Зубо-ясенні та наясенні шини

Серед зубо-ясенних та наясенних шин найширшого застосування у клініці ортопедичної стоматології набули шини Вебера, Гунінга-Порта, А.А.Лімбер-га, М.М.Ванкевича.

Мал. 174. Зубо-ясенна шина Вебера (пояснення у тексті)

Шина Вебера належить до зубо-ясенних і використовується тоді, коли на уламках на обох щелепах є в достатній кількості зуби з високими клінічними коронками (мал. 174).

Виготовляється вона із акрилових пластмас і охоплює комірковий відрос­ток і коміркову частину та природні зуби з щічного й язикового боку завдяки прорізам у базисній пластинці, в той час як різальні та жувальні поверхні зубів залишаються вільними. Шину можно використовувати для іммобілізації уламків на етапі завершення лікування, коли консолідація уламків проходить із значним запізненням. Звичайно шина має похилу площину для запобігання зміщенню уламка. Використовують її переважно після репозиції уламків на за­вершальному етапі.

Наясенні шини Гунінга-Порта та Лімберга застосовують у разі переломів беззубих щелеп. Гунінг запропонував свою шину виготовляти із каучуку; вона складається із двох базисних пластинок, з'єднаних між собою, з отвором у фрон­тальній ділянці, який служить для вживання їжі хворими та гігієни ротової порожнини. Порт запропонував таку саму шину, але відливав її з чистого оло­ва, що погано переносилося пацієнтами. Нині дана шина виготовляється із ак­рилових пластмас (мал. 175, а).

А.А.Лімберг запропонував свою конструкцію шини для фіксації беззубих щелеп (мал. 175, б). Вона може застосовуватися тільки у поєднанні з пращепо-дібною пов'язкою.

Мал.175.Наясенні шини Гунінга-Порта (а) та Лімберга (б)

За наявності переломів беззубої нижньої щелепи використовують шину М.М.Ванкевича (мал. 176). Шина складається з верхнього базису, який

Щелепно-лицева ортопедія

фіксується на верхній щелепі залежно від клінічної картини (щелепа з повною втра­тою зубів або зі збереженими природними зубами). До цього базису приварюють вер­тикальні відростки, які опускаються дони­зу, торкаючись зовнішніми поверхнями язикових поверхонь уламків нижньої ще­лепи і утримуючи таким чином їх у пра­вильному положенні. Довжина вертикаль­ної площини повинна тільки сприяти ут­римуванню уламків, але не травмувати тканини дна ротової порожнини, вільно виводитися із неї.

Мал. 176. Шина М.М.Ванкевича

Дата добавления: 2015-10-13