Транспортні договори

Зобов'язання по наданню послуг виникають, зокрема,^; транспортних договорів.

Діяльність транспортних організацій полягає у просторове переміщенні пасажирів, пошти, вантажів, багаж надання інс послуг клієнтурі (наприклад: підтримка потрібної температур спеціальних вагонах при перевозах швидкопсувних вантажів).

Транспортні договори можна поділити на основ допоміжні, місцевого спо л учення, каботажні, закордонній сполучення, залізнично г о, річкового, повітряного.

♦ Основні, які перевищують головну сферу взаємо віднос транспортних організацій і клієнтури, - договори перевезеи вантажів, пасажирів і багажу, ^оговори буксирування.

♦ Допоміжні, - що покликані сприяти нормальній організа перевізного процесу, - це договори на організа

перевезення, експедиції, на експлуатацію під'їзних колій, подачу і прибирання вагонів, залежно від видів транспорту, яким забезпечуються перевезення вантажів, пасажирів і багажу, перевози поділяються на: залізничні, внутрішньо-водними шляхами (річкові), морські, повітряні, автомобільні.

Крім того, перевезення у межах територіальної сфери дії однієї транспортної організації (наприклад, Львівської залізниці) вважаються перевезеннями місиевого сполучення. Перевезення двома чи декількома організаціями одного виду транспорту є перевезеннями у прямому сполученні, а перевезення за єдиним транспортним документом організаціями різних видів транспорту - перевезення у прямому змішаному сполученні.

На морському транспорті перевезення і буксирування бувають: каботажні між портами ГУАМ одного і того ж моря (малий каботаж). У закордонному сполученні - між портами країн ГУАМ та іноземними портами.

Кожен з видів транспорту є окремою господарською системою, яка взаємодіє з іншими транспортними системами.

Крім названих, одним із видів транспорту є трубопровідний транспорт, який здійснює перекачування нафти, газу, води або інших продуктів.

Статтями /908-910/ ЦК передбачено загальні норми про договори перевезення вантажів, пасажирів і багажу, та відповідальності сторін по цих перевезеннях здійснюється статутами, кодексами окремих видів транспорту і правилами, що видаються в установленому порядку. Зокрема на залізничному діє Статут залізниць (скорочено СЗ).

На річковому - Статут внутрішнього водного транспорту /СВВТ/, на повітряному - Повітряний кодекс України /ПК/.

Контрольні завдання та запитання для засвоєння матеріалу: 1- Дайте визначення поняття "система цивільно-правових

договорів. 2. Що таке цивільно-правовий договір? З- Поняття односторонні та двохсторонні договори. 4. Розкрийте поняття установчого договору. 5- Хто може виступати суб'єктом установчого договору? "■ Розкрийте поняття договору купівлі-продажу.

7. Які є форми договору купівлі-продажу?

8. Розкрийге визначення поняття зобов'язань договору оренди.

9. Дайте визначення поняття ф'ючерені та форвардні контракти.

10. Дайте визначення поняття "аукціон" та "опціон".

11. Розкрийте зміст оперативного та фінансового лізингу.

12. Розкрийте зміст договору перевезення.

13. Які види транспортних договорів ви знаєте?

14. Яка відповідальність сторін передбачена законодавством невиконання або неналежне виконання договору перевезе вантажів?

Лекція №7

6.7. Тема: Правові засади стримання недобросовісної конкуренції та обмеження монополізму в економіці

1. Правові форми стримання недобросовісної конкуренції.

2. Монопольне становище на ринку і зловживання ним.

3. Правовий статус Антимонопольного комітету та його органів.

4. Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства.

Література

> В.С. Щербина, О.В. Щербина "Господарське законодавство України" (Збірник нормативних актів) К., 2001р.

> Антимонопольне законодавство (Бюлетень законодавства і юридичної практики України) К., Юрінком, Інтер, 2001р.

> Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 18.11.1997р.

