У сфері землеволодіння та землекористування внаслідок пе­ретворення землі на товар у другій половині XIX ст. відбулися докорінні зрушення.

По-перше, сформувався досить високий рівень концентрації землі. На початку XX ст. власниками 68 % усієї дворянської землі були близько 3 тис. поміщиків.

По-дру­ге, відбувся докорінний перерозподіл земельної власності, що йшов у напрямі переходу від становості до безстановості, активного витіснення дворянського землеволодіння буржуазним. У 1877-1905 рр. поміщики українських губерній продали осо­бам недворянського походження третину загальної площі дво­рянського землеволодіння (6 млн десятин), крім того заможні селя­ни викупили у свою власність із дворянського землеволодіння 4,5 млн десятин землі. Тому власний земельний фонд зріс майже у 4 рази.

По-третє, значно зросло орендне землекористування. Відробіткова форма оренди відживала, зростання товарності господарств сприяло поширенню грошової, підприємницької оренди.

Особливості української промисловості:

1. Перетворення Півдня України, на основну паливно-металургійну базу Російської імперії.

2. Більш швидкі порівняно із загальноімперськими темпи розвитку індустрії.

3. Високий рівень концентрації виробництва. У 1892 р. вісім найбільших шахт Донбасу видавали на-гора більше третини річного видобутку вугілля та антрациту краю. У 60-90-х роках при зменшенні загальної кількості цукрових заводів в Україні (з 247 до 153) виробництво цукру на них зросло в 14 разів.

4. Значний вплив іноземного капіталу. У Катеринославській і Херсонській губерніях за останні два десятиріччя XIX ст. виникло 17 нових металургійних заводів.

Більшість із них були побудовані на кошти іноземних капіталістів:

- англійських - завод Джона Юза з робітничим селищем Юзівка (тепер Донецьк);

- бельгійських - Дніпровський завод у селищі Кам'янському (тепер Дніпродзержинськ);

- французьких - Гданцівський біля Кривого Рогу.

Російські капіталісти стали власниками заводів:

- Брянського - поблизу Катеринослава,

- Дружківського та Донецько-Юр'ївського - у Донбасі.

5. Структурна та територіальна диспропорційність. За підтримки держави пріоритетне значення надавалося важкій індустрії, яка розвивалася темпами вдвічі швидшими порівняно з галузями легкої промисловості.

6. Формування економіки України як органічної частини економічного простору Російської імперії.

Цей процес виявлявся:

- у гіпертрофованому розвитку галузей великої індустрії південноукраїнських земель;

- гальмуванні розвитку частини галузей легкої промисловості (полотняна, суконна і т. ін.), які конкурували з аналогічним виробництвом центральноросійських земель;

- побудові української промисловості на принципі незавершеності, відсутності замкнутого технологічного циклу тощо.

Дата добавления: 2015-10-13