Види інвестиційної діяльності

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності та інших видів діяльності внаслідок якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути кошти, цільові банківські вклади, паї, акції, цінні папери; рухоме і нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування, матеріальні цінності); майнові права, що випливають з авторського права, досвід, інтелектуальні цінності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків, виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але незапатентованих (ноу-хау); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнаннями, а також інші майнові права.

Інноваційна діяльність як одна із форм інвестиційної діяльності здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, що включає:

♦ випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;

♦ прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

♦ реалізацію довгоеірокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат;

♦ фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;

♦ розробку і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального і екологічного становища.

6.8.3. Захист прав учасників інвестиційної діяльності

Відповідно до ст. 19 Закону України " Про інвестиційну діяльність" передбачено, що захист інвестицій - це комплекс організаційних, технічних і правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій^ досягненню мети внесення інвестицій, ефективності діяльності об'єктів інвестування, захисту законних прав та інтереси інвесторів, а також права на отримання доходу від інвестицій.

Держава гарантує захист інвестицій незалежно від фс власності. Захист інвестицій забезпечується законодавств України, а також міжнародними договорами України.

З метою забезпечення сприятливого та стабільне інвестиційного режиму, держава встановлює державні гараи захисту інвестицій. Державні заходи захисту інвестицій можуть бути скасовані стосовно інвестицій, здійснених у пері) дії цих гарантій.

Умови договорів, укладених між суб'єктами інвестиції діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії договорів, навіть тоді, коли встановлено, що умови договс раніше укладених, погіршують становище суб'єктів обмежують їхні права і вони не дійшли згоди про зміну умй договору.

Інвестиції не можуть бути безоплатно націоналізова реквізовані або до них не можуть бути застосовані заход тотожні за наслідками. Такі заходи можуть застосовуватися л* на основі законодавчих актів України з відшкодувани інвестору в повному обсязі збитків, заподіяних у зв'язку^ припиненням інвестиційної діяльності.

Спори, що виникають в результаті здійснення інвестицій діяльності, розглядаються місцевим судом, господарським суді або третейським судом.

Контрольні завдання та запитання для засвоєння матеріалу:

1. Дайте визначення поняття інвестиційна діяльність.

2. Які основні завдання здійснює інвестор?

3. Охарактеризуйте правову природу суб'єктів інвестиційної діяльності.

4. Дайте визначення інвестиційної діяльності та назвіть її різновиди.

5. На яких принципах базується організація інвестиційної діяльності?

6. В чому полягає зміст іноземних інвестицій?

7. Назвіть види іноземних інвестицій.

8. Які ви знаєте підприємства з іноземними інвестиціями?

9. Розкрийте суть державної гарантії захисту іноземних інвестицій.

Лекція № 9

6.9. Тема: Правове регулювання зовнішньоекономічної >
діяльності Щ

1. Понятгя і види зовнішньоекономічної діяльності. 'Л

2. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності.;|"

3. Договори (контракти) у зовнішньоекономічній діяльності, і

Література

> В.С. Щербина, О.В. Щербина "Господарське законодавство. України (Збірник нормативних актів) К., Атака, 2001р.

> ЯМ. Пігач, Л.М. Труфанова "Основи господарського прав%| /навч. посібник част. 1) Тернопіль, 1998р.

> Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність'¹ ві, 16,04.1994р.

> Указ Президента України від 4.10.1994 №566 "Про заході щодо впорядкування розрахунків за договорами, як укладають суб'єкти підприємницької діяльності України"

> А.ї. Кредісова, підручник "Управління зовнішньоекономічно» діяльністю", К., Віра-Р, 1998р.

6.9.1. Поняття і види зовнішньоекономічної діяльності,

Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ві, 16.04.1994р. визначає зовнішньоекономічну діяльність діяльність суб'єктів господарської діяльності, побудовану взаємовідносинах між ними, що має місце як на теритоц України так і за її межами.

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають р'Щ право здійснювати будь-які її види, прямо не забороне| законами України, незалежно від форми власності та інс ознак.

Фізичні особи, які мають постійне місце проживання території України, вправі здійснювати зовнішньоекономічії діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці, а фізи особи, які не мають постійного місця проживання на терито| України, мають право здійснювати таку діяльність, якщо воня| суб'єктами господарської діяльності за законом держави, в як

вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є. Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно з законами цих держав.