> Закон України "Про Антимонопольний комітет України", із змінами та доповненнями, внесеними Законами України від 13.07.2001р.

> Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності." Від 18.02.1992р. (ВВР) №21.

Антимонопольний комітет України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

Антимонопольний комітет України підконтрольний Президенту України та підзвітний Верховній Раді України.

Антимонопольний комітет України щорічно подає Верховній Раді України звіт про свою діяльність.

Основними завданнями Антимонопольного комітету Украї­ни є:

♦ здійснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства;

♦ запобігання, виявлення і припинення порушень; антимонопольного законодавства;

♦ контроль за економічною концентрацією;

♦ сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність? відповідно до Конституції України, Закону України "Праї обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", Закону України "Пр захист від недобросовісної конкуренції".

6.7.1. Правові форми отримання недобросовісної конкуренції

Однією з правових форм отримання недобросовісне конкуренції, передбаченої цим Законом є діяльній Антимонопольного комітету, підпорядкованого Верховній Ра України. Антимонопольний комітет наділений широкил повноваженнями приймати обов'язкові до виконане підприємцями рішення.

З метою підтримки підприємництва та розвитку конкуреш Антимонопольний комітет України має право:

♦ визначати монопольне становище підприємців на товарнол ринку, в тому числі межі цього ринку; давати підприємця!) обов'язкові для виконання розпорядження про припинені) порушень антимонопольного законодавства та пр відновлення початкового становища, про примусовий по^ монопольних утворень, припинення неправомірних угод м»; підприємцями;

♦ давати органам управління обов'язкові для виконан розпорядження про скасування або зміну прийнятих нго неправомірних актів, про припинення порушень і укладені! ними угод, що суперечать антимонопольному законодавству;

♦ здійснювати контроль за дотриманням антимонопольвд вимог при створенні, реорганізації або ліквідації монопольне утворень, а також при придбанні часток (акцій, паїв),

можуть призвести до монопольного становища підприємця на ринку;

♦ вносити у відповідні органи влади і управління пропозиції щодо скасування ліцензій, припинення операцій зовнішньоекономічної діяльності підприємців у разі порушення ними антимонопольного законодавства;

♦ приймати розпорядження про накладення штрафів у випадках, передбачених статтею 19 цього Закону;

♦ звертатися до суду чи господарського суду з позовами до підприємців у зв'язку з порушенням ними антимонопольного законодавства;

♦ давати рекомендації органам влади і управління щодо проведення заходів, спрямованих на розвиток підприємництва і конкуренції;

♦ здійснювати дії з метою контролю за дотриманням антимонопольного законодавства."²

За статтею 16 "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності" у випадках, коли суб'єкти господарювання зловживають монопольним становищем на ринку, Антимонопольнии комітет України і його територіальні відділення мають право прийняти рішення про примусовий поділ монопольних утворень.

Рішення Антимонопольного комітету України і його територіальних відділень про примусовий поділ підприємств (об'єднань тощо) підлягає виконанню у встановлений строк, який не може бути менше шести місяців. Реорганізація монопольного утворення, що підлягає примусовому поділу, здійснюється на його розсуд за умови усунення монопольного становища цього утворення на ринку.

Антимонопольнии закон передбачає також відшкодування збитків потерпілому, завданих йому господарськими суб'єктами ^в результаті їх монопольного положення або недобросовісної конкуренції.

Стаття 19 Закону передбачає, що штрафи на суб'єктів господарювання - юридичних осіб накладаються

аконі "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій Діяльності". - Ст. 11.

