Оцінка інвестиційної привабливості підприємства.

ІПП пропонується оцінювати за сукупністю обраних показників фінансово-економічної діяльності підприємства співвідношенням їх значень, що спостерігаються (фактичних) і еталонних, у якості яких можна використовувати значення затверджених нормативів, кращих у галузі (регіоні) чи серед порівнюваних підприємств. Оскільки еталони в більшості випадків мають нечіткі межі чи взагалі не мають таких і оскільки кінцевою метою обчислення міри ІПП є добір кращого (кращих) із сукупності, то представляється доцільним визначити еталон як кращий показник серед порівнюваних з урахуванням нормативних значень, що рекомендуються в літературі. Віддалення співвідношень від одиниці характеризує ступінь наближеності показника до еталона. Крім цього, при визначенні остаточного показника інвестиційної привабливості необхідно враховувати регіональну й галузеву складові інвестиційного потенціалу розглянутого підприємства чи групи підприємств. Використовуючи рекомендації про застосування методу найменших квадратів у аналізі фінансового стану підприємства, інтегральний показник ІПП (ІП_іпп) доцільно розраховувати за формулою:

,

(1)

де а₁, а₂, а₃, а_р, а_г – ступінь переваги для інвестора груп показників: фінансового стану (ε); ризику, доходності та ліквідності (η); інтенсифікації розвитку виробництва (λ); регіональної (а_р) та галузевої (а_г) складових;

– фактичні (ф) й еталонні (е) значення часткових показників кожної з трьох наведених вище груп;

РСіп – регіональна складова інвестиційної привабливості;

ГСіп – галузева складова інвестиційної привабливості.

Економічна інтерпретація математичного обчислення ІПП виходить з таких положень:

чим ближче значення ІПіпп до нуля, тим ІПП вища;

якщо економічне покращення показника означає зменшення його
величини, то окремі коефіцієнти ІПП оцінюються відношенням еталонного значення до фактичного;

якщо економічне покращення показника означає збільшення його значення, то окремі коефіцієнти ІПП оцінюються відношенням фактичного значення до еталонного.

Значущість кожної групи показників (а) визначається інвестором відповідно до його інвестиційних цілей, які можна згрупувати так.

1. Отримання максимального прибутку. При переважанні прибутковості в збиток надійності інвестор зацікавлений тільки в прибутковості операцій з купівлі-продажу цінних паперів, у грі на їх курсі, виходячи лише з міркувань прибутковості. Такий “агресивний” інвестор повинен вибрати, наприклад:

2. При рівності переваг надійності, інтенсифікації розвитку виробництва, прибутковості, ліквідності і ризику “поміркований” інвестор може визначити свої пріоритети в такий спосіб:

3. Метою “консервативного” інвестора є збереження капіталу, оволодіння контрольним пакетом акцій, довгострокова перспектива вкладень. Його переваги ‑ надійність у збиток прибутковості та ризику, тобто для нього можуть бути Можливі й інші співвідношення, але обов’язковим повинна бути така рівність:

Розглянемо вплив на ІПП інших факторів: ризику, економічності розвитку виробництва, дивідендної політики, параметрів акцій.

1. Ризик. Виходячи з прямо пропорційної залежності доходу й ризику, для аналізу рівня ризиків при інвестуванні пропонується розраховувати середньоквадратичне відхилення величини прибутковості акції. Загальну ринкову прибутковість фондового ринку R визначають за формулою:

, (2)

де n – кількість акцій на ринку чи у фондовому індексі;

Ri – прибутковість i-ої акції;

d – питома вага i-х акцій (відношення капіталізації i-ої компанії до загальноринкової капіталізації).

Середні арифметичні значення загальноринкової прибутковості й прибутковості i-ої акції можна розрахувати за k періодів. Середньоквадратичні відхилення цих значень відображає ступінь близькості загальноринкової прибутковості та прибутковості i-ої акції до своїх середньоарифметичних значень, тобто величину відхилення варіації, і розраховуються по наступних формулах:

, (3)

де k – кількість точок виміру прибутковості (періодів);

R – загальноринкова прибутковість у момент k;

– середньоарифметичне загальноринкове значення прибутковості;

Ri – прибутковість i-ої акції на момент k;

– середньоарифметичне значення прибутковості i-ої акції.

