Метод внутрішньої відсоткової ставки

Критерій внутрішньої ренти полягає в наступному: коли внутрішня відсоткова ставка інвестиції (r) принаймні не менша за мінімальний відсоток, який встановлюється для цієї інвестиції (r і i), то така інвестиція є вигідною.

Встановлення вимоги мінімальної відсоткової ставки повинне здійснюватися з урахуванням можливості використання різних джерел фінансування інвестиційних об’єктів. При фінансуванні інвестиції цілком за рахунок власного капіталу необхідно розглядати альтернативну можливість використання своїх коштів інвестором на ринку капіталу. Тому мінімальна вимога відсотка для інвестиції не може бути меншою за відсоток (I_p), який банки сплачують по внесках: i і i_{p .}

Вказаний відсоток (i_p) являє собою нижню межу для вимоги, що встановлюється. До того ж, із зростанням ризику інвестиції зростає і вимога до розміру мінімальної відсоткової ставки. Якщо позначити добавку, що обумовлена мірою ризику, як величину Z, то можна записати наступне рівняння:

i = i_p + Z (3.26)

Якщо інвестиція фінансується цілком за рахунок позикового капіталу, то орієнтиром для встановлення мінімального відсотка є вимога відсоткової ставки кредитора, який надає капітал (i_кр):

i > i_кр . (3.27)

В той же час вимога кредитора визначає нижню межу. Формування остаточного значення обумовлено ризиком, пов’язаним з конкретною інвестицією.

i = i_кр + Z (3.28)

У випадку якщо, інвестиція фінансується частково за рахунок власного (Вк) і частково за рахунок позикового капіталу (Пк), як орієнтир розраховується змішана процентна ставка з урахуванням рівня використання кожного джерела.

(3.29)

На практиці вимога до мінімальної процентної ставки встановлюється підприємцем суб’єктивно на підставі статистичних даних про прибутковість інвестицій, що здійснювалися раніше, й умов надання та отримання кредитів на ринку капіталу.

Вихідною умовою для визначення є критерій приведеної вартості капіталу:

(3.30)

де Z_t – інвестиційні платежі в t – м періоді.

Дата добавления: 2015-09-07