Цілі Розвитку Тисячоліття

У фундаментальній роботі Комісій ООН «Цілі розвитку тисячоліття: угода націй з припинення бідності человечеств» (MDG) підводиться швидше сумний підсумок багатообіцяючих зобов'язань щодо розвитку людства в попередньому десятилітті - світ як і раніше погіршується як в соціальному напрямку (бідність, хвороби, освіта), так і щодо навколишнього середовища.Констатувалося, що більш ніж 50 країн стали біднішими за останні 10 років.Багато хто живе під загрозою ВІЛ і СНІД - інфекцій. Скорочуються списки учнів, і зменшується доступ до базового лікування здоров'я людей. Важко займатися стійким розвитком в суспільстві, де виживання - основний процес.

У звіті висувається ідея Угоди з розвитку «тисячоліття», яке пропонує накласти подвійні зобов'язання на обидві сторони: вимога сміливих реформ від бідних країн і зобов'язання країн - донорів рухатися вперед і підтримувати ці зусилля. Пропоновані цілі не тільки підтримують розвиток, але і є також досяжними для правильної політики при достатніх ресурсах.

Основні загрози сталому розвитку України

Сьогодні у науковій літературі існує безліч підходів до розуміння поняття «загрози». Насамперед, це пов’язано із тим, що поняття загроз використовується у різних наукових дисциплінах, що детермінує його дещо різний зміст у різних трактуваннях. Разом з тим, підсумовуючи здобутки попередніх дослідників, варто надати нове загально філософське визначення даного поняття, що було б універсальним для багатьох наук, та могло б бути використаним в практичній діяльності керівництва регіонів та країн.

Загроза – це комплексний фактор, що може спричинити (або вже спричиняє) негативний вплив на пріоритети безпеки.

Особливості загроз економічного характеру:

Загроза «Ресурсозалежність» визначається як рівень відмінності реальної позиції адміністративнотериторіальної одиниці від такого значення, що максимально забезпечене ресурсами.

Загроза “Дисбаланс виробничої інфраструктури” визначається як рівень розбалансованості існуючого стану виробничої інфраструктури адміністративнотериторіальної одиниці від середнього по Україні.

Загроза “Виробничоспоживчий дисбаланс” показує ступінь розбалансованості складових, що стосуються створення благ населенням кожної адміністративно-територіальної одиниці порівняно з середнім по Україні.

Особливості загроз екологічного характеру:

Загроза «Забрудненість довкілля». Забруднення атмосфери та гідросфери – один з найбільш небезпечних наслідків науковотехнічної революції. Забруднення цих життєпідтримуючих систем згубно впливає на довкілля, особливо на здоров’я людей. Основною умовою здоров'я й благополуччя Людини є чисте повітря і безпечна вода.

Загроза «Природні стихійні лиха». Найбільш небезпечними для життєдіяльності населення та об’єктів економіки в Україні є зсуви, абразія, карстові процеси та підтоплення земель і населених пунктів. Небезпека значно зростає у місцях розташування об’єктів, що створюють сприятливі умови для активізування цих процесів та виникнення надзвичайних ситуацій техногенного походження.

Загроза «Антропогенна перевантаженість». Антропогенну перевантаженість як ступінь впливу Людини на Природу будемо оцінювати за такими основними характеристиками як площі зайняті під сільськогосподарські угіддя та забудову, забруднення атмосферного повітря, зокрема і внесок у глобальну зміну клімату, і використання та забруднення водних ресурсів.

Загроза «Техногенна небезпека». Техногенну небезпеку розглядатимемо як ступінь незахищеності населення від негативних наслідків над звичайних ситуацій техногенного характеру і оцінюватимемо з точки зору загроз радіаційної небезпеки та загроз хімічної небезпеки. Сучасна екологічна ситуація, особливо у промислових районах і центрах, для яких характерна надмірна концентрація підприємств важкої індустрії є складною.

