Джон Мейнард Кейнс (1883-1946) - професор політекономії Кембріджського університету, політичний діяч.

Вихід у світ книги Дж. М. Кейнса «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей» (1936) найбільш важлива подія в історії економічної думки Заходу міжвоєнних років.

Основні праці:

Þ Грошовий обіг і фінанси в Індії (Indian Currency and Finance, 1913).

Þ Економічні наслідки миру (The Economic Consequences of the Peace, 1919).

Þ Трактат про грошову реформу (А Tract on Monetary Reform, 1923).

Þ Трактат про гроші (А Treatise of Money, 1931).

Þ Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей (General Theory of Employment, Interest and Money, 1936).

Þ Трактат про вірогідність.

Характерні особливості методології і теоретична модель Дж. М. Кейнса:

1. Історичні умови:

1. Ускладнення структури виробництва і ринку.

2. Функціонування недосконалих форм конкурентної боротьби і втрата ринковим механізмом автоматичного саморегулювання.

3. Світова криза перевиробництва і затяжний характер депресії 1929-1933 рр.

4. Масове безробіття.

2. Особливості економічних поглядів:

1. Застосовується макроекономічний підхід до аналізу економічної дійсності.

2. Підлягають корінному перегляду основні постулати неокласицизму: віра в ефективність ринкового механізму саморегулювання.

3. Доводиться необхідність державного втручання в економіку, розробляються його форми і інструменти.

3. Особливості методології:

1. Відмовився від тези неокласиків про існування роздільних ринків і ввів в аналіз наявність єдиного ринку, в якому пов'язані між собою такі складові, як ринки грошей, товарів і ресурсів.

2. Розглядає загальні взаємозв'язки між економічними явищами, сукупні, агрегатні показники і починає макроекономічний аналіз.

Джон Мейнард Кейнс був єдиним поміж вчених-економістів, який у 30-ті роки XX століття висунув такі тези:

- повна зайнятість на основі стихійного регулювання ринку та повної конкуренції є неможливою;

- зведення між собою макроекономіки (інтереси суспільст­ва) тa мікроекономіки (інтереси монополій) потребує активного втручання держави в процеси капіталістичного відтворення.

Економічна наука, за Кейнсом, повинна сприяти вирішенню питань:

1) розподіл загального доходу поміж трьома факторами ви­робництва (праця, капітал, земля);

2) забезпечення повної зайнятості населення.

Державне регулювання економіки, за Кейнсом, повинно здійснюватися у таких сферах:

- відтворення суспільного капіталу;

- нагромадження та споживання;

- повна зайнятість населення;

- грошовий обіг та кредит.

Кейнсіанський метод дослідження економіки, на відміну від індивідуально-психологічного методу австрійської школи, є зорієнтованим на загальні, суспільні процеси та явища, або економіч­ні процеси й явища.

Економічні процеси - це відображення психології господа­рюючих об'єктів. Ці процеси представлені, за Кейнсом, через:

- кількісні зв'язки капіталістичної економіки;

- дії певних мас, класів і соціальних груп.

Економічні явища Кейнс поділяє на групи:

1) незалежні змінні, серед яких:

- схильність до споживання;

- гранична ефективність капіталу;

- гранична норма проценту;

2) залежні змінні, серед яких:

- обсяг зайнятості;

- національний доход.

Кейнс розглядає економічні явища у вигляді категорій типу:

- сукупний попит та пропозиція;

- сукупний (або національний) доход;

- сукупна зайнятість;

- сукупні інвестиції.

Економічне прогнозування, за Кейнсом, має за мету з'ясуван­ня кількісних зв'язків поміж економічними явищами, а за голов­ну мету - переборення такого економічного феномену, як криза.

Щодо бази економічного прогнозування Кейнс формулює такі постулати:

1) ринок є вирішальною сферою відтворення;

2) головна причина криз захована у недостатньо ефективному попиті, бо ж люди схильні до збереження грошей та коштів;

3) праця - це єдиний фактор виробництва, що діє при наяв­ності певного попиту, техніки, ресурсів;

4) прогнози безпосередньо пов'язані з «очікуванням», а саме прогнозування передбачає визначення таких величин, як:

- очікуваний прибуток,

- очікувана гранична продуктивність,

- очікувані витрати виробництва,

- очікувана зміна цін, вартості, процента.

ІІ. Неокейнсіанські теорії економічного зростання Р. Харрода і Е. Домара:

1. Істотною межею теорії Харрода є спроба пов'язати тривале зростання з циклічними коливаннями, з хвилями, що підвищують і знижують, в розвитку капіталістичного виробництва. Мета такого з'єднання - дати теоретичне пояснення специфіці окремих циклів, перш за все відмінностям в глибині і тривалості фази кризи. 2. На основі свого аналізу Харрод приходить до висновку про нестійкість капіталістичного зростання, про відсутність автоматичних механізмів, що повертають економіку на лінію рівноважного («гарантованого» або «природного») темпів зростання. 3. Найзначніші дослідження Е. Домара присвячені проблемам економічного зростання, які він став аналізувати, грунтуючись на тих же передумовах (і в той же період), що і англійський економіст Р. Харрод. Тому часто говорять про теорію зростання Харрода-Домара. Домар писав, що його мета - «знайти умови, необхідні для підтримки повної зайнятості протягом тривалого періоду часу або точніше, темпу зростання національного доходу, якого вимагає повна зайнятість». 4. Початкова модель Домара декілька відрізняється від харродовськой. У її основу встановлена не рівність заощаджень інвестиціям, а рівність грошового доходу (попиту) виробничим потужностям (пропозиції).

---

Дата добавления: 2015-10-13