Транспортні шини

Для транспортування хворих у спеціалізовані лікувальні заклади застосо­вують транспортні шини, або, як їх ще називають, позалабораторні стандартні транспортні пов'язки. Найпоширенішими є: 1) проста головна пов'язка з бин­та; 2) стандартна головна пов'язка (головна шапочка); 3) стандартна шина-до-щечка А.А.Лімберга; 4) стандартна підборідна шина-праща Д.А.Ентіна; 5) стан­дартна верхньощелепна металева шина-ложка з позаротовими стержнями А.А.Лімберга (мал. 177).

Проста пов'язка з бинта застосовується у разі переломів верхньої щелепи. Якщо можливо, то уламки розміщують у більш-менш правильному положенні, а потім круговими обертами бинта навколо голови підтягують нижню щелепу до верхньої. Це найпростіший метод транспортної іммобілізації і найдоступні­ший в екстремальних ситуаціях (мал. 177, а).

Стандартна головна шапочка являє собою в'язану шапочку або шапочку, пошиту з будь-якої цупкої тканини, з бічними м'якими валиками та металеви-

ми гачками для гумових смужок. Бічні валики оберігають хворого від тиску смужок. Головна шапочка служить для прикріплення до неї стандартної верх­ньощелепної шини-ложки та підборідної пращі (мал. 177, б).

Дощечка А.АЛімберга зроблена з дерева. її підв'язують бинтом до стан­дартної головної пов'язки або фіксують на голові.

Стандартна підборідна шина-праща ДАЕнтіна виготовляється з пластмаси або металу. Вона має з кожного боку прорізи з трьома випинами, до яких при­кріпляють гумові стрічки стандартної головної пов'язки (мал. 177, в).

Звичайно пращу застосовують у разі переломів нижньої щелепи. Для змен­шення тиску на нижню щелепу пращу вистеляють ватою або м'якою тканиною з таким розрахунком, щоб м'які матеріали виходили за краї пращі. Пращу інко­ли використовують також у разі переломів верхньої щелепи. Тоді нижню ще­лепу підтягують до верхньої, що сприяє поверненню уламків верхньої щелепи у правильне положення.

Транспортна с гандартна верхньощелепна шина-ложка А.А.Лімберга може застосовуватися у разі поєднаного перелому верхньої та нижньої щелеп (мал. 177, г). Шина-ложка складається із ложки, до якої припаяні позаротові стержні, що мають пристосування для фіксації її до головної шапочки. У бічних стінках шини-ложки є отвори з випинами всередину у вигляді зачепних петель для прикріплення гумових кілець, які спрямовуються від алюмінієвої шини на нижній щелепі у разі її перелому. Використання цієї шини-ложки має певні обмеження у зв'язку з тим, що вона є стандартною, а не індивідуальною.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

І.Яка необхідність класифікації шин та апаратів, що застосовуються у

щелепно-лицевій ортопедії? 2.Які методи накладання лігатурних пов'язок?

З.Які особливості накладання коронкових та кільцевих назубних шин? 4. Які конструкційні особливості зубоясенних та наясенних шин? 5.Які переваги та недоліки застосування позаротових апаратів для

фіксації переломів щелеп? б.Яка є необхідність комплексного лікування хворих з ураженням

щелепно-лицевої ділянки?

a б в г

Мал.177. Транспортні шини: а — проста головна пов'язка з бинта; б — стандартна шина-дощечка А.А.Лімберга; в — стандартна підборідна шина-праща Д.А.Ентіна; г — стандартна верхньощелепна металева шина-ложка з позаротовими стержнями А.А.Лімберга

Щелепно-лицева ортопедія

Дата добавления: 2015-10-13