Чим більше , тим більше R відхиляється від , тим більше імовірність недоодержання доходу, тобто ризику. Тому можна вважати мірою ризику. Теоретично = 0 означає відсутність ризику.

На основі принципу ринкової рівноваги (розрив між цінами попиту та пропозиції на акції компаній незначний, тому що учасники фондового ринку швидко приходять до рівноважних цін) можна зробити висновок про те, що загальноринковій середній прибутковості R відповідає мінімальний ступінь ризику, тобто максимально можливий прибуток. Виходить, при зближенні показників _R і _Ri ризик i-того виду акцій прагне до мінімуму, а прибутковість i-го підприємства – до максимуму.

Для аналізу залежності значення прибутковості Ri від загальноринкової прибутковості R застосовується - коефіцієнт.

. (4)

Даний коефіцієнт служить для оцінки змін у прибутковості акцій i-ої компанії в зіставленні з динамікою загальноринкової рентабельності.

2. Економічність розвитку промислового підприємства можна оцінити через вимір рівня, динаміки та резервів інтенсивного й екстенсивного розвитку його виробництва (І(Е)В). Такий вимір може бути зроблений за допомогою системи методів, яки обґрунтовані і доповнюють один одного, що включає еталонний, факторний і динамічний.

Еталонний метод припускає зіставлення еталонних (кращих) і фактичних (планових) показників собівартості, питомої матеріало- й енергоємності, повної трудомісткості й питомої фондоємності продукції. Кількісну величину еталонних значень названих показників можна розрахувати відносно до тих виробничих умов, економічні показники яких враховуються при встановленні цін, чи визначити на основі показників нормативних, проектних, перспективних планів передових підприємств.

Вимір інтенсифікації І(Е)В факторним методом засновано на оцінці впливу технічних і організаційних заходів на кінцеві результативні й витратні показники роботи підприємства. Для цього сукупність заходів варто класифікувати як за змістом (фактори), так і за характером економічного результату від їхнього впровадження (напрямку) І(Е)В. Вплив можна оцінити, зокрема, за часткою відповідних заходів у їхній загальній кількості, у сумі річного ефекту і т.п.

Вимір І(Е)В динамічним методом засновано на такому перетворенні вихідної формули ефективності (співвідношення результату й витрат), при якому з’являється можливість роздільно оцінити внесок інтенсивного й екстенсивного розвитку в приріст результату (випуск продукції підприємства), а також вплив на нього екстенсивного й інтенсивного використання виробничих ресурсів. Вимір інтенсифікації (екстенсифікації) виробництва динамічним методом проводиться за формулою:

(5)

де – приріст обсягу продукції (Т) у звітному році до базисного року;

– екстенсивний приріст Т через збільшення витрат на неї, %;

– інтенсивний приріст Т завдяки ощадливому використанню ресурсів, %;

– інтенсивний приріст Т, зумовлений економічним використанням виробничих ресурсів і додатковим збільшенням витрат при зростаючій економічності використання виробничих ресурсів, %;

– темпи приросту (зниження) матеріальних витрат (М), промислового персоналу (Ч), основних виробничих фондів (Ф), у частках одиниці;

– частка у витратах на виробництво витрат на заробітну плату й соціальні потреби (3), амортизацію (А), матеріали (М) у звітному (1) і в базисному (0) роках, у частках одиниці;

– темпи приросту (зниження) продуктивності праці (п), фондовіддачі (ф), матеріаловіддачі (м), витрат на виробництво (в) по порівнюваним рокам, у частках одиниці;

– темпи росту (зниження) за порівнювані роки середньомісячної зарплати одного працівника промперсонала (з) й питомих амортизаційних відрахувань до середньорічної вартості основних фондів (а), у частках одиниці.

Перевагою динамічного методу виміру І(Е)В є його економіко-статистична обґрунтованість. На відміну від інших, пропонованих у літературі способів, у даному випадку вплив факторів-ресурсів на приріст обсягу продукції оцінюється не ізольовано, а у взаємодії один з одним, що відповідає реальному процесу виробництва. Використовувані у формі вихідні показники містяться в статистичній звітності підприємств.