до п'я ти,

Антимонопольним комітетом України у розмірі відсотків виручки суб'єкта господарювання від

реалізації'

продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що * передував року, в якому накладається штраф;

♦ за вчинення дій, які є зловживанням монопольним становищем* на ринку, ухилення від виконання або несвоєчасне виконання-рішень Антимонопольного комітету України і йопв територіальних відділень про припинення порушень! антимонопольного законодавства, відновлення початковог стану або зміну угод;

♦ за створення, реорганізацію (злиття, приєднання), ліквідаці суб'єктів господарювання (у тому числі господарсько товариства, асоціації, концерну або іншого об'єднай підприємств), вступ одного або декількох суб'є господарювання в об'єднання, придбання чи набуття бу. яким іншим способом у власність, одержання в управлі (користування) часток (акцій, паїв) та активів (майна) вигляді цілісних майнових комплексів суб'єк господарювання чи їх структурних підрозділів, а також; оренду цілісних майнових комплексів суб'єк господарювання чи їх структурних підрозділів без згоди на. Антимонопольного комітету України.

Стаття 20 Закону передбачає адміністратиг відповідальність посадових осіб та громадян, які займа підприємницькою діяльністю. Посадові особи органів держ влади, органів місцевого самоврядування та орг адміністративно-госнодарського управління та конт підприємств, установ, організацій, а також громадяни, займаються підприємницькою діяльністю без створе: юридичної особи, несуть адміністративну відповідальність зг'. з законодавством за:

- зловживання монопольним становищем на ри: антиконкурентні узгоджені дії, неподання, несвоєч^ подання або подання за відомо недостовірної інфор» Антимонопольному комітету України і територіальним відділенням.

б. 7.2. Монопольне становище на ринку і зловживання ним

Монопольне становище суб'єктів господарювання на ринку визначається для всіх видів товарів виробничого призначення, а також обігу капіталів (фінансів, цінних паперів) в межах території України.

Монопольне становище суб'єктів господарювання на ринку для видів товарів народного споживання, а також для всіх видів робіт визначається Антимонопольним Комітетом України та його територіальними управліннями в межах адміністративної області або автономії.

Зловживанням монопольним становищем вважаються:

- нав'язування умов договору, які ставлять контрагентів (споживача і постачальника; продавця і покупця; замовника і виконавця) в нерівне становище, або додаткових умов, що не відносяться до предмету договору, в т.ч. нав'язування товару, не потрібного контрагенту;

- часткова або повна відмова від реалізації чи закупівлі товару при відсутності альтернативних джерел постачання або збуту, що призвели або можуть призвести до створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;

- інші дії, що призвели або можуть призвести до створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) інших суб'єктів господарювання;

- встановлення дискримінаційних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що обмежують права окремих споживачів;

- встановлення монопольно високих цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призвело або може призвести до порушень прав споживачів;

- встановлення монопольно низьких цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призвело або може призвести до обмеження конкуренції.

6.7.3. Правовий статус Антимонопольного комітету

Антимонопольний комітет України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, метою діяльності "кого є забезпечення державного захисту конкуренції у "ідприємницькій діяльності.

Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та десяти (10-ти) державних уповноважених.

З числа державних уповноважених призначається перший заступник та три заступники Голови Антимонопольного комітету України.

Антимонопольний комітет України утворює територіальні відділення.

Антимонопольний комітет України і його територіальні V відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова комітету.

Антимонопольний комітет України, його територіальні.,'• відділення є юридичними особами, мають розрахункові та інші у рахунки в установах банку, печатки із зображенням Державного _г" герба України та своїм найменуванням.

Антимонопольний комітет України здійснює завдання, які покладені на нього:

♦ контролює дотримання антимонопольного законодавства при. здійсненні господарської діяльності суб'єктами господарювання та при реалізації повноважень органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю щодо суб'єкті господарювання;

♦ контролює дотримання антимонопольного законодавства процесі економічної концентрації, зокрема, при створен реорганізації ліквідації суб'єктів господарювання, встуї одного або кількох суб'єктів господарювання в об'єднання п перетворенні органів влади, органів місцево самоврядування, органів адміністративно-господарсько управління та контролю в об'єднання суб'єкт: господарювання, придбанні або набутгі будь-яким інш:~ способом у власність, одержанні в управління (користуванн".' часток (акцій, паїв), активів (майна) у вигляді цілісн майнових комплексів суб'єктів господарювання;

