Основні праці Кері опубліковано протягом 1835-1859 рр. Перу Г. Ч. Кері належать 13 книжок і близько трьох тисяч памфлетних матеріалів, а також безліч газетних статей.

Найвідомішими його працями є:

1. «Нариси про норму заробітної плати» (1835) у трьох томах.

2. Тритомник «Принципи політичної економії» (1837-1840).

3. «Минуле сучасне, майбутнє» (1843).

4. «Гармонія інтересів» (1850).

5. «Основи соціальної науки» (1858-1859).

6. «Принципи соціальної науки» (1865) та інші, що демонструють охоплення ним усіх суспільних процесів.

Теорія «гармонії інтересів». Сприйнявши елементи теорії витрат виробництва й ренти від Рікардо, Кері критикує його за те, що в основі всіх ідей Рікардо лежить вартість як результат економічного протистояння, конкуренції суб'єктів. На його думку, саме на підвалинах класичної теорії (згідно з якою економіка є зіткненням інтересів, а суспільством керують об'єктивні закони, визначаючи долю всіх верств та класів, здійснюючи природний відбір) базуються неправильні висновки про те, що виживання людини в економічному просторі є її приватною справою.

Теорія Кері базується на думці, що суспільний поділ праці потребує якнайтіснішого єднання всіх членів суспільства і не індивідуальний, а саме загальносуспільний інтерес має стати визначальним.

Кері належить пріоритет відкриття так званого закону зростання частки робітників унаціональному продукті, відповідно до якого зростання продуктивності праці призводить до знецінення колишніх зусиль, оскільки сила природного опору зменшується, а нові, асоційовані зусилля (мається на увазі зростання суспільного характеру праці) посилюють свій вплив.

Летрон Гільом Франсуа (1728-1780) - економіст школи фізіократів. Головний економічний трактат його: «De l'int йrиt social, par rapport а la valeur, а la circulation, а l'industrie et au commerce intйrieur et extй rieur» (1777) - один з ясних і систематичних викладів доктрини фізіократізму.

У питанні про цінність, про гроші, про грошовий обіг Летрон не має собі рівних серед фізіократів. Раніше А. Сміта встановлює відмінність між valeur en й change і valeur en usage (міновою і споживною цінністю).

Економічні погляди Летрона:

1. Властивість мінової цінності продукти одержують лише dans l' й tat social. Отже, це властивість - суспільного походження.

2. Тільки мінові цінності складають багатство. Визначення цінності, дане Летроном, дотепер непорушне в науці: «цінність полягає в міновому відношенні, яке існує між двома речами або даними кількостями двох продуктів; ціна є вираз цінності».

3. Обмін за своєю природою є договір рівності (contrat d' йgalitй), бо обмінюються еквіваленти.

4. Причини багатства країни потрібно шукати у виробництві, а не в обміні, не в торгівлі.

5. Гроші самі представляють цінність. Тільки тому вони і можуть бути вимірником цінності.

6. Обіг грошей є обіг продуктів, цінність яких вони вимірюють.

7. Чим оборот грошей швидший, тим грошей потрібен менше.

8. Економічний занепад країни не можна пояснювати недоліком грошей. Навпаки, останній пояснюється першим.

9. Не можна розраховувати на збагачення країни за допомогою випуску нових знарядь обігу - паперових грошей, вони виявляться зайвими, якщо не зросте обіг продуктів.

10. Якщо сума грошей в країні може збільшитися тільки завдяки збільшенню кількості продуктів, тобто розширенню виробництва, і якщо торгівля є лише обмін еквівалентів, то зрозуміла неспроможність теорії торгового балансу і вчення про переважну вигідність зовнішньої торгівлі.

Причини і умови цінності, по Летрону:

1) корисність предмету;

2) необхідні витрати на його виробництво;

3) достаток або рідкість предметів;

4) конкуренція.

Дата добавления: 2015-10-13