Вихідні дані для розрахунку інтегрального показника інвестиційної привабливості підприємства

Найменування показників	Значення показника
“Перше”	“Друге”
Показники фінансового стану
Коефіцієнт незалежності	0,59	0,70
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,06	0,46
Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними коштами	0,14	2,51
Відношення фактичного загального коефіцієнта покриття до нормального коефіцієнта покриття, %
Час обороту оборотних коштів, дні
Час обороту дебіторської заборгованості, дні
Коефіцієнт рентабельності всього майна	0,23	0,30
Коефіцієнт рентабельності власних коштів	0,32	0,31
Показник економічності розвитку виробництва
Частка інтенсивного розвитку виробництва	0,020	0,646
Показники ризику, дохідності та ліквідності
Міра ризику	27,7	20,9
Темп приросту доходу на акцію, коефіцієнт	1,24	0,64
Цінність акції, коефіцієнт	0,66	0,44
Дохідність акції, % річних
Ліквідність акції, коефіцієнт	0,80	0,61
Темп приросту капіталізації, коефіцієнт	1,20	1,10
Обсяг торгів, коефіцієнт
Оціненість компанії, коефіцієнт	0,03	0,07

Наведені розрахунки дозволяють зробити висновок, що за груповими коефіцієнтами фінансового стану (0,134) і інтенсифікації розвитку виробництва (0,0) “Друге” є більш привабливим, ніж “Перше” (0,264 і 0,088 відповідно). За коефіцієнтами прибутковості “Перше” привабливіше “Друге” (0,194 проти 0,222). Галузева й регіональна складова в даному випадку не мають ніякого впливу на порівняння інвестиційної привабливості двох підприємств. Загальний ІП_ІПП “Друге” виявився краще, ніж у “Перше”, тому що він менше на 0,190 пункти.

Запропонована методика оцінки ІПП, на наш погляд, має наступні переваги:

1) комплексність підходу до оцінки ІПП, тобто облік декількох груп факторів ІПП і врахування інтересів інвестора і реципієнта;

2) вірогідність і доступність інформації, необхідної для розрахунків: вихідні показники беруться з публічної звітності підприємства, а використовуваний алгоритм пройшов широку апробацію;

3) коефіцієнти ІПП порівняні за сукупністю аналізованих підприємств.

Використання запропонованої методики дозволяє класифікувати підприємства в залежності від міри їх інвестиційної привабливості:

до першого класу відносяться підприємства з абсолютно стійким фінансовим положенням і високими показниками прибутковості. Середнє значення відхилень фактичних величин часткових показників від еталонів ‑ не більш 15 %, тобто діапазон допустимих значень ІПП при помірному характері інвестування – 0 – 0,320;

другий клас утворять підприємства, що мають ознаки фінансової напруженості, але володіють потенційними можливостями їхнього подолання. Середнє значення відхилень фактичних величин часткових показників від еталонів – не більш 70 %. Діапазон припустимих значень ІПП при помірному характері інвестування – 0,321 – 0,760;

до третього класу відносяться підприємства підвищеного ризику, але здатні перебороти напруженість фінансового стану за рахунок зміни форми власності, диверсифікованості, відновлення продукції, реконструкції, використання нових технологій. Середнє значення відхилень фактичних величин часткових показників від еталонів – не більш 75 %. Діапазон припустимих значень ІПП при помірному характері інвестування – 0,761 – 1,653;

четвертий клас – це підприємства з незадовільним фінансовим положенням і відсутністю перспектив його стабілізації. Середнє значення відхилень фактичних величин часткових показників від еталонів – більш 80%. Значення ІПП при помірному характері інвестування – більш 1,653.

Досліджувані підприємства належать до другого класу.

Наведена класифікація промислових підприємств у залежності від міри їхньої інвестиційної привабливості призначена для використання потенційними інвесторами в процесі вибору оптимального напрямку інвестування і повинна сприяти добору найбільш прийнятного для інвестора співвідношення ризик-прибутковість.

На основі проведеної оцінки інвестиційної привабливості підприємств можна намітити основні напрямки її підвищення. З цією метою необхідне удосконалення існуючого інструментарію прийняття інвестиційних рішень, спрямованих на розробку інвестиційної стратегії підприємства, добір і оцінку проектів, вибір джерел фінансування, прогнозування фінансових потоків і ін.

