Розвиток соціальної педагогіки в незалежній українській державі

Можна сказати, що на початку XXI ст. соціальна педагогіка усталилася як самостійна галузь педагогічного знання, яка має за мету вивчення освітньо-виховного потенціалу суспільства, способів педагогізації соціального середовища для більш успішної соціаліза­ції і розвитку особистості протягом всього життя [1; 2; 3; 6]. Соціальна педагогіка детермінована історично за своєю суттю. Сучасний статус соціальної педагогіки був підготовлений, ходом іс­торичного розвитку України і обумовлений політичним, економіч­ним, соціально-культурним, освітнім рівнем розвитку країни. Тому соціальну педагогіку можна розглядати як науку, яка роз­криває вплив на педагогічний процес конкретних соціокультурних умов, які виконують роль посередника між соціальним середови­щем і окремими галузями педагогічного знання, тісно пов'язану з цивілізацією розвитку суспільства і з становленням соціально- громадських відносин. Соціальна педагогіка спрямована на перетворення соціального середовища, попередження конфліктів, оптимізацію стосунків осо­бистості і соціуму. Тому завданнями соціальної педагогіки є: пошуки розвитку методів і засобів попередження проблем, виявлення і обґрунтування шляхів усунення причин, які породжують ці проблеми, розроблення умов і забезпечення превентивної профілактики різних негативних явищ, відхилень у поведінці людей і, таким чином, оздоровлення со­ціального мікросередовища. Звичайно, той факт, що соціальна педагогіка виокремилась із педагогіки, свідчить проте, що ті самі процеси і явища, які вивчають­ся педагогікою, тут розглядаються у певному специфічному аспекті. І специфіка цієї нової галузі педагогічних знань обумовлена словом "соціальна". Соціальна педагогіка покликана розглядати особистість як фо­кус системи соціально-педагогічного впливу, як початковий і кінце­вий пункти багатогранного процесу соціалізації. Це означає, що всі педагогічні механізми і засоби мають розглядатися з урахуванням їх функціонування в цілісній системі соціуму, тобто в усіх сферах сус­пільного життя. Останнє і зумовлює необхідність розробки нових соціально-педагогічних проектів і технологій. Специфіка соціальної педагогіки полягає в тому, що вона осмис­лює закономірності і розробляє проекти і програми формування не лише і не стільки професійно-кадрового потенціалу суспільства, Соціальна педагогіка скільки людини як особистості, спеціаліста як особистості. Це зму­шує соціальну педагогіку розглядати особистість не як стан, а як стадію, фазу, рівневу форму буття одиничного представника люд­ського роду. Згідно з більшістю відомих нам точок зору, об'єктом соціальної педагогіки виступає особистість. Під поняттям соціальної ролі найчастіше розумі­ють програму, яка відповідає очікуваній поведінці людини в тій чи іншій соціальній групі. По власне - це заданий, визначений статус участі особи в житті суспільства. Поняття «статус» описує поведін­ку людини, введеної до системи соціальних відносин, що склалися, де для неї відведені місце та засіб дії, тип нормативної поведінки у статусній системі, яку регулюють наші стосунки і дії. Хоча поняття статусу і ролі є адекватними характеристиками особистості з боку її зовнішніх, найбільш очевидних проявів, вони не охоплюють самої суті особистості. Суть особистості пов'язана із здатністю людини діяти вільно, самостійно та відповідально, тобто виходити за межі статусно-рольових обмежень та нормативних розпоряджень. Місце людини в соціальному житті може бути задане, продиктоване во­лею і обставинами. Одночасно це саме місце в житті мусить бути вибране, знайдене, завойоване самою людиною, за її власною волею і вільно усвідомленим вибором. У такому випадку варто говорити про вибір людиною позиції в житті, про її особистісне самовиражен­ня, а позицію можна вважати найбільш цілісною характеристикою людини як особистості. Особистість в такому аспекті - це людина, що вільно, самостійно і відповідально визначає своє місце в житті, в суспільстві, в культурі. На підставі сказаного стає зрозуміло, що особистість - це цілком соціокультурне утворення, суб'єкт, що вільно визначився та виро­бив свою позицію у просторі культури і в часі історії. Проте особис­тість - це не раз і не назавжди сформована якість, стан, структура, а засіб дій, образ буття, суб'єкт дій. Кожна людина повинна утвер­джувати себе як особистість, обираючи та обстоюючи власні пози­ції. Отож, особистість - є специфічний спосіб існування людини, а відтак можна говорити і про особливе особистісне буття людини. соціальна педагогіка як наука покликана узагаль­нювати результати, що стосуються закономірних відносин, логіки взаємозв'язків, структурно-функціональних взаємодій всіх складо­вих, які утворюють зміст процесу соціалізації. Як практична дис­ципліна, соціальна педагогіка покликана будувати технології, що забезпечують успішне проходження процесів, які стосуються соці­алізації. На основі викладених вище положень, що стосуються соціальної природи людини, предметом соціальної педагогіки варто вважати закономірні відносини, логіку взаємозв'язків, структурно-функціональні взаємодії всіх складових, які утворюють зміст процесу соціалізації, особистісного самовира­ження та самореалізації. Основною метою соціальної педагогіки як науки є інтеграція знань про соціальну природу особистості як пе­дагогічної мети. Головною метою соціальної педагогіки як практич­ної дисципліни слід вважати побудову технологій, що забезпечують подолання відчуження особистості від своєї справжньої соціальної природи.

Дата добавления: 2015-08-21