Внесок сухомлинського в теорію і практику соціального виховання

вагомий внесок у соціальне виховання зробив В.О.Сухомлинського у своїй спадщині «Про роль батьків у формуванні розвиненої особистості».

Сімейне виховання - система виховання і освіти, що складається в умовах конкретної сім'ї силами батьків і родичів. Сімейне виховання - складна система. На нього впливають спадковість і природне здоров'я дітей і батьків, матеріально-економічна забезпеченість, соціальне положення, життєвий устрій, кількість членів сім'ї, місце проживання, відношення до дитини. Сімейне виховання має свої принципи. Найбільш загальні з них - гуманність і милосердя до зростаючої людини; залучення дітей до життєдіяльності сім'ї як її рівноправних учасників.

Метою сімейного виховання є формування таких якостей особи, які допоможуть гідно здолати труднощі і перешкоди, що зустрічаються на життєвому щляху. Розвиток інтелекту і творчих здібностей, первинного досвіду трудової діяльності, моральне і естетичне формування, емоційна культура і фізичне здоров'я дітей, їх щастя - усе це залежить від сім'ї, від батьків, і усе це зіставляє завдання сімейного виховання. Саме батьки - перші вихователі - мають найсильніший вплив на дітей.

Завдання батьків - розвивати здорові потреби і інтереси, знати основні педагогічні вимоги і необхідні умови сімейного виховання. Залучення батьків до співпраці з педагогами щодо розвитку дитини та підготовка до школи – одне з провідних завдань Базового Компоненту дошкільної освіти в Україні. „Батьківська педагогіка, – на погляд В.О.Сухомлинського, – це педагогічна освіта батьків і матерів, освіта тих, кому завтра бути батьками й матерями”.

Сім'я, освіта, а також школа продукують систему способів, форм виховної діяльності, норм поведінки вихователів, колективів, інституцій, засобів соціального контролю і систем цінностей. Виховання людини здійснюється в процесі її соціалізації, котра розпочинається і відбувається в соціальному мікросередовищі - в сім'ї, дошкільній дитячій установі, школі, студентському чи трудовому колективах.

В заключенні, я б хотіла підвести підсумки та зробити загальний висновок. Отже, процес виховання - процес складний, що безперервний, такий, що триває усе наше життя. Людина при народженні, на відміну від тварин, не має ніяких здібностей.

Усі здібності людиною отримуються в процесі його виховання. І те, що засвоює людина, у величезному ступені залежить від тих людей, від тих осіб, які його оточують. Це - батьки, вихователі, учителі, педагоги, однолітки.

Виховання в розвитку особистості виступає важливим чинником разом із спадковістю і середовищем. Провідна роль в процесі виховання належить педагогові, який розробляє програму реалізації спільної мети виховання, обґрунтовано вибирає і застосовує форми, методи і прийоми виховання.

Дата добавления: 2015-08-21