Порядок відкриття поточних рахунків фізичним особам

Якщо фізична особа не має в даному банку рахунків, то відкриття поточного рахунку здійснюється у такому порядку:

· фізична особа пред'являє уповноваженому працівнику банку паспорт або документ, що його замінює. Фізичні особи-резиденти додатково мають пред'явити документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їм ідентифікаційного номера платника податків;

· уповноважений працівник банку ідентифікує фізичну особу, яка відкриває рахунок, та підтверджує здійснення ідентифікації копіюванням вищезазначених документів;

· фізична особа заповнює заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів, які засвідчуються підписом уповноваженого працівника банку;

· між фізичною особою і банком укладається договір банківського рахунку.

Виконання операцій за поточними рахунками здійснюється на підставі розрахункових документів у безготівковій та готівковій формах. Поточні рахунки клієнтів розміщені у другому класі плану ра­хунків банку «Операції з клієнтами». Для обліку поточних рахунків в Плані рахунків бухгалтерського обліку в банках призначені розділи 25 „Кошти бюджету та позабюджетних фондів України” та 26 „Кошти клієнтів банку”. Кожному суб'єкту госпо­дарської діяльності в межах рахунку четвертого порядку 2600 АП «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання» (поточний рахунок) відкрива­ється аналітичний поточний рахунок. До суб'єктів господарської діяльності належать усі юридичні особи, у тому числі організації та установи, а також підприємці, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи.

Аналітичний рахунок клієнта може мати від 5 до 14 знаків та будуватись у такий спосіб:

2600 ВЕЕЕЕЕЕЕЕЕ,

де В — ключовий розряд (1 знак) – код введення оператором в автоматизовану мережу банку визначеного рахунку;

ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ — аналітичний сегмент, що формується банком самостійно і може нести таку інформацію:

Е — резидентність (резидент, нерезидент) — 1 цифра;

ЕЕ-ЕЕЕЕЕЕ — код контрагента (порядковий номер клієнта в книзі реєстрації відкритих рахунків, не регламентується -2-6 цифр);

ЕЕЕ — код валюти (3 цифри);

ЕЕ – порядковий номер відкриття поточного рахунку (2 цифри, наприклад, поточний рахунок №1 – 01);

ЕЕ – характеристика аналітичного рахунку (2 цифри – вказує на належність рахунку до класу балансу).

Для організації аналітичного обліку, а також для формування фінансової та статистичної звітності банки мають використовувати параметри аналітичного обліку та інші параметри, що деталізують інформацію про операції контрагентів (клієнтів). Параметри аналітичного обліку залежно від сфери застосування поділяються не тільки на параметри безпосередньо аналітичних рахунків, але й на параметри клієнтів, документів і договорів. Формування параметрів аналітичного обліку описано в Порядку ведення аналітичного обліку установами банків України, що затверджений Постановою Правління НБУ від 30.12.97 р. за № 466 з змінами і доповненнями. Параметри аналітичного обліку поділяються на 2 групи – обов’язкові та необов’язкові. Обов’язкові в свою чергу поділяються на загальні і спеціальні.

Окрім поточних рахунків підприємств і організацій нині в банках відкриваються такі рахунки: 2601 П „Поточні рахунки банку-управителя з довірчого управління”, 2602 П „Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання”, 2603 П „Розподільчі рахунки суб’єктів господарювання”. Для небанківських фінансових установ аналітичні рахунки відкриваються в межах рахунка 2650 АП «Кошти на вимогу небанків­ських фінансових установ».

Аналітичні поточні рахунки приватним (фізичним) особам відкривають до рахунку 2620 АП «Кошти на вимогу фізичних осіб», а також до рахунку 2622 П „Кошти в розрахунках фізичних осіб”. Серед бюджетних рахунків виділяють групи 251 „Кошти Державного бюджету України”, 252 „Бюджетні кошти клієнтів, які утримуються за рахунок Державного бюджету України”, 254 „Кошти місцевих бюджетів та бюджетні кошти клієнтів, які утримуються за рахунок місцевих бюджетів”, 255 „Кошти бюджетних установ, що включаються до спеціального фонду бюджетів АРК, областей, міст Києва і Севастополя”, 256 „Кошти позабюджетних фондів”.

У терміни, визначені угодами на розрахунково-касове обслуговування або розпо­рядженнями на відкриття рахунка банк надає підприємству виписку з поточного рахунка. До виписки долучаються відповід­ні документи, що підтверджують операції, проведені банком за рахунком.