♦ в межах своїх повноважень розглядає справи про порушен антимонопольного законодавства та приймає рішення результатами розгляду;

♦ звертаегься до суду або господарського суду з позовними заявами у зв'язку з порушенням антимонопольного законодавства, надсилає правоохоронним органам матеріали про порушення законодавства, що містять ознаки злочину;

♦ дає рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктам господарювання, щодо припинення дій (бездіяльності), що містять ознаки порушень антимонопольного законодавства, усунення наслідків цих порушень у визначені Комітетом строки;

♦ узагальнює практику застосування антимонопольного законодавства, розробляє пропозиції щодо його удосконалення;

♦ систематично інформує населення України про свою діяльність;

♦ затверджує кошторис доходів і видатків Антимонопольного комітету України і його територіальних відділень;

♦ бере участь в укладанні міждержавних угод, розробці і реалізації міжнародних проектів та програм.

Повноваження Антимонопольного комітету України. Антимонопольний комітет України в межах своєї компетенції має право:

♦ видавати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання рішення про припинення порушень антимонопольного законодавства та відновлення початкового становища, про примусовий поділ монопольних утворень;

♦ визначати межі товарного ринку, а також монопольне становище суб'єктів господарювання на ньому;

♦ вносити до органів влади обов'язкові для розгляду подання щодо скасування ліцензій, припинення операцій зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання уразі порушення ними антимонопольного законодавства;

♦ накладати штрафи, застосовувати санкції у випадках, передбачених законом;

♦ приймати нормативно-правові акти відповідно до його компетенції, зокрема з питань антиконкурентних узгоджених дій, зловживань монопольним (домінуючим) становищем на

ринку, дискримінації органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, провадження у справах про порушення антимонопольного законодавства порядку виконання перевірки, перегляду та оскарження рішень Антимонопольного комітету України, а також недобросовісної конкуренції, обов'язкові для виконання органами влади, оріанами місцевого самоврядування та контролю, суб'єктами господарювання, контролювати їх виконання, надавати і роз'яснення щодо їх застосування.

6.7.4. Відповідальність за порушення Антимонопольного законодавства.

До суб'єктів господарювання застосовуються такі санкції я| майнова відповідальність та організаційно-господарська санкції Майнова відповідальність наступає за зловживання монополь» становищем на ринку, укладення неправомірних угод мі контрагентами - на яких накладається штраф у розмірі до 5? виручки господарюючого суб'єкта від реалізованої продукіі (робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, якому накладається штраф.

За несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірно інформації Антимонопольному комітету України і йоії територіальним відділенням у розмірі до половини відсот виручки суб'єкта господарювання від реалізації продук (товарів, робіт, послуг) за останній звітний, що передував року,^ якому накладається штраф.

У разі, якщо обчислення виручки суб'єкта господарюва неможливе або виручка відсутня, штрафи накладаються в роз» до десяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Рішення про накладення штрафів у розмірах понад тисячу| оподатковуваних мінімумів доходів громадян приймаю! виключно Антимонопольним комітетом, адміністратив» комітетом, адміністративними колегіями на їх засіданнях.

Відповідно ст.20 Антимонопольного законодавства поса особи органів державної влади, органів місцец самоврядування та органів адміністративно-господарськй управління та контролю, підприємств, установ, організа 130

а також громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, несуть адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених статтями 4-6 цього Закону, неподання, несвоєчасне подання або подання за відомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України і його територіальних відділень.

Штрафи стягуються в судовому порядку.

Прибуток, незаконно одержаний суб'єктами

підприємницької діяльності в результаті порушення статей 4 і 5 цього Закону на підставі ст.21 стягується судом або господарським судом до державного бюджету.

Збитки, заподіяні зловживанням монопольним становищем, антиконкурентними узгодженими діями, дискримінацію суб'єктів господарювання органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю, підлягають відшкодуванню згідно ст. 22 цього Закону та цивільного законодавства України. Заходи майнової відповідальності застосовуються господарським судом за позовами Антимонопольному комітету.

