Ортопедії

У сучасній клініці ортопедичної стоматології застосовується велика кількість шин та апаратів. Деякі апарати різної конструкції мають однакову лікувальну дію, що зумовило необхідність їх класифікації.

За своїм призначенням апарати діляться на виправні (репонувальні), фіксу-вальні (утримувальні), направні, замісні, формувальні, розмикальні та комбі­новані.

Для лікування переломів щелеп застосовуються репонувальні апарати, за допомогою яких уламки розміщують у правильне положення. Розрізняють од-номоментну та поступову репозицію. Одномоментна репозиція проводиться ручним способом під час проведення операції, а поступова — апаратурним.

У тому разі, коли уламки співставити ручним способом не вдається, вико­ристовують репонувальні апарати, принцип дії яких грунтується на витяжінні, тиску та зміщенні уламків. Репонувальні апарати поділяють на апарати меха­нічної та функціональної дії. Вони складаються з 2 частин — опорної та діючої. Опорною частиною служать коронки, капи, кільця, базисні пластинки, голов­на шапочка. Діючою частиною апарату є пристосування, які розвивають ви­значені зусилля, а саме гумові кільця, пружиниста скоба, гвинти. У функціо­нально діючих апаратах для репозиції уламків використовують силу скорочення м'язів, яка через направлювальні площини передається на уламки, що зміщу­ються у потрібному напрямку. До таких шин належать шина Ванкевича, Вебе­ра, дротяні шини з шарнірами Шредера, Померанцевої-Урбанської (мал. 170).

Апарати, які утримують уламки щелеп у правильному положенні і ство­рюють нерухомість, називаються фіксувальними. До них можна віднести різні назубні шини, позаротові апарати, в тому числі і підборідну пращу (гіпсову, пластмасову, стандартну або індивідуальну) та головну шапочку (марлеву, гіпсову, стандартну із смужок шкіри або іншого матеріалу).

Фіксувальні апарати, кількість яких дуже велика, є основним засобом кон­сервативного лікування ушкоджень щелепно-лицевої ділянки. Більшість з них використовуються у разі переломів щелеп і тільки деякі - за умови кісткової пластики. Для правильного зрощення уламків необхідно забезпечити їх функ­ціональну стабільність. Міцність фіксації залежить від конструкції апаратів, фіксувальної здатності. У них розрізняють основні частини: це шинувальна та власне фіксувальна. Остання забезпечує зв'язок усієї конструкції апарату з кісткою. Фіксувальні апарати використовують також для утримання уламків нижньої щелепи після її резекції.

За наявності захворювань тканин пародонта та різко вираженої атрофії коміркового відростка забезпечити надійну фіксацію уламків назубними ши-

Мал. 170. Стальна шина (за З.М.Померанцевою-Урбанською): 7 — фіксація кінців дуги; 2 — пружиниста дуга, вигнута досередини; 3 — дуга, вигнута дозовні; 4 — дуга, яка переміщує уламки донизу; 5 — дуга, яка переміщує уламок до­низу за допомогою пелота; 6 — дуга з розпіркою; 7 — фіксації дуги (за Шельгорном)

нами неможливо. У такому разі показано використання зубо-ясенних шин, але фіксувальна здатність їх невелика.

Із впровадженням у практику ортопедичної стоматології швидкотвердію-чих пластмас з'явилася можливість використання різноманітних конструкцій назубних шин, хоч за своєю фіксувальною здатністю вони поступаються перед паяними шинами. Великим досягненням є, безумовно,.впровадження сплавів з ефектом "пам'яті" форми.

Формувальні апарати служать для опори пластичного матеріалу під час операцій з приводу пластики м'яких тканин лиця. Ці апарати тимчасово підтри­мують форму обличчя, створюють жорстку опору, запобігають рубцевим змінам м'яких тканин та їх наслідкам.

Формувальні апарати використовують як з метою відновних операцій, так

Щелепно-лицева ортопедія

і під час їх проведення. За конструктив­ними особливостями вони можуть бути різноманітними.

У будові цих апаратів виділяють формувальну частину та фіксувальні пристосування (мал. 171).

Апарати, які застосовуються для заміщення дефектів щелеп та віднов­лення їх форми і функції, називаються Мал. 171. Формувальний апарат (за заміщувальними. їх поділяють на зубо-А.І.Бетельманом; пояснення у тексті) _{коміркові) щел}епні, протези лиця, ком­біновані. Після резекції щелепи застосовують протези, які називаються після-резекційними. Розрізняють безпосереднє, наближене та віддалене протезуван­ня. Протези ще поділяють на операційні та післяопераційні, апарати — на стан­дартні та індивідуальні. Поділ апаратів за місцем їх прикріплення на внутріш-ньоротові, позаротові та комбіновані. До внутрішньоротових відносять апара­ти, які прикріплюються до зубів або прилягають до поверхні слизової оболон­ки ротової порожнини, до позаротових — апарати, які розміщені поза ротовою порожниною. До комбінованих належать апарати, одна частина яких кріпить­ся у ротовій порожнині, а друга — поза нею.

Внутрішньоротові апарати поділяються на мономаксилярні (однощелепні) та бімаксилярні (двощелепні).

За лікувальним призначенням апарати поділяють на основні і допоміжні. До основних належать фіксувальні та виправні у разі ушкоджень щелеп та їх деформацій, що мають самостійне лікувальне значення. До них також можно віднести замісні апарати. Допоміжними є апарати, які служать для успішного виконання шкірно-пластичних та кістково-пластичних операцій. У таких ви­падках основним видом лікувальної допомоги буде оперативне втручання, а допоміжним — ортопедичне.

Апарати та шини можуть бути виготовлені з пластмаси і сплавів металів. Останні бувають гнутими, литими, паяними і комбінованими.

Дата добавления: 2015-10-13