Шляхи підвищення економічної ефективності.

Задача підвищення економічної ефективності капітальних вкладень вирішується на всіх стадіях підготовки і здійснення капітального будівництва:

1. На стадії розробки довгострокових програм – виявлення найекономічніших шляхів реалізації регіональних і галузевих проектів. Вирішуються питання черговості розгортання будівельних програм, упровадження прогресивних форм суспільного виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперації і т.п.), мер по охороні природи.

2. На стадії планування капітальних вкладень:

–ТЕО витрат і їх об’єму;

– концентрація витрат по найважливіших напрямах;

– першочерговий напрям засобів на реконструкцію і модернізацію діючих виробництв, що забезпечують технічний прогрес;

– доцільне розміщення потужностей з метою поліпшення структури виробництва і т.д.

Необхідність і мета технічного переозброєння підприємств.

Технічне переозброєння підприємств - заміна застарілого устаткування новим, більш продуктивним, упровадження прогресивних технологій.

Необхідність (причини) – знос техніки і устаткування у міру використовування. Мета:

- заміна фізично і морально зношеного устаткування новим, більш продуктивним;

- ліквідація на виробництві ручної, перш за все важкої фізичної праці;

- упровадження прогресивних технологій і ліквідація “вузьких місць” в процесі виробництва;

- підвищення якості продукції і послуг, що випускається.

Технічне переозброєння володіє певною перевагою перед новим будівництвом, оскільки дозволяє в короткі терміни удосконалити накопичені у минулому елементи основних фондів.

3. На стадії проектування об’єктів будівництва:

– організація проектування відповідно до НТП;

– раціональне використовування площі забудови;

– підвищення якості і обгрунтованості проектних рішень;

– використовування в масовому будівництві типових проектів;

– зниження ваги будівель за рахунок вживання легких бетонів і інших матеріалів;

– підвищення обгрунтованості кошторисної документації;

– посилення економічної зацікавленості і відповідальності проектних організацій як і економічності проектно-кошторисної документації.

4. На стадії будівництва виробництва:

– скорочення термінів будівництва;

– підвищення якості робіт і продуктивності праці;

– скорочення тривалості пуско-налагоджувальних робіт;

– зниження собівартості будівельно-монтажних робіт;

– посилення економічної зацікавленості і відповідальності будівельних організацій;

– індивідуалізація будівельних робіт (виконання основних будівельно-монтажних робіт методом крупного машинного виробництва, механізація, автоматизація виробничих процесів).

З урахуванням класифікації інвестицій і особливостей інвестиційної діяльності будується процес управління нею на підприємстві та її оцінка. Оцінка виробничих інвестицій проводиться в три етапи (рис. 3.1).

На першому етапі розглядають варіанти проекту, оцінюють його привабливість з метою визначення складу учасників, вироблення схеми фінансування з реалізації проекту.

На другому етапі оцінюють кон’юнктуру ринку, визначають обсяг витрат на здійснення проекту, розраховують потребу в зворотному капіталі й визначають соціальну ефективність проекту.

На третьому етапі оцінюється рівень проектного ризику для наступного виявлення позитивних і негативних сторін проекту. На підставі цього розробляються заходи щодо зниження ризику; визначається економічний ефект від впровадження проекту й на його основі проводиться вибір ефективного проекту, оцінюється його ефективність і можливість реалізації.

Об’єктивність і всебічність оцінки ефективності інвестиційних проектів визначається використанням сучасних методів її проведення, що формуються на основі наступних базових принципів:

оцінка ефективності повинна здійснюватися на основі зіставлення обсягу інвестиційних витрат, з одного боку, та сум і термінів повернення інвестиційного капіталу, з іншої. Це загальний принцип формування системи оціночних показників ефективності;

оцінка обсягу інвестиційних витрат повинна охоплювати всю сукупність використовуваних ресурсів, пов’язаних з реалізацією проекту;

оцінка повернення капіталу, що інвестується, повинна здійснюватися на основі показника “чистого грошового потоку”;

у процесі оцінки суми інвестиційних витрат і чистого грошового потоку повинні бути обов’язково приведені до дійсної вартості;

у процесі приведення окремих показників до дійсної вартості вибір дисконтної ставки повинен бути диференційований для різних інвестиційних проектів.[1]

При розрахунку критеріїв оцінки ефективності капітальних вкладень у вітчизняних умовах основним варіантом для проектів, у яких передбачається створення об’єктів з великим терміном роботи (істотно перевищуючий розрахунковий період), є варіант розрахунку критеріїв для позикового капіталу з урахуванням амортизаційних відрахувань у потоці доходів і без врахування ліквідної вартості.[2]

Для проектів, у яких передбачається тільки заміна обладнання з терміном служби, близьким до тривалості розрахункового періоду (а це окремий випадок), критерії визначаються для усіх витрачених коштів (позикових і власних) з урахуванням амортизаційних відрахувань і ліквідної вартості обладнання.

Дата добавления: 2015-09-07