|
Традиційне суспільство. Це аграрні суспільства з досить примітивною технікою, переважанням сільського господарства в економіці, сословно0классовой структурою і владою крупних землевласників.
Перехідне суспільство. На цьому етапі створюються передумови для переходу в нову фазу розвитку: зароджується підприємництво, складаються централізовані держави, росте національна самосвідомість.
Стадія «зрушення» з промисловими революціями і наступними за ними крупними соціально-економічними і політичними перетвореннями.
Стадія «зрілості», пов'язана з розвитком науково-технічною революцією, зростанням міст.
Ера «високого масового споживання». Її найважливіша межа - значне зростання сфери послуг, перетворення виробництво товарів споживання в основний сектор економіки.
У своїх роботах Ростоу виділив чотири фази демократизації:
- перша фаза пов'язана з досягненням національної єдності як основної передумови для переходу – як правило, це стихійний, ніким не керований процес;
- на другій фазі підготовка до зміни старого режиму вже набуває більш менш організованого характеру: в ході безперервної політичної боротьби контреліта послідовно виступає проти правлячого режиму, опозиційні виступи поступово підводять до необхідності інституціолізувати деякі демократичні процедури;
- третя фаза - це фаза рішучих реформаторських рішень (створення, наприклад, систем загального виборчого права і пропорційного представництва);
- і лише коли всі демократичні новини стають повсякденністю і органічно вплітаються в існуючі реалії, можна затверджувати про настання останньої, четвертої фази - фази звикання.
ІІ. Концепція «індустріального суспільства». Родоначальником концепції «індустріального суспільства» вважають американського економіста Дракера, який у 40-х рр. опублікував кілька праць, присвячених цій проблемі: «Майбутнє індустріальної людини» (1942), «Ідея корпорації» (1946), «Великий бізнес» (1947), «Нове суспільство. Анатомія індустріального ладу» (1949).
Становлення «індустріальної системи» Дракер відносить до XX ст. Її основу створюють великі підприємства й корпорації, що здійснюють масове виробництво. «Індустріальна система» знаменує перехід до «індустріального суспільства». Центральним інститутом «індустріального суспільства» є велике спеціалізоване підприємство.
Дракер визначає два різновиди «індустріального суспільства»:
- капіталістичне;
- соціалістичне.
Капіталістичне «індустріальне суспільство» Дракер називав «вільним», а соціалістичне - «рабським».
ІІІ. Концепція «технологічного суспільства». У 60-х рр. теорію «індустріального суспільства» розвинули американський соціолог і економіст Уолт Ростоу, французькі соціологи Жак Еллюль і Раймон Арон.
Ростоу опублікував книжку «Стадії економічного зростання. Некомуністичний маніфест» (1960), який виклав власну концепцію суспільного розвитку, як альтернативу марксистській формаційній теорії.
Ростоу виділяє п'ять стадій економічного зростання:
1) традиційне суспільство;
2) підготовка передумов для піднесення;,
3) піднесення;
4) рух до зрілості;
5) ера високого масового споживання.
У концепції Еллюля має місце не лише фетишизація, а й універсалізація техніки.
Техніка в розумінні Еллюля не обмежується машинами й технологією, а охоплює всі сфери людської діяльності:
1) економічна техніка (зв'язана з виробництвом);
2) техніка організації (включає комерційну і промислову діяльність, державу, поліцію, військову справу);
3) людська техніка (охоплює медицину, генетику, пропаганду тощо).
Надаючи техніці роль вирішального фактора економічного розвитку, Еллюль з'ясовує, як її розвиток позначається на економічному розвитку суспільства.
Саме розвиток техніки, на його думку зумовлює перехід:
1) від індивідуального підприємництва до «економіки корпорацій»;
2) від «ліберальної» економіки до державне регульованої;
3) від ринкової до планової економіки. Цей процес він пояснює розвитком техніки, збільшенням її вартості, зростанням інвестицій.
Дата добавления: 2015-10-13; просмотров: 111 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Державне регулювання економіки реалізується-в різних формах. Залежно від строкової розмірності розрізняють довгострокове й короткострокове регулювання. | | | За цих умов економічна діяльність виходить за межі індивідуальних можливостей. |