Прийняття інвестиційних рішень повинне здійснюватися з урахуванням стратегічних інтересів інвесторів і інших учасників проекту, що пов’язано з розробкою алгоритмів формування й оптимізації портфеля інвестиційних проектів, що враховують стратегічні обмеження.

У процесі інвестиційної діяльності підприємства зіштовхуються з різними видами ризиків, які впливають на їхню інвестиційну привабливість, що ускладнює прийняття інвестиційних рішень.

Вибір оптимального інвестиційного рішення є одним з окремих випадків проблеми розподілу обмежених ресурсів в умовах невизначеності. У той же час при спробі формалізувати модель підприємства, що займається інвестуванням у реальні проекти, виникає цілий ряд складностей.

Питання до заліку

В результаті вивчення дисципліни „Економіка інвестиційної діяльності” студент повинен знати:

1. Алгоритм визначення рейтингової оцінки.

2. Джерела фінансування інвестиційної діяльності.

3. Етапи реалізації інвестиційних проектів.

4. Задачі управління інвестиційною діяльністю підприємства.

5. Залучення капіталу для реалізації інвестиційних проектів.

6. Інвестиційна вразливість підприємства.

7. Інвестиційна діяльність підприємства.

8. Інвестиційна політика підприємства.

9. Інвестиційна привабливість проекту, продукції, підприємства.

10. Інвестиційна стратегія підприємства.

11. Інвестиційний клімат підприємства.

12. Інвестиційний потенціал.

13. Інвестиційний процес.

14. Інвестиційні ресурси підприємства.

15. Інноваційне інвестування.

16. Класифікація методів оцінювання реальних інвестиційних проектів.

17. Класифікація підприємств як об’єктів та суб’єктів інвестиційного управління.

18. Корпоративне інвестування.

19. Метод імітаційного моделювання.

20. Методи вимірювання і урахування впливу інвестиційного ризику.

21. Механізм управління інвестиціями.

22. Основи вибору інвестиційних рішень.

23. Оцінка інвестиційної привабливості підприємства.

24. Оцінка перспектив розвитку підприємства.

25. Оцінка фінансового стану підприємства як об’єкта інвестування.

26. Параметри оцінки результативності інвестиційної стратегії.

27. Поняття і типи інвестиційного портфеля.

28. Поняття інвестиційної привабливості підприємства.

29. Принципи ефективного управління інвестиційною діяльністю підприємства.

30. Принципи і послідовність формування інвестиційного портфелю.

31. Ранжирування підприємств.

32. Ризики в інвестиційної діяльності підприємства.

33. Розробка стратегічних напрямків інвестиційної діяльності.

34. Система державного регулювання інвестиційних процесів.

35. Сутність інвестиційного потенціалу підприємства.

36. Сутність управління інвестиціями.

37. Сутність управління інвестиціями.

38. Сучасна портфельна теорія.

39. Фактори, що визначають інвестиційну привабливість підприємства.

40. Функції і механізм управління інвестиціями.

41. Цілі та завдання управління інвестиційною діяльністю підприємства.

Рекомендована література

1. Амоша О.І. Проблеми та шляхи поліпшення інвестиційної діяльності у промисловості України: Донецьк: ІЕП НАН України.– 1999.– 29с.

