства при виконанні членом кредитної спілки зобов'язань перед третіми особами.

5. Переказ грошових коштів.

І тільки один вид, а саме залучення внесків членів кредитної спілки на депозитні рахунки, підлягає ліцензуванню.

Для забезпечення надійності і стабільності діяльності кредитних спілок вони повинні створювати резервний фонд у межах 5 — 15 % від коштів спілки. При цьому максимальний розмір кредиту обмежений 10 % коштів спілки.

У наслідок фінансової кризи, багато кредитних спілок припинили роботу й існування. З 2008 до 2010 обсяг кредитів скоротився на половину (на 51 %), а обсяг депозитів – на 60 %. Для підтримки ліквідності, кредитні спілки змушені покладатися в основному на своїх членів. Проте в нас є підстави вважати, що після кризи стан сектору кредитних спілок покращився. Ті кредитні спілки, які пережили кризу, продовжують роботу навіть за відсутності підтримки з боку Національного банку, Уряду й комерційних банків. Багато з них працюють у невеликих містах і селах. Ряд великих міських кредитних спілок, які мали значні ризики і побудували свої бізнес-моделі на споживчому кредитуванні або мінімізації податків у секторі з низьким рівнем правового регулювання, — не вистояли під час кризи. Скорочення кількості кредитних спілок є позитивним показником процесу їх консолідації.

Фінансово життєздатні кредитні спілки характеризуються, як правило, добре диверсифікованими портфелями кредитів і депозитів із значною часткою споживчих та виробничих кредитів і сильною базою місцевих членів. Представникам усього сектору потрібно брати приклад з кредитних спілок із високою якістю кредитних портфелів. Такі кредитні спілки також мають високий показник частки резервного капіталу до активів та частки ліквідних активів. Після фінансової кризи відбувається повільне відновлення. Для уникнення нових перегрівів у секторі варто керувати цим процесом відновлення. З цієї точки зору консолідація є важливішою за зростання.

Кредитні спілки повинні збільшити обсяги кредитування сільських малих і середніх підприємств та фермерів. Для дозволу надання кредитними спілками кредитів юридичним особам необхідно вносити зміни до законодавства. У довгостроковій перспективі кредитні спілки можна стабілізувати завдяки покращеній структурі членства та відповідної цілеспрямованості.

Однією з основних проблем кредитних спілок є відсутність центральних та спільних фінансових джерел для балансування потреб у ліквідності у зв'язку з сезонними коливаннями бізнесу і коливаннями на ринках капіталу. Створення централізованої структури рефінансування є необхідним елементом у розвитку функціонуючої системи кредитних спілок і це має отримати підтримку. Вимоги з доступу до схем рефінансування повинні бути суворими і обов'язковими. В тісній співпраці з галузевими фахівцями було розроблено ряд критеріїв кредитування окремих кредитних спілок.

Стрімкий розвиток кредитних спілок припадає на період 2004—2008 рр. Середньорічний приріст номінальних кредитів і депозитів становив, відповідно, 67 і 63 %. Кількість працюючих кредитних спілок зросла з 600 до 800. У 2004 році кількість членів кредитних спілок не перевищувала 10 000. До кінця 2008 року було 43 кредитних спілки із кількістю членів більше 10 000, у тому числі 4 кредитні спілки із кількістю членів більше 100 000. Фінансова криза досягла України в жовтні 2008 року, а її наслідки відчутні й до сьогодні. З раптовою зупинкою припливу іноземного капіталу і негативним сальдо рахунку поточних операцій, протягом останнього кварталу 2008 року відбулася девальвація національної валюти приблизно на 40 % по відношенню до долара США.

Щодо сучасного становища кредитних спілок на фінансовому ринку, то його можна визначити наступними показниками. Загальний обсяг активів кредитних спілок станом на 31.12.10 становив 3 432,2 млн. грн. і порівняно з аналогічним періодом 2009 року зменшився на 18,6% (станом на 31.12.09 становив 4 218 млн. грн.), але впродовж 2010 року спостерігається позитивна динаміка основних показників діяльності кредитних спілок, а саме, в 4 кварталі 2010 року порівняно з 1 кварталом 2 2010 року відбувається накопичення капіталу (на 71,8% або 466,1 млн. грн.) та збільшення активів кредитних спілок (на 14,7% або 440 млн. грн.). Загальний обсяг капіталу кредитних спілок станом на 31.12.10 становив 1 117,3 млн. грн. і порівняно з аналогічним періодом минулого року зріс на 45,9% (станом на 31.12.09 становив 765,8 млн. грн.). Найбільшу питому вагу в його структурі становив пайовий капітал у розмірі 916,8 млн. грн. (станом на 31.12.09 пайовий капітал кредитних спілок становив 815,6 млн. грн.). З огляду на вищезазначене, можна зробити висновок, що стрімке скорочення активів кредитних спілок в період кризи змінилось незначним їх нарощуванням з середини 2010 року. Розмір активів на кінець 2010 року становить 3 432,2 млн. грн., що складає 56,6% докризового рівня 2008 року.

Саме кредитні спілки, порівняно з іншими небанківськими фінансовими установами, виявилися найбільш вразливими до проявів фінансової кризи та найменш спроможними щодо її якнайшвидшого подолання. У цілому, загальна сума заборгованості 343 тис. членів кредитних спілок, які мали діючі станом на 31.12.10 кредитні договори, становила 3349,5 млн. грн., тобто в середньому кожен член-позичальник кредитної спілки на кінець періоду мав 9,8 тис. грн. боргу по кредиту (станом на 31.12.08 – 9,6 тис. грн.). Обсяг залучених внесків на депозитні рахунки в розрахунку на одну особу також збільшився: з 24,1 тис. грн. станом на 31.12.08 до 24,7 тис. грн. станом на 31.12.10.(див. Табл. 8.1.2). Таким чином, кредитні спілки поступово намагаються активізувати свою діяльність для подолання наслідків світової фінансової кризи та задоволення потреб своїх членів у наданні фінансових послуг.

Таблиця 8.1.2

Дата добавления: 2015-10-16