Особливості загроз соціально-інституціонального характеру:

Загроза «Демографічний спад». Сучасний тип відтворення населення має низку характерних рис, серед яких: – низька народжуваність, пов'язана зі свідомим регулюванням розміру сім'ї. При цьому завдяки досягненням сучасної медицини виживає більша частина дітей; – безперервне підвищення тривалості життя; - коефіцієнт фертильності поступово знижується, що призводить (після зниження нижче приблизно 2,15) до скорочення населення; – покращення рівня життя. Усі ці процеси визначають особливий характер відтворення населення для кожної окремої індустріальної країни. Україна сьогодні переживає яскраво виражений демографічний спад, який є одним з проявів демографічної кризи. Для характеристики цього явища у науці, як правило, звертаються до таких показників, як показники смертності та народжуваності. Тож, низькі показники народжуваності одночасно зі зростаючими показниками смертності засвідчують тенденцію природного приросту населення.

Загроза «Зниження здоров’я людей». Здоров’я населення країни – один з базових показників її благополуччя. Проте постійний вплив на людину «ворожих» її організму факторів з часом знижує його адаптаційні можливості, здатності чинити супротив агресивному середовищу і, як наслідок цього стрімке погіршення стану здоров’я населення.

Загроза «Політична нестабільність». Політична стабільність є ознакою зниження соціальної напруги у суспільстві та досягнення на основі компромісу інтересів різних соціальних груп згоди зі стратегічних питань розвитку держави. У той час, коли політична нестабільність країни є одночасно джерелом та наслідком цілої низки причин та факторів, зумовлених конкретноісторичними умовами.

Загроза «Корупція».

Загроза «Соціальна незрілість». Загроза «Соціальна незрілість» відображає стан розвиненості суспільства у сфері соціальної відповідальності, в рівні суспільної освіченості та соціальної свідомості.

Глобальні загрози сталому розвитку суспільства

1. Глобальне зниження енергетичної безпеки

2. Порушення балансу між біологічною можливістю Землі і потребами людства в біосфері та зміна демографічної структури світ

3. Наростаюча нерівність між людьми і країнами на Землі

4. Розповсюдження глобальних хвороб

5. Дитяча смертність

6. Наростання корупції

7. Обмеженість доступу до питної води

8. Глобальне потепління

9. Державна нестабільність

10. Глобальні зміни клімату і природні катастрофи

Глобальні та регіональні проблеми оточуючого середовища

Глобальні проблеми — це нехаотичні явища і процеси: вони тісно взаємопов’язані. Для їх вирішення потрібні нові підходи і практичні заходи, які б виходили із цілісності світу, необхідності співробітництва в планетарному масштабі.

Між країнами світового співтовариства існують суперечності, що часто призводять до регіональних і міжрегіональних конфліктів із застосуванням зброї. У ХХІ ст. глобальні проблеми ставлять перед людством завдання, яке має доленосне значення: подолати політичні і воєнно-політичні суперечності і конфлікти заради успішного вирішення глобальних проблем. Треба будь-що зберегти мир на планеті. А це означає, що народи світу мають засвоїти нове політичне мислення.

Нове політичне мислення знаменує усвідомлення важливості і негайного вирішення глобальних проблем, включаючи розробку системи ефективних міжнародних процедур і механізмів, здатних забезпечити збереження і розвиток людської цивілізації в цілому.

Глобальні проблеми неможливо вирішити швидко на рівні окремих країн. Потрібен єдиний міжнародний механізм їх розв’язання і регулювання, визначення міжнародних правових та економічних норм. Великі надії у вирішенні глобальних проблем покладаються на ООН, МВФ, ВТО, регіональні і галузеві організації, котрі мають великий досвід координації міжнародних зусиль, використання ресурсів, регулювання міжнародних економічних зусиль.

