Зайнятість засуджених та осіб звільнених з місць позбавлення волі

Проблема трудової зайнятості засуджених існувала завжди, але особливо гостро вона постала сьогодні за умов переходу до ринкової економіки. У зв’язку з переходом до ринкової економіки і розладом господарського механізму, традиційні форми зайнятості засуджених почали зазнавати істотних змін. Значно погіршилося матеріально - технічне забезпечення. Бракує сировини, палива, потрібного обладнання. Тому цілком закономірно, що на підприємствах установ виконання покарань скорочуються обсяги виробництва, погіршується його ритмічність.

За умов ринкової економіки особлива увага повинна бути приділена проблемі звільнення з пенітенціарних установ та побутовому влаштуванню засуджених після відбування ними покарання. У зв’язку з цим треба, щоб місцеві Ради та органи внутрішніх справ здійснювали контроль за трудовим та побутовим влаштуванням звільнених через центри зайнятості. Тому в законодавстві України необхідно передбачити обов’язковість прийому осіб, звільнених з місць позбавлення волі, і які направляються воєнкомами місцевих рад на роботу, протягом місячного терміну з моменту звернення до

підприємства, організації чи установи. При відмові в таких випадках, адміністрація може бути притягнення до адміністративної відповідальності[7].

Щодо забезпечення звільнених працею, то в Україні діють норми Закону «Про зайнятість населення», відповідно до яких, для працевлаштування звільнених з місць позбавлення волі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи рад за поданням центрів зайнятості бронюють на підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форми власності, з чисельністю понад 20 чоловік до 5 процентів загальної кількості робочих місць за робочими професіями, в тому числі з гнучкими формами зайнятості. Необхідно зазначити, в разі відмови у прийомі звільнених з місць позбавлення волі на роботу. В межах установленої броні, державна служба зайнятості стягує штраф за кожну відмову в п’ятдесятикратному розмірі неоподаткованих мінімумів доходів громадян[5].

Якщо раніше основними формами працевлаштування засуджених було власне виробництво, кооперація, контрагентські роботи, то в умовах ринку відбулося, передусім, скорочення контрагентних робіт і кооперації, оскільки як міністерства, так і відомства неможуть використовувати робочу силу засуджених на своїх підприємствах і будовах забраком місць навіть для своїх працівників. Продуктивність праці засуджених удвічі-тричі нижча ніж у кадрових працівників, зайнятих на таких же видах робіт в підприємствах народного господарства. Показники трудової зайнятості засуджених протягом багатьох років і десятиліть мають тенденцію до погіршення. Все це в сучасних умовах потребує кардинального вирішення питань докорінної перебудови діяльності установ по виконанню покарань.

Як відомо, ліміт для засуджених сьогодні встановлюється в залежності від кількості жилих койок; при цьому не враховується ні технічно-економічна характеристика діючого в установах виконання покарань виробництва, ні характер виготовлюваної продукції, ні розмір виробничих потужностей, ні кваліфікація засуджених. Не враховується й ряд інших факторів.

Трудові ресурси засуджених являються частиною трудових ресурсів суспільства, і тому забезпечення повної трудової зайнятості засуджених, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, сприяє ефективному використанню трудових ресурсів в цілому. Хоча, як показує вивчення практики діяльності виправних установ, щорічно кожний шостий засуджений, який перебуває у місцях позбавлення волі, залишається не залученим до суспільно-корисної праці. В ряді установ засуджені не забезпечуються працею, причому протягом тривалого часу.

ВИСНОВОК

Отже ресоціалізація – це процес засвоєння індивідом зовсім нових цінностей, культури, норм та знань, які відрізняються від попередніх і є необхідними для існування в суспільстві.

Даний процес можна розглядати, як один з найважливіших соціальних процесів, спрямований на відновлення особистістю якостей, необхідних для нормальної життєдіяльності в суспільстві, засвоєння нових цінностей. Соціальних ролей і навичок замість втрачених деформованих, або не сформованих, переорієнтація соціального спрямування розвитку особистості за рахунок включення їх у нові, позитивно орієнтовані міжособистісні стосунки й види діяльності.

Незважаючи на достатньо велику кількість наукових поглядів на дану проблему, питання ре соціалізації засуджених все ще залишається недостатньо вивченим. Саме тому перспективними, на наш погляд, є дослідження особистісних та міжособистісних механізмів процесу, критеріїв, показників результативності ре соціалізації засуджених. Чинників та умов її протікання.

Дата добавления: 2015-08-21