Облік операцій при розрахунках платіжними вимогами

Платіжна вимога — розрахунковий документ, що містить письмову вимогу стягувача до банку, що обслуговує платника, перерахувати без погодження з останнім певну суму коштів з ра­хунка платника на рахунок отримувача.

Стягувачами можуть бути податкові органи, державні вико­навці та підприємства, що здійснюють примусове списання кош­тів на підставі визнаних претензій. Примусове стягнення коштів із рахунків платників дозво­ляється тільки у випадках, установлених законами України, а са­ме: на підставі виконавчих документів, установлених законами України, рішень податкових органів та визнаних претензій.

Примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють
стягувачі (орган державної виконавчої служби) на підставі
виконавчих документів, установлених законами України.

За необґрунтованість примусового списання коштів,
недостовірність даних, зазначених у платіжній вимозі, стягувач
несе відповідальність згідно із законодавством України.

Для примусового списання коштів стягувач оформляє не
менше ніж у трьох примірниках платіжну вимогу згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів

У реквізиті "Призначення платежу" платіжної вимоги стягувач
зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний)
виконавчого документа. Якщо в реквізиті "Призначення платежу"
платіжної вимоги зазначено характер сум, що підлягають списанню
згідно з виконавчим документом, то платіжна вимога виконується. Виконавчий документ, на підставі якого оформлено платіжну вимогу, банку не подається.

Платіжну вимогу стягувач подає до банку, що його
обслуговує, разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог за
формою, реквізити якого заповнюються згідно з вимогами, що викладені в додатку 8 до Інструкції №22.

Банк, що обслуговує стягувача, приймає платіжні вимоги
протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк
платника - протягом 30 календарних днів з дати їх складання.

Якщо платник і стягувач обслуговуються в різних банках,
то банк, що обслуговує стягувача, надсилає банку платника не менше
ніж два примірники платіжної вимоги на примусове списання коштів.
Крім того, стягувачу повертається не менше ніж один примірник
платіжної вимоги та реєстру платіжних вимог. Один примірник
реєстру платіжних вимог залишається в банку, що обслуговує
стягувача.

Якщо стягувач сам надсилає до банку платника платіжну вимогу на
примусове списання коштів, то банк, що обслуговує стягувача,
повертає стягувачу всі примірники платіжної вимоги та не менше ніж
один примірник реєстру. Примірник реєстру платіжних вимог із
написом про одержання примірників платіжної вимоги, засвідчений
підписом стягувача, залишається в банку, що обслуговує стягувача.

Банк платника приймає до виконання платіжну вимогу
стягувача незалежно від наявності достатнього залишку коштів на
рахунку платника і не має права повертати її в разі неподання
стягувачем реєстру платіжних вимог.

Платіжні вимоги стягувачів приймаються банком до виконан­ня незалежно від наявності коштів на поточному рахунку плат­ника, оскільки стягнення здійснюється з усіх рахунків підприєм­ства: поточних, депозитних, коштів у розрахунках.

У разі недостатності коштів на рахунку платника банк
виконує платіжну вимогу в межах залишку коштів.

Часткову оплату платіжної вимоги банк оформляє меморіальним
ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер і
дату платіжної вимоги, яку частково сплачено, суму, що залишилася
до сплати, та повторює текст, що наведений у реквізиті
"Призначення платежу" цієї платіжної вимоги. Для підтвердження
часткової оплати відповідальний виконавець на примірнику платіжної
вимоги окреслює реквізит "Сума" та зазначає на зворотному боці
дату, суму часткового платежу, засвідчуючи це своїм підписом. Примірник платіжної вимоги, на підставі якого здійснено
часткову оплату, залишається на зберіганні в банку платника. За відсутно­сті коштів на рахунках платника документи в день надходження повертаються без виконання.

При сплаті документа виконуються такі бухгалтерські записи:

Дебет рахунку 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» боржника;

або Дебет рахунку 2602 П «Кошти в розрахунках суб'єктів господарювання» боржника;

або Дебет рахунку 2610 П «Короткострокові вклади (депозити) суб'єктів господарювання» боржника;

Кредит рахунку 1200 А «Кореспондентський рахунок банку у Національному банку України», якщо стягувач обслуговується іншим банком.

або Кредит рахунку 2650 АП „Кошти на вимогу небанківських фінансових установ” – рахунок стягувача

або Кредит рахунку 2600 АП «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» – рахунок стягувача

Дата добавления: 2015-10-13