Важливу роль в охороні навколишнього середовища відіграє регіональне співробітництво. Зокрема, у документах ЄС неодноразово підкреслювалась необхідність розвитку регіональної стратегії у цій сфері і раціонального використання природних ресурсів європейського регіону, який сьогодні є найбільш кризовим в екологічному плані. В ЄС навіть система оподаткування будується таким чином, щоб стимулювати збереження природного середовища.

Глобальні проблеми:

1. Скорочення запасів енергоресурсів. Щорічне споживання енергії у світі сьогодні аближається до 20-25 млрд. умовного палива і найближчим десятиліттям прогнозується х подвоєння. Світові запаси твердого палива оцінюються трохи більше 10 000 млрд онн, нафти - всього лише 100 млрд тонн. Враховуючи зростання енергоспоживання, викопні енергоресурси можуть бути дуже швидко вичерпані [1]. Вихід з даної ситуації полягає в розробленні проектів використання відновних і екологічно чистих джерел генерування енергії (енергії сонця, вітру, підземного тепла тощо).

2. Зниження продовольчої безпеки людства. Забруднення та зниження родючості грунтів і зростаючий дефіцит прісної води можуть стати однією з перешкод на шляху більшення виробництва сільськогосподарської продукції та забезпечення продовольчої безпеки людства. Зниження продовольчої безпеки людства пов'язане також із зростанням народонаселення Землі. Для вирішення глобальної проблеми продовольчої кризи необхідно вжити заходів щодо екологічної оптимізації агроекосистем, розвивати з урахуванням вимог біобезпеки генноінженерні технології отримання трансгенних організмів.

3. Руйнація озонового екрану Землі. Озоновий екран захищає Землю від ультрафіолетового спектру випромінювання. Однією з причин руйнації озонового екрану стали антропогенні викиди в атмосферу сильних окислюючих сполук — фреонів та інших газів (метану, водню тощо). За Монреальським протоколом (1987 р.) 36 країн світу взяли на себе зобов'язання скоротити до 1993 р. на 20% викиди найнебезпечніших фреонів, але досягнуте зниження їх емісії, на жаль, не дає відчутних результатів. Виснаження озонового екрану триватиме до того часу, поки концентрація фреонів у стратосфері не буде знижена до рівня 70-х років XX століття [2].

4. Забруднення Світового океану. За даними ООН, щороку у Світовий океан зі стічними водами потрапляє 50 тис. тонн пестицидів, 5 тис. тонн сполук ртуті та інших забруднювальних речовин. При добуванні нафти з морських родовищ та при аварії нафтових танкерів щорічно у води потрапляє 12-15 млн тонн нафти. Особливо небезпечним є морське поховання радіоактивних речовин.

Наслідки глобального потепління

У доповіді робочої групи міжурядової комісії зі зміни клімату (Шанхай, 2001 рік) [14] приведено сім моделей зміни клімату в XXI столітті. Основні висновки, зроблені в доповіді, - продовження глобального потепління, що супроводжується:

· збільшенням емісії парникових газів (хоча згідно з деякими сценаріями до кінця століття в результаті дії заборон на індустріальні викиди можливий спад емісії парникових газів);

· зростанням поверхневої температури повітря (до кінця XXI століття можливе збільшення поверхневої температури в окремих місцях земної кулі на 6 ° C);

· підвищенням рівня океану (в середньому - на 0,5 м за століття)

· До найбільш імовірним змін погодних факторів відносяться

· більш інтенсивне випадання опадів;

· вищі максимальні температури, збільшення числа жарких днів і зменшення числа морозних днів майже у всіх регіонах Землі; при цьому в більшості континентальних районів хвилі тепла стануть частішими;

· зменшення розкиду температур.

Як наслідок перерахованих змін можна очікувати посилення вітрів і збільшення інтенсивності тропічних циклонів (загальна тенденція до посилення яких відзначена ще в XX столітті), збільшення частоти сильних опадів, помітне розширення районів посух.

