Принципи аналізу рішень

Блага - будь-які дари природи, вироби або послуги, які задовольняють потреби людей, тобто приносять їм користь.

Будь-яке благо є обмеженим у своїх фізичних обсягах. Блага, які розглядає економічна теорія, є рідкісними (економічними) – їхні наявні обсяги менші за ті, які бажали б мати споживачі.

Альтернативна вартість окремого ресурсу – цінність для індивіда найкращої із втрачених альтернативних можливостей використання цього ресурсу.

Економічна вартість благ, для виготовлення яких використані різні ресурси: це сума явних і неявних витрат.

Явні витрати – витрати на ресурси, необхідні для виготовлення блага, які треба придбати на відповідних ринках.

Неявні витрати – альтернативна вартість ресурсів (необхідних для виготовлення блага), які не треба купувати, тому що вони є власністю виробника; вартість таких ресурсів може бути визначена за їхніми ринковими цінами.

В аналізі державної політики при визначенні економічної вартості благ слід враховувати не фактичні ціни, які спостерігаються на ринках, а невикривлені ціни – це ціни ринкової рівноваги в умовах повної конкуренції (тобто при відсутності зовнішніх ефектів і при повній поінформованості всіх учасників ринку).

“Людина економічна” має дві ознаки: вона діє раціонально і керується власними інтересами, або власною вигодою, як вона її розуміє.

Раціональна поведінка стосується набору правил або аксіом щодо смаків й уподобань, які використовуються в аналізі альтернатив задоволення потреб.

Аксіоми раціонального вибору:

1) Порівнянність: завжди можна визначити, чи альтернатива А краща за альтернативу В, чи А і В – рівноцінні альтернативи;

2) Транзитивність (або перехідність). Якщо альтернатива "А" краща за альтернативу "В", а "В" краща за альтернативу "С", тоді й альтернатива "А" краща за "С";

3) Ненасиченість: якщо є дві альтернативи або два набори благ А і В, і в першому з них всіх благ не менше, ніж в другому, а хоч одного якогось блага в наборі А більше, ніж в В, тоді набір А кращий за набір В (тобто ліпше краще, ніж менше).

Основними принципами поведінки, що визначають раціонального учасника, є такі:

1) економічним агентам властивий сталий транзитивний порядок уподобань;

2) агенти керуються особистою вигодою і намагаються її максимізувати;

3) усі агенти мають повну інформацію про своє становище.

Раціональний вибір – вибір, який максимізує особисті вигоди особи, що приймає рішення.

Економічний вибір – вибір, який відповідає умовам ефективності.

Соціальний вибір [social choice] – вибір з позицій соціальної справедливості, як вона розуміється у суспільстві.

Суспільний вибір [public choice – раціональний вибір у масштабах суспільства, тобто з позицій максимізації суспільного добробуту (суспільних вигід).

Дата добавления: 2015-08-21