Іноземні суб'єкти, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України мають право на відкриття своїх представництв на території України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть здійснювати будь-які її види, не заборонені законом.

До видів зовнішньоекономічної діяльності належать:

♦ Експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

♦ Надання суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України, іноземним суб'єктам господарської діяльності в т.ч.: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, маркетингових, посередницьких юридичних та інших, туристських, консультаційних, брокерських, агентських, управлінських, облікових, аудиторських, що прямо виключно не заборонені законом України, надання вказаних послуг іноземним суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України як суб'єктам господарської діяльності;

♦ Кредитні та розрахункові операції, створення банківських, кредитних, страхових установ як в Україні так і за межами України;

♦ Наукова, науково-технічна, науково-виробнича та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності, навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

♦ Спільна підприємницька діяльність, у тому числі створення спільних підприємств;

♦ підприємницька діяльність, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торгівельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності;

♦ міжнародні фінансові операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України: тому подібне.

6.9.2. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

♦ держава - законодавча влада (Верховна Рада, яка розглядає і
приймає основні принципові рішення щодо

зовнішньоекономічної діяльності України), Президент та його адміністрація, Кабінет Міністрів України;

♦ фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;

♦ юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, тощо;

♦ об'єднання юридичних, фізичних осіб які не є юридичними особами згідно із законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

♦ структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно із законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

♦ спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України.

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рів право здійснювати будь-які її види.

Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності Украй мають право відкривати свої представництва на території інг. держав, згідно із законами цих держав. Вони також мають пра на участь у міжнародних неурядових економічних організація^* Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльніс її суб'єктів у випадках не передбачених законом, в тому числі: шляхом видання підзаконних актів, які створюють для здійснення умови гірші від встановлених в законі, є обмеження'

права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

До суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкцію у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності у разі порушення чинних нормативно-правових актів України, що стосується цієї діяльності згідно зі ст.37 Закону.

6.9.3. Зовнішньоекономічний договір /контракт/

Зовнішньоекономічний договір /контракт/ визначається законодавством України, як нотаріально оформлена угода двох або більше іноземних контрагентів, яка спрямована на зміну, припинення взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Предметом договору є речі, які складаються з переходу права власності на річ або передачі права оперативного управління чи повного господарського відання, сюди може відноситись: договори позики, купівлі - продажу, поставки.

Зовнішньоекономічний договір /контракт/ - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних контрагентів. Зовнішньоекономічний договір /контракт/ укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або представником у письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Договір /контракт/ може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародним договорам України.

Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються матеріальним та процесуальним правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше, і відображаються в умовах договору /контракту/.

Зовнішньоекономічна діяльність передбачає активний пошук партнерів за рубежем. Однак навіть успішний пошук зарубіжного партнера, готового налагодити перспективні взаємовигідні відносини, залишаться безрезультатними, якщо не буде Укладений відповідний до закону контракт.

У міжнародній комерційній практиці контрактом називають Договір купівлі - продажу товарів у матеріально-речовій формі.

Цей документ, що оформляє зовнішньоторгову угоду, містить ₄
письмову домовленість сторін про поставку товару: зобов 'язання <<
прода вця передати певне майно у власність покупця та .
зобов 'язання покупця прийняти не майно і оплатити за нього '".
необхі дну грошову суму чи зобов 'язання сторін, виконати умови \
товарообмінн о ї операції. *

При укладанні зовнішньоторгової угоди, сторони повинні _:
обумовити право якої держави використовуватиметься для \
регулювання форми угоди і прав та обов'язків сторін. Л

За українським законодавством права та обов'язки сторін І зовнішньоторгового контракту визначаються правом країни, || обраної сторонами при укладенні контракту чи в результаті подальшого узгодження. За відсутності такої згоди до контракту застосовується право країни, де засновано, розташовано штаб-квартиру чи основне місце діяльності сторони, котра виступає: продавцем у контракті купівлі-продажу, довірителем - у договорі доручення; перевізником - у договорі перевезення; поручителем - у договорі поруки; заставником - у договорі застави.

До зовнішньоекономічних договорів /контрактів/ про
виробниче співробітництво, спеціалізацію і кооперування,?
виконання будівельно-монтажних робіт застосовується право і,
країни, де здійснюється така діяльність. 4;

До зовнішньоекономічного договору про створенню спільного підприємства, застосовується право країни, на території якої спільне підприємство створюється і офіційно, реєструється.

