Категоріально – термінологічне до визначення проблеми, з якою звернулися до психолога

Житомирський державний університет імені Івана Франка

Кафедра соціальної та практичної психології

ЗВІТ № 3

Студентки 44 групи

заочної форми навчання

спеціальності «Практична психологія»

соціально-психологічного факультету

Грабовської Наталії Іванівни

Керівник практики:

Старший викладач

Мазяр О.В.

Житомир 2014

Ви – психолог ЗОШ, до вас на консультацію звернулась класний керівник 6 класу: «Нещодавно, я зіткнулася з такою проблемою, деякі учні мого класу замкнуті в собі, вони пасивні в порівнянні з іншими, проявляють мінімум інтересу до життя нашого колективу. А мені хотілося б, щоб учні в моєму класі були веселими, життєрадісними та отримували задоволення від навчальної та поза навчальної діяльності, а не залишилися так і непоміченими до кінця навчання в школі. Тому я хочу вас попросити визначити, що саме є причиною такої поведінки і якось вирішити цю проблему»

I.ЕТАП ПЕРВИНОГО АНАЛІЗУ ПРОБЛЕМИ

Категоріально – термінологічне до визначення проблеми, з якою звернулися до психолога

Психолог: а коли саме ви почали це помічати?

Клієнт. Я є класним керівником цього класу вже 2-й рік. Спочатку я думала, що вони просто скромні, тому є менш балакучими та спокійнішими, але з часом я все більше і більше почала ловити себе на думці, що можливо справа в чомусь іншому.

Психолог. А як поводяться ці учні в класному колективі? Як ведуть себе на уроках?

Клієнт. На уроках вони по водяться спокійно, працюють відповідально, дуже рідко трапляється, що вони не погоджуються з оцінюванням, як в той самий час інші учні можуть дуже емоційно відреагувати на дещо нижчий бал чи на критику. Коли однокласники насміхаються з декого, то ці діти частіше закриваються в собі. Мені так здається.

Психолог. А чи могли б ви навести ще якісь конкретні приклади.

Клієнт. Так. Під час підготовки до новорічного свята, ми вибирали бажаючих виступати на святковому концерті, і коли мої активісти вже вибрали собі ролі, то решта почали заперечувати, що вони будуть виступати. Коли я їх запитала наодинці, в чому справа, то вони сказали, що в них нічого не вийде, що вони не вміють так добре, як це вміють «артисти», дехто сказав, що їхня участь зіпсує виступ всього класу. Хоча мені здалося, що вони хочуть виступати, але переймаються тим, що вони не сподобаються.

Психолог. Ви ще не розповіли, які відносини між учнями у вашому класі.

Клієнт. В загальному мені здається. Що стосунки у дітей хороші, вони доволі непогано ставляться один до одного. Та й інші вчителі не жаліються на мій клас. Але, звичайно є і декілька учнів, які вважають себе найкращими, і вся увага повинна приділятися тільки їм. Вони можуть деколи і критично оцінити інших.

Психолог. Чи намагалися Ви якимось чином вирішувати цю проблему?

Клієнт. Я лише говорила з дітьми на виховних годинах, але мені здається що це нічого не дало, і тому я звернулася до вас.

Психолог. Ваша проблема мені зрозуміла. Справа в тому, що різниця в поведінці ваших дітей може бути спричиненою саме їхньою самооцінкою. Адже саме від самооцінки залежить відношення людини до оточуючих, критичність, вимогливість до себе, ставлення до успіхів та невдач. Тому ми можемо припускати, що у цих учнів саме занижена самооцінка спричинює таку їхню поведінку

Клієнт: А як ви це визначите? І як допоможете вирішити цю проблему?

Психолог: Я підберу відповідну методику для діагностики рівня самооцінки. А потім розроблю корекційну програму та проведу тренінгові заняття для формування адекватної самооцінки учнів вашого класу.

Дата добавления: 2015-09-03