1. Афонин И.В. Управление развитием предприятия: Стратегический менеджмент, инновации, инвестиции, цены: Учебное пособие. – М.: Издательско-торговая корпорация „Дашков и К^о”, 2002. – 380 с.
2. Бакаєв Л.О. Кількісні методи в управлінні інвестиціями. Навчальний посібник.- К.: КНЕУ, 2000., – 151 с.
3. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент: Учебный курс. – К.: Эльга – Н, Ника – Центр, 2001 г.– 448 с.
4. Гойко А.Ф. Методи оцінки ефективності інвестицій та приоритетні напрями їх реалізації. К.: Віра – р., 1999. – 320 с.
5. Данилов О.Д. Інвестування. Навчальний посібник / О.Д. Данилов, І.М. Івашина, О.Г. Чумаченько. – К.: Компьютерпресс, 2001., – 364 с.
6. Довгий С.А. Математическое прогнозирование процессов приватизации и инвестирования. Монография / Довгий С.А., Савенков А.И., Бидюк П.И. – К.: Атака, 2001 – 232 с.
7. Загородній А.Г. Менеджмент реальних інвестицій. Навчальний посібник / А.Г. Загородній, Ю.І. Стадницький. – К.: Знання, 2000. – 209 с.
8. Инвестирование, финансирование, кредитование: стратегия и тактика предприятия / Под ред. Ушаковой Н.Н. – К.: Киевский государственный торгово-экономический университет, 1997.- 191с.
9. Мелкумов Я.С. Организация и финансирование инвестиций: учебное пособие. М.: ИНФРА – М, 2001. – 248 с.
10. Моделирование производственно-инвестиционной деятельности фирмы: Учеб. пособие для вузов / Под ред. Г.В. Виноградова.- М.: ЮНИТИ-ДАНА.- 2002.- 273с.
11. Мыльник В.В. Инвестиционный менеджмент: Учеб. пособие.- 2-е изд., перераб. и доп.- М.: Академический проект.- 2002.- 272с.
12. Науменкова С.В. Фінансовий ринок та інвестиції. Збірник тестових вправ і завдань.: Навчальний посібник / С.В. Науменкові, А.В. Андрєєв, Ф.О. Журавка. – К.: Знання, 2000. – 214 с.
13. Основи інвестиційно-інноваційної діяльності: Навч. посіб. / За науковою редакцією В. Г. Федоренко. - К.: Алерта, 2004. – 431 с.
14. Пересада А.А. та ін. Інвестування: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / А.А. Пересада, О.О. Смирнова, С.В. Оникієнко, О.О. Лихова. – К.: КНЕУ, 2001. – 251 с.
15. Приватизація, інвестиції та фондовий ринок: правові засади та практика. У 4-х томах. Т 3 Інвестиційна діяльність в Україні / С.О. Довгий, Ю.І. Єхануров та інш.; За ред. С.О. Довгого., О.А.Підопригори. К.: Укртелеком, 2001. – 560 с.
16. Савчук А.В. Анализ эффективности инвестиционных проектов и экономических условий их реализации. – Одесса, 2000, – 176 с.
17. Савчук В.П., Прилипко С.И., Величко Е.Г. Анализ и разработка инвестиционных проектов. Учебное пособие. – К. Киев: Абсолют-В, Эльга, 1999. – 304 с.
18. Управление инвестициями: учебное пособие. А.В. Козаченко, А.Г. Осыка. – Луганск: изд-во ВУГУ, 1996 г. – 136 с.
19. Федоренко В.Г., Гойко А.Ф. Інвестознавство: Підручник/За наук. ред. В.Г. Федоренка. – К.: МАУП, 2000. – 408 с.
20. Фінансові послуги України. У 6-х томах. Т 3.: Енциклопедичний довідник / Т.О. Мітюков., В. Т. Александров, О.І., Ворона, С.М. Недбаєва. – К.: Укрбланквидавництво., 2001. – 645 с.
21. Хобта В.М. Управління інвестиціями: навчальний посібник. – Донецьк: ДонНТУ, 2005. – 394 с.
22. Хозяйственный Кодекс Украины (о предприятиях в Украине). – Х.: ООО „Одиссей”, 2004.- 232 с.
23. Швандар В.А., Базилевич А.И. Управление инвестиционными проектами: Учебн. пособие для ВУЗов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 208 с.

Навчальне видання

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для самостійного вивчення дисципліни

“ Економіка інвестиційної діяльності”

Укладачі:

Олена Сергіївна Тхор

Редактор

Техн. редактор

Оригінал-макет

Підписано до друку ________

Формат 60×841/16 Папір типограф. Гарнітура Times.

Печать офсетна. Усл. печ. л.______. Уч.-изд. л. ______.

Тираж ____ экз. Изд. № ______. Замовлення № _______..

Видавництво Східноукраїнського національного
університету імені Володимира Даля

Адреса видавництва: 91034, г. Луганськ, кв. Молодіжний, 20а

Телефон: [phone], факс. [phone]

E-mail: [e-mail] http: www.snu.edu.ua

[1] Бланк И.А. Основы инвестиционного менеджмента. Т.1. – 2. – К.: Эльга – Н, Ника – Центр. – 2001. – 536 с.

[2] Глазунов В.Н. Анализ экономической эффективности реальных инвестиций. – М.: ИНФРА – М, 1996. – 236 с.

Дата добавления: 2015-09-07