До зовнішньоекономічного договору /контракту/, укладеног на аукціоні, в результаті конкурсу або на біржі, застосовуєтьсі право країни на території якої проходить - проводиться аукціоі конкурс або знаходиться біржа.

Окремі умови зовнішньоторгових контрактів мають свО специфіку, яку необхідно знати і враховувати при складаи контракту.

До таких умов належать: місце виконання контракту, ЦІе фінансові умови, комерційні документи.

Контрольні завдання та запитання для засвоєн ня матеріалу:

1. Назвіть визначення поняття зовнішньоекономічної діяльності.

2. Назвіть суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності.

3. Назвіть види зовнішньоекономічної діяльності.

4. В яких формах здійснюється державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності?

5. Які права мають суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності?

6. Якими ознаками характеризується зовнішньоекономічний договір?

7. Розкрийте зміст зовнішньоекономічного договору.

8. Хто може бути суб'єктами зовнішньоекономічного договору?

9. Які є форми зовнішньоекономічних договорів?

10. Яка особливість характерна для виконання зовнішньоекономічного договору?

Лекція №10

6.10. Тема: Фінансове забезпечення господарської діяльності

1. Правове регулювання банківської діяльності.

2. Організація кредитування.

3. Правові основи аудиторської діяльності.

*

Літе ратура

> В.С. Щербина, О.В. Щербина "Господарське законодавсгео \ України" (Збірник нормативних актів) К., Атіка 2001р.

> Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 20.03.1991р.

> Закон України "Про ціни і ціноутворення" ВВР України № 52, 1990р.

> Положення про кредитування, Затв. Пост. Правління НБУ від 28.09.95р. № 246.

6.10.1. Правове регулювання банківської діяльності

У сучасному розумінні, банківська діяльність - це широкий Щ
спектр відносин, що передбачають і визначають фінансово- <§
економічну спроможність і потенціал держави. {»

Банківська діяльність - це один з елементів, що ^ч забезпечують функціонування фінансової системи. Через банківські правовідносини реалізовується грошово-кредитна політика.

Характеризуючи цю категорію в широкому розумінні, визначаємо банківську діяльність, як систематичну, на власний ризик, діяльність банків, відповідних фінансових установ, а також владно-організаційну і регулятивну діяльність НБУ, скеровану на функціонування та розвиток банківської системи. країни, реалізацію грошово-кредитної політики держави;-систематичне здійснення банківських операцій та надання: банківських послуг. До ринків фінансових послуг належать'-; професійні послуги на ринку банківських послуг, страхови послуг, операцій з цінними паперами та інші види ринків, ЩО| забезпечують обіг фінансових активів. В Законі "Про банки 1$ банківську діяльність" передбачається, що державне]

регулювання ринку фінансових послуг здійснюється: щодо ринку банківських послуг - Національним банком України; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів - Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо інших ринків - спеціально уповноваженим у сфері регулювання ринків фінансових послуг органом виконавчої влади. При цьому законодавчо обумовлюється співпраця цих органів. У вищезгаданому законі вказано, що банківська діяльність - це залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення їх від власного імені, на власних умовах та власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Зміст банківської діяльності спрямовано на виконання передбаченого комплексу банківських операцій.

Основною характерною ознакою банківських операцій є правові передумови щодо їх здійснення: наявність ліцензії або спеціального дозволу центрального банку країни на здійснення банківських операцій; нормативно-правова регламентація порядку здійснення банківської операції.

Банки в Україні мають право здійснювати банківські операції т|льки після отримання відповідної ліцензії Національного банку України.

Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність із залученням вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і надання кредитів, а також ведення рахунків. Національний банк України видає новоствореному банку ліцензію на здійснення банківських операцій на підставі відповідного клопотання.

Ліцензування - порядок видачі банкам чи фінансовим установам, які з моменту реєстрації Національним банком України набули статусу юридичної особи, дозволу на здійснення окремих чи всіх банківських операцій, якщо умови їх діяльності відповідають чинному законодавству України та нормативним актам Національного банку України, а також, якщо їх діяльність не загрожує інтересам їхніх клієнтів.