Організаційно-господарські санкції застосовуються за порушення Антимонопольного законодавства самим Антимонопольним комітетом так і відповідними органами влади управління (скасування ліцензій, припинення зовнішньо­економічної діяльності.

Скасування ліцензій здійснюється органами, які видають ліцензії на провадження певних видів підприємницької діяльності.

Контрольні завдання та запитання для засвоєння матеріалу: 1- Дайте визначення поняття Антимонопольний комітет

України. ^' Які ви знаєте правові форми стримання недобросовісної

конкуренції? ^- Якій державній установі підконтрольний та підзвітний Антимонопольний комітет України?

1^

4. Якими функціями оперує Антимонопольний комітет України?

5. Роль та значення Антимонопольного комітету України.

6. Які ви знаєте основні види зловживань монопольним становищем?

7. Правовий статус Антимонопольного комітету України.

8. Які завдання покладені на Антимонопольний комітет України?

9. Хто може оскаржити акт Антимонопольного комітету«України?

10. Які ви знаєте види відповідальності за порушення^ Антимонопольного законодавства?

Лекція №8 6.8. Тема: Правові основи інвестиційної діяльності

1. Суб'єкти інвестиційної діяльності в Україні.

2. Види інвестиційної діяльності.

3. Захист прав учасників інвестиційної діяльності.

Література

> Закон України " Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991р.

> Закон України " Про захист іноземних інвестицій в Україні" від 10.09.91р.

> Шакун В.І., Мельник П.В., Попович В.М. "Правові основи підприємницької діяльності", К., 1997р.

6.8.1. Суб'єкти інвестиційної діяльності

Закон України "Про інвестиційну діяльність" визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України.

Він спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форми власності.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Інвестори - це суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого Учасника інвестиційної діяльності. Учасниками інвестиційної Діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України,

інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Всі суб'єкти інвестиційної діяльності, незалежно від форм власності та господарювання, мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності.

Інвестор самостійно визначає мету, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у т. ч. шляхом організації конкурсів і торгів. За рішенням інвестора, право' володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також, результатами їх здійснення можуть бути передані іншиїц-.,* громадянам та юридичним особам в порядку, встановленому' законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюютьс* ними самостійно на основі договорів.

Для інвестування можуть бути залучені фінансові кошти у_: вигляді кредитів, випуску в установленому порядку цінн» паперів, позик.

Майно інвестора може бути використано ним
забезпечення його зобов'язань, У заставу приймається тіль
таке майно, яке перебуває у власності позичальника ай
належить йому на праві повного господарського віданн?
Заставлене майно при порушенні заставних зобов'язань, мо~;
бути реалізовано відповідно до чинного законодавства. Інвестс
має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами ■
результатами інвестицій. _<

Інвестор має право на придбання необхідного йому майна_<;^: громадян і юридичних осіб безпосередньо або чер посередників за цінами і на умовах, що визначаються домовленістю сторін. Інвестор у випадках і поря встановленого законодавством України, зобов'язаний:

♦ подати фінансовим органам декларацію про обсяги і джер здійснюваних ним інвестицій;

♦ одержати позитивний комплекс-висновок держав:; експертизи щодо додержання інвестиційних програм проектів будівництва діючих нормативів з питань санітар* і епідемічного благополуччя населення, екології, охор праці, енергозабезпечення, пожежної безпеки, міцно"

ь^

надійності та необхідної довговічності будинків і споруд, а

також архітектурних вимог. Суб'єкти інвестиційної діяльності зобов'язані додержувати державних норм і стандартів, виконувати вимоги державних органів і посадових осіб, що пред'являються в межах їх компетенції, подавати бухгалтерську і статистичну звітність, не допускати недобросовісної конкуренції і виконувати вимоги антимонопольного регулювання.

Дата добавления: 2015-10-13