Міжурядова комісія виділила ряд районів, найбільш уразливих до очікуваного зміни клімату. Це район Сахари, мега-дельти Азії, невеликі острови. До негативних змін у Європі ставляться збільшення температур і посилення посух на півдні (в результаті - зменшення водних ресурсів і зменшення вироблення гідроелектроенергії, зменшення продукції сільського господарства, погіршення умов туризму), скорочення снігового покриву і отступаніе гірських льодовиків, збільшення ризику сильних паводків і катастрофічних повеней на річках; посилення літніх опадів в Центральній і Східній Європі, збільшення частоти лісових пожеж, пожеж на торфовищах, скорочення продуктивності лісів; зростання нестійкості грунтів в Північній Європі. В Арктиці - катастрофічне зменшення площі покривного заледеніння, скорочення площі морських льодів, посилення ерозії берегів.

Деякі дослідники (наприклад, П. Шварц і Д. Ренделл) пропонують песимістичний прогноз, згідно з яким вже в першій чверті XXI століття можливий різкий стрибок клімату в непередбачену сторону, причому наслідком може з'явитися наступ нового льодовикового періоду тривалістю в сотні років.

Масова культура сучасного суспільства

Тріада “культура - суспільство – особистість” являє собою соціально-філософську і культурологічну проблему, яка включає в себе безліч аспектів. Людство пройшло довгий шлях.

Основу теоретико-філософських джерел дослідження проблем «масової культури», «масової свідомості», «масового суспільства» складають праці О.Шпенглера, Д.Белла, Х.Ортеги-і-Гассета, Е.фромма, Д.Рісмена, Г.Маркузе, М.Маклюена, З.фрейда, К.Юнга. В межах вивчення теорій згаданих західних філософів, щодо «масової культури» в контексті трансформаційних процесів виявлено суперечливість і полісемантичність інтерпретації проблеми дослідження.

Античність, Середні віки, Відродження, Просвітництво, ХIХ-ХХ ст. - такі етапи дозрілості людства.Кожна культурно-історична епоха по-своєму розглядає людину та її місце у світі. Зараз масова культура проникає практично в усі сфери життя суспільства. Найбільш вдалою цим можна назвати наступну класифікацію проявів і напрямів масової культури:

· індустрія «субкультури дитинства»

· масова загальноосвітня школа

· система національної ідеології

· масові політичні рухи

· масова соціальна міфологія, яка спрощує систему ціннісних орієнтацій людини

· індустрій розваг і дозвілля

· індустрія оздоровчого дозвілля

· система організації, стимулювання і керування споживчим попитом на речі, послуги, ідеї як індивідуального, так і колективного користування

· різного роду ігрові комплекси, від механічних ігор до систем віртуальної реальності3

· засоби масової інформації

Основні характеристики масової культури:

· орієнтованість на гомогенну аудиторію;

· опора на емоційний, ірраціональне, колективне, несвідоме;

· ескейпізм;

· швидкодоступність;

· швидко забувається;

· традиційність і консерватизм;

· оперування середньою мовною семіотичною нормою;

Індекс якості життя

Покращання якості життя населення є одним із ключових чинників конкурентоспроможності країни, оскільки є передумовою залучення інвестиційних та трудових ресурсів, інтелектуального капіталу і, з іншого боку, дестимулює відтік людського і фінансового капіталу за кордон. Якість життя як передумова розвитку людського капіталу є одночасно засобом і метою посилення національної конкурентоспроможності.

Індекс якості життя (англ. quality-of-life index) Розроблений компанією Economist Intelligence Unit, грунтується на методології, яка пов'язує результати досліджень по суб'єктивній оцінці життя в країнах з об'єктивними детермінантами якості життя в цих країнах. Індекс був підрахований 2005. Він включає в себе дані по 111 країнам.

Дата добавления: 2015-09-06