Ліцензування банківських операцій в Україні здійснюється у порядку, передбаченому в Положенні "Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на

виконання окремих операцій", затвердженого постановою НБУ №275 від 17.07.2001 року.

6.10.2. Організація кредитування

Кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного
договору, що укладається між кредитором і позичальником у
письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета,
сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення,
види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки,
порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність |
сторін щодо видачі та погашення кредиту. $

Д ля одержання банківського кредиту, позичальник надає ^.
банкові такі документи: І*

♦ Клопотання (заяву), в якому визначаються характер кредитної.4 угоди, мета використання, сума позички і строк користування нею;

♦ Техніко-економічне обгрунтування кредитного заходу та розрахунок економічного ефекту від його реалізації.

Для зниження ступеня ризику, банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможності суб'єкта І господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу 4 належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці.

Мета банку попередньо вивчити стан господарської діяльності позичальника, його платоспроможність та прогнозувати ризик непогашення кредиту.

Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

У сфері господарювання можуть використовуватись банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний та інші форми кредиту.

Кредити надаються банками за строками користування.

Банк здійснює контроль за виконанням умов кредитного (короткострокові - до одного року, середньострокові - до трьох років, довгострокові - понад три рокиї.д оговору. цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням позички в порядку, встановленому законодавством.

У разі, якщо позичальник не виконує своїх зобов'язань, передбачених кредитним договором, банк має право зупинити подальшу видачу кредиту відповідно до договору.

Банки здійснюють кредитні операції в межах кредитних ресурсів, які вони утворюють у процесі своєї діяльності. Вони можуть позичати один в одного на договірних засадах ресурси, залучати і розміщувати кошти у формі депозитів, вкладів і здійснювати взаємні операції, передбачені їх статутами.

6.10.3. Правові основи аудиторської діяльності

Аудиторською діяльністю визначається діяльність громадян та організацій, предметом якої є здійснення аудиту, організаційне і методичне забезпечення аудиту та надання інших аудиторських послуг.

Аудиторська діяльність регулюється Господарським кодексом України, законом про аудиторську діяльність та прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Аудит - це перевірка бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів щодо фінансово - господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності законодавству та встановленим нормативам.

Аудит здійснюється належними особами (аудиторами) аудиторськими організаціями, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення.

Аудит може проводитися за ініціативою суб'єктів господарювання, а також у випадках, передбачених законом (обов'язковий аудит). Аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат про право на заняття аудиторською діяльністю на території України.

Аудитор має право об'єднатися з іншими аудиторами у спілку з дотриманням вимог законодавства. Аудиторською

організацією є господарська організація, створена відповідно до вимог закону.

Умови та порядок здійснення аудиторської діяльності, права та обов'язки аудиторів та аудиторських організацій визначаються законом та нормативно-правовими актами.

Аудиторська палата України — самоврядний орган, що здійснює сертифікацію суб'єктів, які мають намір займатися аудиторською діяльністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту, веде облік аудиторських організацій та аудиторів. Правовий статус та порядок діяльності Аудиторської палати України визначаються законом про аудиторську діяльність та нормативно-правовими актами.

Контрольні завдання та запитання для засвоєння матеріалу:

1. Дайте визначення поняття кредит.

2. Які форми кредиту використовуються суб'єктами господарської діяльності?

3. Що таке ліцензування?

4. Назвіть основні умови кредитного договору.

5. Які є види банківського кредиту?

6. Понятгя "банківська діяльність" та його характерна ознака,

7. Який розмір статутного капіталу необхідний для реєстрації банків?

8. Нормами яких галузей права України регулюється банківська... діяльність?, '"'•■

9. Підготуйте перелік документів, що подаються банком до _:'_& НБУ для одержання ліцензії на право здійснення банківських операцій.

10. Дайте визначення понятгя аудит.

11. Які права та обов'язки аудиту?

Лекція № 11

6.11. Тема: Податкове законодавство України

1. Податкова система України.

2. Правовий статус державної податкової служби.

3. Обов'язки та відповідальність платників податків.

4. Страхування майна суб'єктів господарювання.

Література

> Закон України "Про державну податкову службу України" ВВР України №6, 1991р.

> В.В.Копейчиков "Правознавство" К. Юрінком, Інтер, 2002р.

> Закон України "Про страхування" від 7.03.1996р. /ВВРУ -1996 -№18.

Дата добавления: 2015-10-13