Європейська цивілізація ХХ – початку ХХІ століття

Тема 9. ГОСПОДАРСТВО ТА ЕКОНОМІЧНА ДУМКА В ПЕРІОД ДЕРЖАВНО-МОНОПОЛІСТИЧНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ (ПЕРША ПОЛОВИНА ХХ СТ.)

1. Господарство в період державно-монополістичного розвитку суспільств європейської цивілізації (перша половина ХХ ст.)

2. Економічна думка в період державно-монополістичного розвитку суспільств європейської цивілізації (перша половина ХХ ст.)

1. Господарство в період державно-монополістичного розвитку суспільств європейської цивілізації (перша половина ХХ ст.)

Державна власність наприкінці XIX - на початку XX ст. формувалась двома основними шляхами: за рахунок державного бюджету (більш поширений у країнах Старого світу) і в результаті націоналізації приватних підприємств (переважно у країнах переселенського капіталізму). Завершенням цього ланцюжка змін стало утворення монополістичних союзів - монополій як у галузі виробництва, так і в галузі капіталів (фінансових джерел).

Капіталістична монополія - це об'єднання капіталів, що виникає на основі високого рівня концентрації виробництва і капіталу для зосередження виробництва та збуту значної частини продукції певної галузі, встановлення монопольних цін і забезпечення стабільних надприбутків.

Найпростішими форми монополій:

- пул;

- конвенція;

- корнер;

- ринг.

Більш зрілі форми монополій:

- картель;

- синдикат;

- трест;

- концерн.

Картель - проста форма угод про монополізацію ринку між самостійними фірмами якої-небудь галузі по цінв, обміні патентами, ринки збуту і т.п.

Синдикат - вищий ступінь об'єднання підприємств, що випускають однорідну продукцію, створеного на користь організації колективного збуту такої продукції через єдину торгову мережу.

Трест - повне об'єднання виробничої, збутової, фінансової діяльності, в рамках якого учасники, що ввійшли до складу тресту, втрачають свою продуктивно-торгову самостійність, керуються в своїй діяльності рішеннями управляючого центру.

Концерн - багатогалузеве добровільне об'єднання підприємств, здійснююче спільну діяльність на основі централізації функцій науково-технічного і виробничого розвитку, диверсифікації, а також інвестиційної, фінансової і зовнішньоекономічної діяльності.

Причини монополізації такі:

- по-перше, зростання мінімальних розмірів капіталів;

- по-друге, намагання підприємців одержати максимум прибутку за рахунок витіснення конкурентів і встановлення бар'єрів для вступу в галузь;

- по-третє, надання урядом якій-небудь одній фірмі виключних привілеїв на постачання газового палива, електроенергії, телефонних послуг та ін. (природні монополії) у зв'язку з розвитком комунального господарства;

- по-четверте, розвиток патентного права, різного роду махінації і зловживання аж до шантажу і прямого розбою.

«Новий курс» (англ. New Deal) - назва економічної політики, що проводиться адміністрацією Ф. Рузвельта починаючи з 1933 з метою виходу з масштабної економічної кризи (Велика депресія), що охопила США в 1929-1933.

Основним методом боротьби з кризою стало державне втручання у всі сфери суспільно-економічного життя. Рузвельт бачив вихід з економічної кризи тільки за допомогою державного втручання, регулювання урядом економічних відносин між підприємцями і відновлення купівельної спроможності рядових американців. Почав працювати соціальний захист, контроль за виробництвом і збутом продукції, почалося відродження виробництва тощо. Нова адміністрація і Конгрес, перш за все, були вимушені розібратися з банківсько-фінансовими проблемами. На початку березня 1933 року банки припинили функціонувати. Президент був вимушений оголосити надзвичайне положення і закрити всі банки. Першим кроком до стабілізації стало зменшення кількості банків. Таким чином, в період з 1933 по 1939 рік кількість банків зменшилася на 15 %, а об'єм їх активів зріс на 37 %. Також Рузвельт видав закон, згідно якому було понижено золотий зміст долара, тобто долар був девальвований.

5 червня 1947 р. держсекретар США Дж. Маршал, виступивши в Гарварді, представив зміст програми, спрямованої на відбудову та розвиток Європи.

Програма була розрахована на чотири роки і передбачала розв'язання таких завдань:

- модернізація інфраструктури;

- збільшення обсягів виробництва (зокрема в енергетиці та металургії);

- більш рівномірне розміщення важкої індустрії (зконцентрованої традиційно в зоні Руру);

- раціоналізація виробництва сільського господарства та легкої промисловості і, нарешті, забезпечення грошової та фінансової стабілізації.

Досить цікавим аспектом реалізації плану Маршала було вирішення питання щодо джерел фінансування окремих елементів плану. Усі поставки було розділено на три складових:

- предмети найважливішої життєвої необхідності - продукти харчування, паливо, одяг, з умовою, що щорічний приріст ресурсів європейських країн супроводжувався відповідним скороченням американських асигнувань. У зв'язку з тим, що більшість європейських країн була не в змозі оплатити відповідні поставки, більшість з них йшла у вигляді дотацій, а власна валюта, отримана за реалізацію американських продуктів, використовувалася урядами європейських країн для скорочення дефіциту бюджету, для нарощування виробництва таких важливих продуктів, як сталь, цемент, шахтне, енергетичне, текстильне обладнання, калійні добрива, нафтопродукти тощо;

- промислове обладнання, у фінансуванні поставок якого переважали міжнародні позики;

- сировина, сільськогосподарські машини, промислові товари, запасні частини фінансувалися під гарантії американського уряду через спеціальне відділення експортно-імпортного банку США.

Досить висока результативність плану Маршала разом з реалі­зацією власних економічних програм повоєнного відродження проявилася в істотному зростанні випуску продукції в базових галузях країн-учасниць за 1948-1951 рр. більше, ніж уполовину, а за окремими видами продукції ще більше: калійних добрив - на 65 %, сталі - на 70 %, цементу - на 75 %, транспортних засо­бів - на 150 %, нафтопродуктів - на 200 %. Прогресивні зміни зачепили й експорт, який в цілому зріс на 49 пунктів.

2. Економічна думка в період державно-монополістичного розвитку суспільств европейської цивілізації (перша половина ХХ ст.)

І. Кейнсіанство - теорія державного регулювання економіки. Виникло в другій половині 30-х рр. 20 ст., зробило істотний вплив на економічну політику США, Великобританії і ін. Основні принципи сформульовані Дж. М. Кейнсом. Кейнсіанство досліджує практичні шляхи стабілізації економіки, кількісні зв'язки макроекономічних величин: національного доходу, капіталовкладень, зайнятості, споживання і ін. Вирішальна сфера відтворення ринок, основні цілі підтримка «ефективного попиту» і «повної зайнятості».

Економічна програма кейнсіанства включає:

- всемірне збільшення витрат державного бюджету,

- розширення суспільних робіт,

- абсолютне або відносне збільшення кількості грошей в обігу,

- регулювання зайнятості і ін.

Деякі положення кейнсіанства переглянуті і розвинені представниками неокейнсіанства (головним чином в аналізі техніко-економічних чинників економічного зростання) і посткейнсіанства (досягнення «ефективного попиту» залежить від низки соціальних заходів).

Дата добавления: 2015-10-13