У банківській практиці використовуються такі умовні цифрові позначення (шифри) виду операцій, що проставляються в особо­вому рахунку підприємства:

Умовні цифрові позначення виду операції	Документи, що є підставою для проведення операцій за особовим рахунком
	Платіжне доручення
	Платіжна вимога-доручення
	Акредитиви
	Вексель
	Меморіальний ордер
	Платіжна вимога
	Чеки, видані фізичним особам
	Розрахунковий чек
	Платіжна картка

У разі закриття рахунка згідно із законодавчими актами України та нормативними актами Національного банку України сума з недіючого поточного рахунка перераховується на рахунок 2903 «Кредиторська заборгованість клієнтів за недіючими рахун­ками». З цього рахунка погашається кредиторська заборгованість клієнтам або сума перераховується за напрямами, визначеними чинним законодавством. 5.2.Облік безготівкових розрахунків у банку

Розрахунки без участі готівки здійснюються шляхом викорис­тання безготівкових розрахунків. Безготівкові розрахунки — це роз­рахунки, які проводить банк шляхом перерахування грошових кош­тів з рахунка платника на рахунок одержувача, а також перерахування банком за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку на рахунки одержува­чів коштів.

При здійсненні розрахунків використовуються розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Роз­рахункові документи приймаються банком до виконання за наяв­ності підписів осіб, які мають право розпоряджатися коштами поточного рахунка. Прийняття документів від підприємств здійс­нюється протягом робочого дня. Документи, прийняті в опера­ційний час, відображаються банком у балансі того самого дня. Списання коштів з рахунка платника проводиться тільки за пер­шим примірником розрахункового документа.

Кожна форма має особливий документообіг, який включає етапи проходження документів між учасниками розрахункової операції (платник, банки, одержувач) і визначає порядок списан­ня коштів з поточного рахунка платника та їх рух до зарахування на рахунок одержувача.

У разі здійснення розрахунків акредитивами, чеками передба­чається гарантія платежу з боку банків. Гарантію платежу у цих випадках банк забезпечує через відокремлення частки грошових коштів клієнта з поточного рахунка і депонування їх на особово­му рахунку, що входить до складу аналітичних рахунків, які від­криваються, до балансового рахунка четвертого порядку «Кошти в розрахунках». Кошти на цих рахунках мають цільове призна­чення: для оплати розрахункових документів за гарантованими банком платежами. У бухгалтерському обліку депоновані кошти обліковуються за такими аналітичними рахунками:

· «Розрахунки чеками»;

· «Розрахунки акредитивами».

При розрахунках платіжними картками використовуються пластикові картки. Кошти, що передбачені для розрахунків за платіжними картками, депонуються на балансових рахунках:

•2605 АП «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання для здійснення операцій з використанням платіжних карток»;

•2625 АП «Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток».Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 №22 встановлює загальні правила, форми і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Рахунки для обліку коштів у розрахунках за конкретними операціями (акредитиви, розрахункові чеки) відкриваються підприємствами в банку, що їх обслуговує, лише на підставі заяви про відкриття акредитива, заяви про перерахування коштів.Кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів. Доручення платників та розпорядження стягувачів про списання коштів з рахунків платники та стягувачі складають на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються Інструкцією №22. Платник може давати доручення про списання коштів зі свого рахунку в формі електронного розрахункового документа, якщо це передбачено договором між ним і банком. Банк для здійснення розрахункових операцій може формувати електронні розрахункові документи. Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках.

Платіжні вимоги на примусове списання коштів з рахунків
платників/інкасові доручення (розпорядження) банки приймають
незалежно від наявності на них достатнього залишку коштів та
виконують їх у межах залишку коштів.

Банк (філія, відділення), який не може виконати
розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення
коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством
України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму
кореспондентському рахунку, зобов'язаний:

узяти розрахунковий документ платника/стягувача на
обліковування за відповідним позабалансовим рахунком;

надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про
невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини:
"Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку";

ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

В процесі здійснення розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форми розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді. Інструкція №22 встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій платіжних інструментів у формі: - меморіального ордера; - платіжного доручення; - платіжної вимоги-доручення; - платіжної вимоги; - розрахункового чека; - акредитива; - інкасового доручення (розпорядження).

Банк здійснює зупинення видаткових операцій за рахунком
клієнта в разі накладення на кошти арешту відповідно до
законодавства України. Зупинення видаткових операцій здійснюється
в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт
накладено без установлення такої суми.

Банк здійснює зупинення видаткових операцій за рахунками
клієнтів на підставі рішення суду, яке винесене за зверненням
органу державної податкової служби і надійшло до банку
безпосередньо від суду або органу державної податкової служби
після отримання рішення суду.

Банк зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта, щодо
якого в цьому банку є публічне обтяження рухомого майна, яке
накладене державним виконавцем, на суму такого обтяження, та
відновлює видаткові операції за рахунком у випадку, визначеному
Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"
(2346-14), у порядку, визначеному договором банківського рахунку
та внутрішніми процедурами банку.

Банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом. Якщо до банку надійшло одночасно кілька розрахункових документів, на підставі яких здійснюється списання коштів, то вони виконуються в такій черговості: - у першу чергу списуються кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а також вимог про стягнення аліментів; - у другу - списуються кошти на підставі рішення суду для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), а також виплати за авторським договором; - у третю - списуються кошти на підставі інших рішень суду; - у четверту - списуються кошти за розрахунковими документами, що передбачають платежі до бюджету; - у п'яту - списуються кошти за іншими розрахунковими документами в порядку їх послідовного надходження. Облік операцій при розрахунках платіжними дорученнямиПлатіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Платіжне доручення подається клієнтом до банку, що його обслуговує, не менше, ніж у двох примірниках. Платник має право зазначати у платіжному дорученні дату валютування, яка не може перевищувати 10 календарних днів з дати складання платіжного доручення. Банк отримувача до настання дати валютування, що зазначена в електронному розрахунковому документі, зараховує переказані кошти на відповідний рахунок і не пізніше наступного робочого дня згідно з порядком, передбаченим у договорі, повідомляє отримувача про надходження на його адресу коштів та дату їх валютування.

Банк платника приймає платіжне доручення до виконання
протягом 30 календарних днів з дати його виписки. День оформлення
платіжного доручення не враховується.

Операцію з перерахування коштів з відповідного рахунку на рахунок отримувача банк отримувача оформляє меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер і дату електронного розрахункового документа, а також повторює текст реквізиту "Призначення платежу" цього електронного розрахункового документа. Платник до настання дати валютування може відкликати кошти, які до зарахування на рахунок отримувача обліковуються в банку, що обслуговує отримувача. Банк отримувача, одержавши лист про відкликання коштів, цього самого дня перераховує кошти з відповідного рахунку на той самий рахунок у банку платника, з якого вони надійшли, якщо на час надходження вказівки кошти не зараховані на рахунок отримувача, та повідомляє отримувача про відкликання коштів платником.Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Через підприємства поштового зв'язку здійснюються перекази:· на ім'я окремих фізичних осіб - коштів, що належать їм особисто (пенсії, аліменти, заробітна плата, витрати на відрядження, авторський гонорар);· підприємствам - коштів на виплату заробітної плати, для організованого набору працівників, заготівлі сільськогосподарської продукції в тих населених пунктах, у яких немає банків. Для перерахування коштів підприємству зв'язку платник подає до обслуговуючого банку платіжне доручення, у якому зазначає реквізити підприємства поштового зв'язку, з рахунку якого сплачуватимуться перекази їх отримувачам, та номери списків отримувачів коштів.

Усі претензії за розрахунками між клієнтами регулюються ними без участі банку. Але банк приймає від клієнтів претензії, згідно з угодою на обслуговування, за несвоєчасне списання або зарахування сум, виплачуючи штраф на користь клієнта.

При проведенні розрахунків між клієнтами банк відображає операції на рахунках у такий спосіб:

1. Якщо клієнти обслуговуються в одному банку:

Дебет рахунку 2600 АП Кошти на вимогу суб’єктів господарювання - поточний рахунок платника;

Кредит рахунку 2600 АП Кошти на вимогу суб’єктів господарювання - поточний рахунок одержувача коштів.2.Якщо клієнти обслуговуються в різних банках:а)При списанні коштів з рахунку клієнта – платника, що обслуговується даним банком:Дебет рахунку 2600 АП Кошти на вимогу суб’єктів господарювання - поточний рахунок платника коштівКредит рахунку 1200 А Кореспондентський рахунок банку в Національному банку Україниб) При зарахуванні коштів клієнту – одержувачу коштів, що обслуговується даним банком:Дебет рахунку 1200 А Кореспондентський рахунок банку в Національному банку УкраїниКредит рахунку 2600 АП Кошти на вимогу суб’єктів господарювання - поточний рахунок одержувача коштів Облік розрахунків із застосуванням платіжних вимог-доручень Платіжні вимоги-доручення (далі - вимога-доручення) можуть застосовуватися в розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків.

За цієї форми в розрахунках беруть участь два суб'єкти:

· постачальник (сировини, товарів, робіт, послуг), що має пра­во на одержання платежу;

· платник (одержувач послуг чи товарів), що має право дору­чити банку здійснити платіж зі свого поточного рахунка.

Платіжна вимога-доручення — це розрахунковий документ, що містить вимогу одержувача коштів до платника, про сплату певної суми грошових коштів через банк (додаток).

Верхня частина вимоги-доручення оформлюється отримувачем коштів (постачальником піс­ля того, як він виконав свої зобов'язання перед покупцем) за встановленою формою із дотриманням вимог до заповнення реквізитів розрахункових документів і разом з відвантажувальними, транспортними документами пересила­ється безпосередньо платнику щонайменше у двох примірниках. Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк отримувача через банк платника на договірних умовах. За згоди оплатити вимогу-доручення платник (покупець) заповнює її нижню частину (від руки чи із застосуванням технічних засобів - незалежно від того, як заповнено верхню частину цього розрахункового документа) і подає до банку, що його обслуговує. Сума, яку платник погоджується сплатити отримувачу зазначається у нижній частині вимоги-доручення. Вона не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати отримувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення. Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, що зазначена платником, перевищує суму, що є на його рахунку. Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її отримувачем.Причини неоплати платником вимоги-доручення з'ясовуються безпосередньо між платником та отримувачем коштів без втручання банку.

В обліку в обох випадках здійснюються такі записи.

Банком платника (покупця):

Дата добавления: 2015-10-13